Цей текст мав би бути вузькопрофільним для медійників, яким цікаво, як працює новостворений у Варшаві український телеканал. «Slawa TV» запустився місяць тому, ефірить декілька годин на день і намагається постачати українським глядачам думки польських і європейських політиків із перших рук і без посередництва міжнародних інформаційних агентств.

Ми домовилися зустрітися з керівницею проєкту Марією Гурською, потеревенити про процес запуску. Та і взагалі, як команді українських медійників працюється в Польщі.

Але не так сталося, як гадалося. Нам довелося жваво обговорювати більш актуальне: атаку на них із боку медведчуківських рупорів.

Розганяються нападки через дві інфопомийки. Одна з них — московський сайт «Украина Ру». Інша — «ЗУНР» (Західноукраїнські новини та рефлексії).

І якщо перша добре відома тим, хто стежить за антиукраїнськими пропагандистськими ресурсами, то друга — такий собі затишний осередок галичанського сепаратизму.

«Затишний», тому що гугл-аналітика показує, що відвідують сайт максимум 20 людей на день. Але, як відомо, такі ресурси існують переважно для того, щоб із них розганяли історії, а не для повноцінної відвідуваності. Існує цей «ЗУНР» ще з 2014 року. Зараз переважно публікує новини про «врятування» від ТЦК, а також про «злочини східняків» у містах на заході України.

Отже, тексти про Slawa TV вийшли на обох ресурсах в один день синхронно, невдовзі після старту ефірів української редакції.

Нападки зосередилися на персоналіях редакторок. Зокрема, на керівниці проєкту Марії Гурській. Їй автори (а може, й один і той самий автор — ми розберемо це нижче) закинули лицемірство патріотичної позиції на фоні перебування в Польщі разом із чоловіком. Мовляв, а чому ж її чоловік не воює.

Ось пряма мова про це від Гурської:

«Вони явно пройшлися по моєму фейсбукові, по дописах, почитали статті, які я писала. Всі, хто мене знає, в курсі, що мій чоловік — громадянин Польщі. Він багато років займається польсько-українським бізнесом у зеленій енергетиці. Ми з ним училися разом у польській школі на Прорізній у Києві. Батьки Павла — польські дипломати, які працювали в посольстві. Тоді, ще на початку двохтисячних, батько займався польсько-українським бізнесом, як зараз займається ним Павло. До повномасштабного вторгнення ми жили в Києві більш як десять років. З лютого 2022-го — у Львові, куди переїхали на другий день війни. Я на той час була вагітна. Ми напевно б далі жили в Україні, якби не народження дитини у вересні двадцять другого року, через що ми тимчасово переїхали у Варшаву».

Марія пояснює, що її родина збирається повертатися в Україну. Понад те, саме чоловік наполягає на цьому.

Крім родини Марії, така сама ситуація і з рештою редакції.

«У нас більшість редакції — це жінки з дітьми, які тимчасово перебувають у Польщі, і так само як я, вони планують повернення. І ще важливо, в редакції працює двоє ветеранів із серйозними бойовими пораненнями, вони займаються монтажем контенту».

Зневажливий тон обох публікацій з ідентичними наративами у двох, здавалося б, протилежних за інтересами видань змушує підозрювати їхню координацію між собою.

В обох текстах автор(и) намагаються знецінити й контент української редакції, і її склад, і навіть саму назву медіа. Мовляв, літера «l» у назві «Slawa» польською читається м’яко, як «ль».

«Щодо назви вони окремо пройшлися. Українське слово “слава” для нас має велике значення. Так, польською тверда “Л” мала би бути написана з рискою. У нас вона без риски на європейський манір. Але саме такий спосіб написання придумали наші польські колеги. Для того, щоб не обмежувати штучно географію назви, яка з одного боку нас відсилає до патріотичного українського вигуку, який мав місце ще на протестах українських студентів проти царизму в Харкові в дев’ятнадцятому сторіччі. А з іншого, ми закладали в концепцію назви міф про дохристиянську праукраїнську богиню Славу. Бо це богиня перемоги, така птаха-блискавка, і нам здалося, що це можна відобразити й у логотипі. І взагалі птах перемоги — це по суті те, чим ми сьогодні всі живемо, цей птах у нас у серцях. Це теж красиве поєднання й історії, і сучасності.

І от у цих пропагандистських матеріалах вони намагаються представити цю богиню Славу як власність російської міфології. Нас якраз це не дивує, бо ці спроби російської історіографії привласнити все українське — не новина. Можна ставити пам’ятники князю Володимиру хоч на Чукотці, але російським він від того не стає, так само як і вся наша історія», — каже Марія Гурська.

Довго шукати зв’язок між двома публікаціями не довелося. Навіть поверхневий пошук на сайті, де ось уже більш як 10 років публікують матеріали, які мають на меті стравлювання українців сходу й заходу країни, вивів нас на давні тексти Олега Хавича. Того самого, який і написав «памфлет» про Slawa TV для московського сайту «Украина Ру».

