«Детектор медіа» продовжує розповідати історії українських медіа, які попри втрати через війну змогли вижити та зберегти аудиторію. Цього разу ми поговорили з Едуардом Куриленком — співзасновником і генеральним директором «Радіо М», яке понад десять років тому виникло у Слов’янську, а сьогодні мовить у кількох містах у різних куточках України.

Історія створення: слідами батька

Радіо, яке спочатку мало назву «Радіо Можливість», розпочало цілодобове мовлення на FM-частотах у Донецькій і Луганській областях у 2013 році. А вже за рік, під час окупації Слов’янська, де була розташована його редакція, опинилося на межі закриття. Згодом колективу радіокомпанії вдалося не лише поновити роботу, а й масштабувати її. Сьогодні «Радіо М» мовить у Києві та Київській області, а також в Івано-Франківську, Кременчуці, Слов’янську, Краматорську, Дружківці, Костянтинівці, Лимані, Покровську, Миколаївці, що на Одещині, та в Запорізькій області включно з обласним центром.

Згадуючи, як усе починалось, Едуард Куриленко каже: «Історія створення медіа тісно пов’язана з моєю особистою історією. Мій батько працював на радіо, я зростав у цій атмосфері, тому з дитинства мріяв мати свою радіостанцію». Варто уточнити, що радіо, на якому працював батько Едуарда Віктор Куриленко, — це міжнародна християнська радіомережа Far East Broadcasting Corporation (Телерадіокомпанія Далекого Сходу), а сам він був протестантським проповідником.

 Директор «Радіо М» Едуард Куриленко з батьком Віктором Куриленком (ліворуч)

В ефірі «Радіо М» від початку переважали програми духовно-просвітницького спрямування. Тим паче, що третину редакторського колективу в перші роки його роботи складала родина Куриленків — батько, син і донька, які були парафіянами євангельської Церкви «Преображення Господнього» у Слов’янську. Крім них тоді в медіа працювали ще шестеро співробітників, частина — на волонтерських засадах.

«Команда згуртувалася, орієнтуючись на спільні цінності, з цим проблем не було. Хоча більшість членів нашого колективу на той момент не мала журналістської чи медійної освіти, вони мали досвід роботи із соціальними мережами. “Радіо М” стало такою платформою, де можна було спробувати вийти на інший рівень, отримати більшу аудиторію, навчитися чогось нового і разом збудувати соціальне медіа. І в нас, здається, вийшло», — говорить Едуард Куриленко.

Це з самого початку було класичне розмовне радіо, до студії якого запрошували відомих жителів Донецької області, лідерів громадської думки — священників, працівників культурної та мистецької сфери. І тоді, і тепер радіо разом із розважально-інформаційним контентом має релігійні програми.

Окупація Слов’янська: погром в офісі, вбивство співробітників

Радіостанція працювала вже рік, коли навесні 2014 року до Слов’янська ввійшли проросійські терористи. Окупанти цілеспрямовано полювали на проукраїнських медійників, каже Едуард: «Бойовики увірвалися до нашого офісу та скрутили персонал. Забрали всю техніку й викрали випускового редактора Руслана Руденка. Його утримували в полоні, допитували щодня, шукали зв’язок з американцями. Тоді постраждав і колектив, і наші рідні. Рашисти вбили нашого ведучого Віктора Бродарського та двох моїх братів. Їх викрали прямо з церкви, знущалися та били кілька днів, потім посадили в машину і наказали їхати. Як тільки автівка рушила, розстріляли всіх».

Про цю трагедію стало відомо після звільнення Слов’янська в липні 2014 року, коли на території дитячої лікарні було виявлено масове поховання. Саме там знайшли тіла Віктора Бродарського та Володимира Величка, які були дияконами, а також двох дорослих синів старшого пастора церкви Рувіма й Альберта Павенків.

Тоді ж росіяни намагалися налаштувати своє пропагандистське мовлення на захопленій території. Між терористами й українськими військами точилися бої за гору Карачун, на якій була розташована 200-метрова телевежа з передавачами Концерну РРТ та приватних телекомпаній і радіостанцій. Спочатку бойовики захопили її та запустили свій контент, потім українські війська вежу відбили — і тоді росіяни повністю знищили її артилерією.

Зруйнована телерадіовежа на горі Карачун під Слов’янськом

«Команда медіа дуже складно переживала той період. Хтось залишився в окупації, комусь вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. Ніхто не знав, чи вдасться нам відновити роботу радіостанції. Але після звільнення Слов’янська більшість співробітників повернулася і допомагала відновлювати мовлення. Вже за місяць ми повернулися в ефір. Замість вежі почали мовити з водонапірної башти. Обладнання й техніку придбали частково за власні кошти, а частково — завдяки допомозі партнерів й друзів із Канади, Фінляндії та США», — розповідає Едуард Куриленко.

