З глухим голосом, що ледь доносився з-під відра, свідомо затуливши очі, аби нічого перед собою не бачити, Карвіл міг би бути символом того враження, яке полишила по собі ніч виборів 2002 в Сполучених Штатах. Ніч, в яку телевізійники, перестраховуючись, аби не помилитись, як два роки тому під час президентських виборів Буш-Гор і не оголосити хибних результатів голосування, весь час зволікали і не квапились вірити тому, що було очевидним.

Так само не квапилися зі своїми коментарями й політологи. Тому кожен глядач, котрий звертав бодай найменшу увагу на цифри про хід голосування, що з’являлися на студійних екранax, змушений був вести підрахунок самотужки і доходити висновку, що республіканці – в загальнонаціональному підсумку – виxодили в лідери. І розумів це задовго до того, як про це наважувався повідомити – як про факт – будь-хто з ведучих новинних передач.

Лише по 9 годині вечора (а голосування на дільницях закінчилося о 19.00) канал NBC спромігся вимовити: “Ця ніч стане доброю для республіканців”. Сказати таке не були готові навіть на співчуваючому партії Буша Fox News Channel, де цілком могли розраховувати на танець переможця. Ньюзмейкери каналу Fox так само, як і їхні колеги з конкуруючих телекомпаній, не поспішали визнати “історичний результат” проміжних виборів у Сполучених Штатах і повідомити про “золотий дубль” республіканців.

Відомо, що президент Буш уже телефонував до студій, аби поздоровити переможців в окремих штатах, a саме свого брата Джеба та Лідді Доул, та телемережі все ще не давали заключного слова стосовно результатів голосування. Якщо Дан Ратер із CBS, зарікаючись, що його канал “радше пастиме останніх, аніж припуститься помилки”, все ж робив прогнози, що республіканці переберуть контроль над палатою представників, то Пітер Дженнінгс із ABC News весь час провадив, що його команда не певна, “чим закінчаться ті чи інші перегони”.

Усі телеканали вели себе, немов їх підмінили, не випадково. Саме у день виборів “випав з гри” консорціум VNS (Voter News Service), співвласниками й передплатниками котрого є компанії ABC, CBS, NBC, CNN, FOX та агентство Associated Press. Він традиційно проводив опитування американців, що виходили із виборчих дільниць, з метою надати інформацію про результати голосування ще до офіційних повідомлень. Впродовж 30 років екзит-опитування у Сполучених Штатах було відправною точкою для аналізу виборчого процесу. 1990 року з цією метою створюється спеціальна мережа – VNS. Шість його магнатів-засновників дбають передовсім про те, щоб заощадити мільйони доларів, які до цього вони витрачали на свої індивідуальні опитування. Дані VNS дозволяли новинним компаніям робити швидкий і детальний аналіз під час загальних та місцевих виборів, включно з висновками про найрезонантніші проблеми, що хвилюють виборців, і те, як голосують ті чи інші етнічні групи.

Але увечері 5 листопада керівництво консорціуму повідомило, що дані його екзит-опитування не будуть надійними. Це залишило численні студії новин віч-на-віч з примітивними інструментами аналізу: дошками, графіками й олівцями. Лестер Голт із каналу MSNBC прокоментував це так: “Ми повертаємося в 60-ті роки, коли усі сиділи перед телевізорами і чекали, допоки не скінчиться підрахунок результатів голосування на дільницях”. CNN зі свого боку, натомість, заспокоювало, що в цьому, власне, немає жодного гріха.

Втім, ще до “самокапітуляції” VNS 5 листопада, коли мережа не справилася з традиційною своєю розбивкою виборців за віком, статтю, освітою, доходами, політичними симпатіями, а на 8 годину вечора дала прогноз лишень стосовно 8 сенаторів, в перемозі котрих ніхто й не сумнівався, багато новинних програм, пам’ятаючи про ганьбу цього консорціуму у ніч президентських виборів-2000 (через його помилкові дані телекомпанії передчасно оголосили про перемогу Ала Гора у штаті Флорида), вирішило цього разу вдатися до запобіжних заходів і не надто покладатися на результати екзит-опитувань. Розхожим кредом американських телекомпаній у ніч 5 листопада стало “встигнути першим стати другим”. Директор CNN з питань політики Том Ганнон каже, що, як розуміють в його телекомпанії, нова система може ще не запрацювати аж до 2004 року.

Отже, основною ознакою американської ночі виборів була ОБЕРЕЖНІСТЬ. Нікому не хотілося наступити на граблі 2000 року і спантеличити своїм поспішним повідомленням про переможця як експертів в телестудіях, так і глядачів. Замість звичного, але тепер вже дискредитованого терміну “за прогнозом”, багато-хто з телестанцій і телемереж визначав переможців лише “за оцінкою”. І саме оперуючи нею, новинні агентства обережно змагалися у першості.

У Чикаго, приміром, першим повідомив про перемогу в губернаторських перегонах демократа Рода Благоєвича над республіканцем Джімом Раяном канал WBBM-Ch.2. І це пішло в ефір майже одночасно із закриттям виборчих дільниць. Інформація CNN про Благоєвича надійшла ще пізніше, після повідомлення Associated Press, яке було передане по місцевому кабельному каналу CLTV о 20.41. До 21.00 з’явилися новини на WGN-Ch.9 та на каналі WFLD-Ch.32 (телекомпанії FOX). А з-поміж компаній, що подають новини о 22.00, канал WLS-Ch.7 (телекомпанії ABC) заповнив більшість свого ефірного часу інформацією про результати місцевих виборів, що вже прозвучали у випусках новин о 21.00, “дотепно” розмірковуючи, що, мовляв, на місцях ліпше почути про результати місцевих виборів – якими б невтішними вони комусь не видавалися – аніж говорити про ще надто сирі результати загального голосування.