Згідно з досьє видання Texty, Олег Хавич — чернівецький політолог і політичний оглядач, директор «Інституту західноукраїнських студій». З кінця 90-х пропагує ідею федералізації України. Близький до Віктора Медведчука. Так, у 2012 році Хавич брав участь у конференції Медведчука про федеративну Україну. У 2018 році став фігурантом справи про сепаратизм після спроби провести в Чернівцях круглий стіл на тему «захисту прав національних меншин». Приблизно тоді ж СБУ повідомила про припинення на Буковині роботи громадської організації «Захист прав національних меншин», засновники якої за гроші російських кураторів проводили антиукраїнську пропаганду.

На сайті «ЗУНР» знайти засновників видання неможливо. Понад те, в розділі юридичної інформації автори хизуються «свободою слова» і тим, що їх начебто нічого не зобов’язує реєструвати себе як офіційне медіа.

ДОДАНО: Але перевірка домену сайту привела нас до електронної пошти, на яку його зареєстровано. Жодних сюрпризів: це той самий пан Хавич. Принаймні імейл засновника ресурсу нам на це недвозначно натякає.

З огляду на те, що існує не тільки українськомовна версія ресурсу, але і польськомовна, можна зробити припущення, що адресат такої дискредитації — саме польське суспільство. Адже в тексті окремо йдеться, що українська редакція існує на кошти польських платників податків.

Марія Гурська підтвердила нам, що єдиним інвестором (як і ініціатором створення Slawa TV) є Міністерство закордонних справ Польщі. При цьому вона розповіла, що підписана редакційна політика унеможливлює втручання МЗС у роботу журналістів.

Понад те, вже зараз прописаний річний план роботи. За рік декілька годин ефіру української редакції в рамках телеканалу Belsat мають перетворитися на окремий український телеканал, який ефіритиме з Варшави:

«Наша редакція у складі Belsat перебуває тимчасово, на етапі запуску. Для того, щоб стабілізувати мовлення, щоб ці шість годин ефіру показали клас. І до речі, вже зараз відгуки про нашу роботу дуже високі. І від колег, і від інвестора — польського МЗС. Дистрибуція майбутнього окремого телеканалу — це наш наступний етап, про який плануємо думати найближчим часом. Я поки не маю відповіді, чи будемо ми присутні в кабельних мережах в Україні, але ми точно будемо на супутнику і в ютубі».

Ми поцікавились у Марії, в чому цінність саме такого формату ефіру, чим відрізняється Slawa TV від українських телеканалів. І в чому профіт, крім того, що українські медійниці, які опинилися за кордоном після 2022 року, мають змогу працювати за фахом.

«Ми у себе в колективі називаємо наше медіа таким “інформаційним Рамштайном”, ми інтегруємо польську та європейську політичну думку в наш інформаційний простір. Передусім завдяки дуже якісним синхронним перекладам. Звучить начебто дуже просто, але, знову ж таки, під час війни не знаходяться гроші в українських телеканалів на це.

Ми в ефірах говоримо про глобальну політику. Це точно не про регіональні питання, навіть не про Польщу. Ми — про спільну перемогу, про відбудову, про євроінтеграцію та про спільні зусилля України й Польщі. І ми до цих дискусій долучаємо наживо польських і європейських спікерів. Завдяки якісному синхронному перекладу виходить бути на вістрі подій. Не через міжнародні інформаційні агентства і не через тиждень після того, як хтось щось із європейців заявив. А тут і зараз», — каже Марія.

У редакції Slawa TV наразі працює до 50 людей. Половина з них — українські медійники з професійним бекграундом.

Шеф-редакторка, по якій теж пройшлися інфопомийки, — Наталка Ряба. Журналістка, яка запускала свого часу численні проєкти інформаційних телеканалів: ТВі, «Еспресо», «Україна 24»; багато років працювала шеф-редакторкою «Говорить Україна». У матеріалах же «Україна.Ру» та «ЗУНР» її називають «соратницею Гурської по фемінізму, яка не має жодного відношення до журналістики».

Марія сміється, що таких компліментів їм із Наталею ще ніхто не відпускав, називаючи агресивними лівими феміністками. Тут очевидно, що «ноги ростуть» із попереднього проєкту, в якому працювали Марія і Наталка — медіаресурсу Sestry.eu. Це сайт, який редакторки створили у Варшаві ще два роки тому на гроші приватної ініціативи:

«Польська філантропка, бізнесвумен Домініка Кульчик, одна з найбагатших польок у світі й одна з найбільш відповідальних лідерок у Польщі, придумала такий формат польсько-українського сестринства. Чому жінки взагалі? Це очевидно: після початку повномасштабного вторгнення до Польщі приїхали передусім жінки з дітьми на руках, такі як ми. І таким чином сформувався цей жіночий колектив».