Ті часи, за його словами, загартували колектив «Радіо М», який донині складається переважно з тих, хто працював на радіо у 2014 році.

Широкомасштабне вторгнення: релокація та розвиток

Коли почалося широкомасштабне вторгнення, редакція вже мала план з урахуванням досвіду 2014 року.  «Цього разу ми зберегли мовлення та життя людей. Кожен мав свої обов’язки згідно зі спільним планом. Команду евакуювали в Чернівці, апаратуру перенесли в безпечне місце, в ефір виходили з різних міст України, часто з підвалів та укриттів», — розповідає генеральний директор «Радіо М».

Редакційна та контентна політика медіа після початку великої війни великих змін не зазнала. «Підтримка військових та їхніх родин, соціальна адаптація ветеранів, духовність, психологічна допомога захисникам, патріотично-моральне виховання молоді — всі ці теми були для нас ключовими з 2014 року, бо ми, можна сказати, постійно жили серед усіх цих тем».

До цього ще додався новинний формат: медіа почало в оперативному режимі надавати слухачам інформацію про ситуацію в Україні, попередження про загрози тощо.

Ще у 2014 році, після відновлення роботи у Слов’янську, «Радіо М» запустило другу студію — в Києві. Під неї були орендовані дві маленькі кімнати в гуртожитку біля метро «Святошин».

«Якщо чесно, то умови були не найкращими. Коли до нас приїздили партнери, то дивувалися, як ми там працюємо. Але була маленька ціна оренди й великий ентузіазм у співробітників. Тоді почав формуватися центральний офіс і на певному етапі до 70% контенту стало вироблятись у Києві», — розповідає Куриленко.

 Колектив медіа в першій студії «Радіо М» у Києві

Коли почалося повномасштабне вторгнення, до Чернівців евакуювалися працівники й слов’янської, і київської студії. Кілька місяців мовлення було звідти. Згодом більшість членів команди повернулася до Києва, до центральної студії. А студію у Слов’янську довелося закрити, вона дуже постраждала від обстрілів, майже була зруйнована. П’ятеро членів редакції мобілізувалися до армії. Один із них — програмний директор Максим Шаргаєв — служить у ЗСУ капеланом.

 Програмний директор та ведучий ранкової передачі на «Радіо М» Максим Шаргаєв служить капеланом у ЗСУ

«Радіо М» веде цілодобове мовлення, прямі ефіри тривають із восьмої години ранку до восьмої вечора. Щодня його програми мають можливість чути на FM-хвилях в Україні близько 3,5 млн людей в Одеській, Луганській, Донецькій, Харківській, Чернівецькій, Хмельницькій, Івано-Франківській областях.

Коли радіо — не лише радіо

Розуміючи, що в сучасному світі не можна робити ставку лише на аудіоформат, команда «Радіо М» ще з 2015 року почала розвивати візуальну складу контенту. Спочатку були відеострими у фейсбуці й інстаграмі, згодом додалися інші соцмережі — ютуб, тікток і Twitch. Експериментували навіть із Clubhouse. У медіа постійно стежать за розвитком мереж і технологій, намагаючись слідувати всім новітнім тенденціям.

«Ми не претендуємо на телевізійний формат, але візуальну частину робимо якісною. Тобто “Радіо М” — це не лише радіоефір, а значною мірою й відеоконтент», — каже його директор. А через соцмережі, додає він, редакція отримує зворотний зв’язок від своїх слухачів, що дозволяє краще орієнтуватися в потребах, інтересах, проблемах аудиторії. Це хороше підґрунтя для якісної та ефективної взаємодії з нею.

За деякий час на базі медіа створили лінію психологічної допомоги «Довіра». Редакція отримувала багато коментарів під відеостримами та дзвінків під час ефірів, зокрема і з окупованих територій, із питаннями, на які складно було відповідати лаконічно та професійно. Не всі працівники були готові до розмови в ефірі з людиною, яка опинилась у складних життєвих обставинах. «Ми почали міркувати з редакцією, як це врахувати в нашій роботі, й вирішили створити окрему телефонну лінію довіри, яка задовольнятиме цей запит. Звернулися до наших експертів і знайомих, серед яких є психологи, капелани, керівники благодійних фондів і громадських організацій, із закликом долучитися до цієї гарячої лінії», — ділиться досвідом Куриленко.

 Едуард Куриленко з працівниками студії в Чернівцях

Згодом ця ініціатива переросла в самостійний проєкт із групою психологів-консультантів і можливістю спілкування в онлайн-чатах. Редакція аналізує коло тем і проблем, із якими люди звертаються на лінію довіри — від проблем у сімейних стосунках і страху майбутнього до подолання ігрової чи алкогольної залежності. І на основі цього формує перелік тем і пул експертів для ефірів.