І все ж таки ніч виборів на американському ТБ не обійшлася без відвертих проколів. Компанія Fox, наприклад, в одному із своїх коротких випусків новин повідомила про перемогу республіканця Марка Ферналда в перегонах на пост губернатора в окрузі Нью Гемпшір. І все було б гаразд, якби Ферналд не був демократом, та ще й до всього не програв ці вибори, про що ведучому довелося внести уточнення. Втім, це був прямий ефір. І як недосконалим є сам політичний процес, таким самим небездоганним є висвітлення його у медіа – попри усі запобіжники, що можуть застосовуватися. “Глюки” – це те, що робить і одне, й інше цікавим для споглядання.

А цього року до американських виборів й справді була прикута масова увага, зокрема, до того, що відбувалося на самих дільницях. Увага до того, як одна із найстаріших у світі демократій забезпечувала чесність і прозорість результатів голосування своїх громадян. Вперше в історії Сполучених Штатів спостерігати за дотриманням демократичних норм при волевиявленні американського народу приїхали міжнародні спостерігачі з Європи та Північної Америки, включно з представниками з України, Росії та Албанії – країн, яким самим так багато дістається на горіхи від американців. I саме за порушення демократичних принципів проведення виборів у себе вдома. Але цього разу судді і звинувачувані помінялися місцями, бо гіркий Флоридський досвід-2000 надто підмочив репутацію великої демократії. 2 роки по тому сумнівів в надійності виборчого механізму і можливих маніпуляцій не поменшало, попри всі намагання покращати систему технологічними нововведеннями.

Напередодні виборів, привертаючи увагу до проблеми надійності нових технологій, впроваджених для цьогорічного голосування, газети майоріли заголовками: “Сполучені Штати віддають демократію на відкуп технологіям та пенсіонерам” (Financial Times), “Нові технології голосування доводять членів комісій до відчаю” (Chicago Tribune).



У вівторок, 5 листопада, в 510 округах країни (16 % від усієї кількості) дебютувало нове обладнання для голосування – комп’ютери з чутливим екраном, торкаючись до котрого, виборець вводив в систему дані про себе і про те, за кого і як саме він голосував. Лише в окрузі Монтгомері (штат Меріленд) знадобилося 2000 волонтерів, котрих треба було підготувати для роботи на дільницях в день виборів, де вони мали відчергувати впродовж 16 годин за досить малу платню в 150 доларів. Окрім того, напередодні вони мали виділити ще один день, аби пройти підготовку для роботи в комісії. Тому не дивно, що комісії було сформовано переважно з числа пенсіонерів і 16-17 літніх добровольців, котрим в деяких місцях місцевим органам довелося видавати спеціальний дозвіл на роботу. Ті округи, які запровадили нові системи для голосування, пішли на цей недешевий крок, аби уникнути ганебної помилки, якої припустилися у Флориді на виборах 2000 року, де вийшла велика плутанина з урахованими і не урахованими бюлетенями. Серед штатів-інноваторів штат Джорджія розкошелився на нововведення найбільше, потративши 54 млн. доларів на закупівлю 19 000 комп’ютерів для своїх 159 округів. Флорида, Луїзіана, Меріленд та Міссіссіппі також покладали особливі надії на хай-тек обладнання, хоча й мали перестороги, що результат може виявитися протилежний очікуваному. Оскільки нові технологічні системи не передбачають роздруковок-копій на папері, то за висновком Кімбелл Брейс із дослідницької компанії у Вашингтоні, “надійність результатів голосування зводилася лишень до надійності техніки”.

Але не тільки техніка викликала перестороги щодо точності підрахунків. Велике побоювання було й через недостатню кваліфікацію персоналу на дільницях. Адже від тих, хто забезпечував їх роботу, вимагалося вміння працювати, приміром, й іспанською мовою. А ще – попри постійну концентрацію уваги на місці голосування – весь час слідкувати, аби на вулиці, поруч із дільницею, ніхто в день виборів не проводив агітації за свого кандидата.

Що стосується решти 28 штатів, які голосували за старою системою з використанням бюлетенів-перфокарт, там також не обійшлося без нововведень – заповнивши бюлетень, виборець не повертав його членам комісії, а пропускав через спеціальний пристрій, що зовні дуже нагадує касовий апарат, який зчитує інформацію з проголосованого бюлетеня, підраховує голоси за кожного кандидата і тут же через модем передає результати до вищих інстанцій. Спікер окружної комісії в Чикаго Том Ліч у своєму коментарі для “Детектор медіа” у день виборів зазначив, що завдяки такій системі комісія закінчить основний підрахунок голосів уже впродовж години по закінченню голосування.

Американці й насправді дізналися про всіх своїх героїв вже наступного ранку. Тут не було потреби, щоб якийсь свій Михайло Рябець мучив цілу націю впродовж тижня поясненнями, що результати виборів ще не готові. Але масової активності в реалізації свого права на волевиявлення нащадки Джорджа Вашингтона 5 липня 2002 року не продемонстрували. Як загалом і вся Америка поки що не засвідчила нового тріумфу своєї демократії у нових технологіях для голосування. Та не можна сумніватися і в тому, що тут вміють визнавати свої помилки – і наполегливо працювати над їх виправленням.