«Експансія» українських медійниць до польського інфопростору почалася навесні 2022-го. Марія Гурська, ще живучи тоді у Львові, приїхала до Варшави від імені телеканалу «Еспресо» шукати можливість для редакції виходити в ефір із Польщі на випадок, якщо ситуація в Україні стане критичною та студію доведеться евакуювати:

«Я на той момент була вагітною журналісткою “Еспресо”, яка приїхала знайомитися в редакцію “Газети виборчої”. Питала, чи є у них якесь приміщення, якась кімната, з якої теоретично ми могли би вести прямі ефіри. Саме там відбулося власне наше знайомство з журналістками, які потім у співпраці з Домінікою Кульчик і створювали Sestry.eu. Вони дізналися, що я вже народила і живу в Польщі. Запросили мене і моїх колег. Так і народився наш спільний проєкт. Оскільки ми писали про все, що нас цікавить, то звісно, сайт мав більш жіноче обличчя, тому що в редакції були переважно самі жінки. Але це не є виданням про перемогу вселенського фемінізму».

Попри те, що українська частина редакторської команди Sestry.eu майже в повному складі перейшла працювати на Slawa TV, це різні проєкти, з різним джерелом фінансування, хоча завдяки команді редакторського менеджменту і можуть сприйматися як суміжні медіа. Втім, кістяк колективу — це саме телевізійниці. У кадрі, крім самої Марії Гурської, працюють також Леся Вакулюк, Євгенія Мотрич. До редакторського складу приєдналася колишня редакторка «Еспресо» Світлана Самойленко. До того ж, у команді є й польські журналісти, які свого часу теж були частиною колективу «Еспресо»: Марек Сієрант і Б’янка Залевська.

Свій проєкт про психологію на каналі має колишня українська журналістка, яка вже декілька років живе у Польщі, Олена Міщенко. Вона переїхала до Варшави задовго до повномасштабного вторгнення через шлюб із громадянином Польщі. Тому можна вважати, що створення Slawa TV повернуло нам Олену на екран.

Команда Slawa TV пишається тим контентом, який за місяць роботи вони встигли напрацювати. В студії у них уже побували перший президент Польщі Лех Валенса; віцемаршалок Сенату Польщі Міхал Камінський; голова Комісії з питань національної безпеки Латвії Айнарс Латковскіс; посол України в Польщі Василь Боднар; міністр цифровізації Польщі, віцепрем’єр Кшиштоф Гавковський; віцеміністр науки й вищої освіти Польщі Анджей Шептицький та інші високопосадовці.

Зараз ефірна сітка Slawa TV — це не тільки інформаційна складова. Половина годин ефіру — це перекладені українською польські серіали. В планах — польська документалістика. На перспективу, коли з’явиться повноцінний канал, він не буде винятково каналом новин:

«Ми віримо у те, що людям потрібно відпочивати інколи від новин. Я завжди була ентузіасткою ідеї створення такого телеканалу, де могли бути й гумор, політична сатира — це у вечірні слоти. А вдень… Ну от ти показав новини, людині важко існувати весь час в рамках марафону, який у нас не припиняється на багатьох телеканалах. Інколи має бути час для перепочинку. І тут ми здійснюємо важливу цю культурну місію, інтегруючи польський культурний телепродукт у наше інформаційне середовище. Це можуть бути програми просто про життя людей. Для того, щоб краще розуміти одне одного: хто ці наші сусіди поляки, бо зазвичай ми всі мислимо стереотипами».

Нас, звісно, цікавило і питання гострих кутів у польсько-українських стосунках. Зокрема, як саме українське медіа висвітлюватиме такі теми. Марія висловила сподівання, що згодом у них в ефірі з’являться і представники польської опозиції, від яких власне і лунають провокаційні тези:

«У нас дійсно є складні питання діалогу. Ми плануємо в таких випадках модерувати. Не в наших силах розв’язати ці проблеми, але ми можемо, як мінімум, відповідально ставитися до своєї ролі. Ми можемо бути платформою для діалогу, запрошувати людей із кришталево чистою репутацією, найкращих представників обох наших народів, інтелектуалів у різних сферах: чи то з політичної, чи наукової думки, істориків. Важливо, щоб спікери могли беземоційно говорити мовою фактів і діалогу для знаходження спільного і для порозуміння. Ми можемо виступати платформою».

Зокрема, саме цей аспект роботи Slawa TV і є кісткою в горлі для тих, хто влаштував інформаційну атаку на новостворене медіа у Варшаві. Навряд чи російська пропагандистська машина могла пройти повз ресурс, який може гасити накручені з Москви антиукраїнські настрої серед поляків і навпаки. Тому цілком можливо, що медійницям Slawa TV доведеться пережити ще не одну спробу дискредитації.