Мовлення на окупованих і прифронтових територіях

Попри постійні намагання ворога глушити сигнал, «Радіо М» мовить і на окупованих територіях, каже Куриленко. «Ми знаємо, які величезні ресурси окупанти вкладають у поширення антиукраїнської пропаганди на захоплених територіях, і розуміємо, як важливо протидіяти їм. Крім того, нещодавно “Радіо М” долучилося до спільного проєкту Національної ради з питань телебачення та радіомовлення та Фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, США та низки інших країн. Цей проєкт серед іншого допомагає організувати радіомовлення у прифронтових і прикордонних регіонах України. Дозвіл на мовлення ми отримали безплатно, але нам треба оплачувати послуги Концерну РРТ з передачі сигналу та з обслуговування передавачів. Фонд компенсував нам вартість цих послуг на цілий рік наперед, і це дало можливість “Радіо М” мовити на Донеччині», — розповідає Едуард Куриленко.

Чимало уваги у своїх програмах медіа приділяє питанню інформаційної гігієни, верифікації інформаційних джерел, розповідає слухачам, як розпізнати прийоми російської пропаганди та виявити ІПСО. Ці теми обговорюють в ефірах з українськими експертами з медіаграмотності та журналістами.

Фінансування та зв’язок з аудиторією

У медіа немає сталої бізнес-моделі, якої б воно чітко дотримувалося. Там постійно працюють над пошуком інвестицій для конкретних проєктів. Це, за словами директора «Радіо М», окремий напрямок роботи, який вимагає постійної залученості: «Я особисто намагаюся відвідувати якомога більше форумів і профільних заходів, презентувати наше медіа, пітчити проєкти та фандрейзити кошти. Тут головне — не сидіти на місці та не складати руки. Не завжди контакти даються легко, не завжди пітчинги проходять успішно, але це нормально, це окремий напрям роботи й ним важливо займатися. До прикладу, ми співпрацюємо з International Internet Strategic Alliance (IISA). Це європейська організація, завдяки якій ми контактуємо з десятками закордонних медіа, маємо можливість обмінюватися досвідом, запозичувати практики».

 Едуард Куриленко каже, що «Радіо М» намагається бути максимально віддаленим від політичної тематики та не женеться за клікбейтом, інтригами й скандалами

Крім того, «Радіо М» бере участь у проєктах, які реалізує державне інформагентство «Ре-Інформ», що було створено Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України для інформаційної підтримки жителів захоплених територій.

«Ми позиціюємо себе як соціальне медіа й орієнтуємося не на певну територію чи регіон, а на загальносуспільну тематику й актуальні події, що відбуваються в усіх куточках держави. Місія “Радіо М” полягає в тому, щоб наш контент надавав слухачам і глядачам інструменти для розв’язання кризових ситуацій і зростання особистості, відтак ми не окреслюємо якихось територіальних меж», — пояснює Куриленко.

У відповідь на питання про те, якими основними принципами керується медіа у своїй роботі, його директор каже: «Радіо М» намагається бути максимально віддаленим від політичної тематики.

«Ми не женемося за клікбейтом, інтригами, скандалами й тому подібним. Наш головний орієнтир — соціальна складова, проблеми пересічних людей і допомога у їхньому розв’язанні. Чи то через надання необхідної інформації та рекомендацій під час наших ефірів, чи то через психологічну допомогу на нашій гарячій лінії», — пояснює Едуард Куриленко.

А з завершенням війни, вважає він, у «Радіо М», як у соціального медіа, викликів і завдань тільки побільшає: «Ми вже зараз усвідомлюємо жахливу ціну цієї війни, але ще не знаємо всіх наслідків. Багато хто навчився жити з цим болем чи ігнорувати його, бо “не на часі”. Втім, так чи так пропрацьовувати ці проблеми й на психологічному, й на суспільному рівні доведеться — це створить нові виклики й нові теми. Ми вже зараз звертаємо увагу на успішні приклади інших країн, міркуємо, як саме зможемо бути корисними, яку частину візьмуть на себе медійники, яку — наша лінія підтримки “Довіра”, де вони підсилюватимуть одне одного».

Читайте також:

• «Люди потребували новин»: як під час окупації працювало херсонське видання «Вгору»
• «Море людей»: одеське медіа, яке хоче надихати й об’єднувати
• Олексій Артюх: У редакції «Трибуна» є люди, які готові повернутися працювати на Луганщину одразу після її деокупації
• Змінюйся або закрийся: як українським медіа вижити в умовах війни
• Родинна справа. Як донька головреда «Волинської газети» розвиває видання, поки батько служить у ЗСУ
• Медіапереселенці. Як видання, що виїхали з захоплених і прифронтових територій, працюють у нових містах

Фото надані командою «Радіо М»