У листопаді 2024 року платформі «Свій дім», яку запустила команда Агенції медійного росту «Або», виповнюється два роки. За цей час журналісти проєкту опублікували понад 400 історій українців, які втратили свої домівки та бізнес після нападу Росії. «Детектор медіа» поговорив про розвиток платформи та про допомогу героям цих історій із директоркою з розвитку медіапродуктів агенції «Або» Гаяне Авакян і редакторкою платформи Юлією Ступкою.

До запуску цієї платформи «Або», яка спеціалізується на розвитку локальних медіа, вже зробила під час війни іншу платформу — «Меморіал», метою якої є вшанування жертв війни.

«Запустити “Свій дім” було логічним продовженням нашої роботи. За допомогою платформи ми можемо зафіксувати воєнні злочини та дати голос тим, хто пережив втрату рідного дому. Наша мета — допомогти людям відновити свої домівки та розпочати новий етап у своєму житті», — розповідає Гаяне Авакян.

Спочатку історії людей, чиї будинки зруйнувала російська армія, публікували у фейсбуці й інстаграмі; здебільшого вони стосувалися переселенців із Донецької та Луганської областей. З часом, на жаль, географія розширилася, охопивши практично всі регіони — від Києва до Херсона, від Сум до Чернігова.

«Серед наших героїв є ті, хто вже двічі або навіть тричі змушений був залишити своє житло. Багато з них втратили надію на отримання компенсації та покладаються лише на власні сили. Дехто виїхав за кордон, хоче повернутися, але нема куди. Така ж ситуація і з внутрішньо переміщеними особами, які залишили свої домівки після 2022 року. Одні орендують житло в інших містах, другі змушені шукати прихисток в інших країнах. На їхнє рішення впливає як питання безпеки, так і відсутність власного житла. Майже кожна наша розмова з ними починається зі слів: “Тепер ми безхатьки”», — розповідає редакторка платформи Юлія Ступка.

Скриншот сайту «Свій дім»

Згодом у платформи з’явився сайт. А в січні 2023 року платформа «Свій дім» стала партнеркою кількох національних українських медіа, зокрема NV, 24-го каналу, «Свідомих», Pragmatika. Це дозволило розширити охоплення та донести історії до ще більшої аудиторії, каже Ступка. Результатом одного з таких партнерств став спецпроєкт «Втрачена пам’ятка» разом із Pragmatika, який присвячений знищеним закладам і культурним об’єктам в Україні.

У травні 2024 року платформа запустила свій ютуб-канал і тікток-сторінку.

Одним із перших інструментів платформи для збирання інформації стала анкета, де кожен може розповісти свою історію. Юлія Ступка каже, що за весь час роботи майже 400 людей заповнили цю анкету, але не всі зрештою були готові до спілкування:

«Дехто думав, що ми безпосередньо допомагаємо з житлом, інші все ще не готові емоційно відкритись, а хтось має рідних на тимчасово окупованих територіях і боїться за їхню безпеку. Тому ми самі активно шукаємо героїв через соцмережі, а багато хто вже знаходить нас самостійно. За два роки роботи ми пройшли складний шлях — від недовіри до того, що нас справді сприймають як платформу, якій можна довіряти».

Спочатку команда публікувала нові історії щодня. Зараз кількість матеріалів варіюється від п’яти до десяти на тиждень, це залежить від комунікації з героями.

«Інколи текст уже готовий, але ми чекаємо на фото героя або знімки зруйнованого будинку до та після обстрілу. Для нас важливо, щоб кожен матеріал був повноцінним і мав “обличчя” героя, а зруйнований будинок — конкретну адресу, адже ця інформація вноситься в базу руйнувань на нашому сайті», — каже редакторка платформи. 

За словами Юлії, кожна історія — це трагедія окремої родини чи навіть поколінь. Це не просто втрати матеріальних благ — це знищені спогади, родинні фотографії, які неможливо відновити:

«У цій війні українці втрачають не лише фізичні будівлі, бо дім — це не лише стіни. Це демонструє історія Аліни Кривов’яз, батьківський будинок якої згорів після російських обстрілів в Ірпені в березні 2022 року. Тато дівчини, вже хворий, ще довго ремонтував будинок, щоб зробити його затишним для своєї родини. Під час ремонту він запропонував кожному члену сім’ї написати невеликі послання на стінах — це були своєрідні “листи в майбутнє”. Вони їх заховали під шпалерами, щоб колись, під час наступного ремонту, прочитати. Чоловік помер у 2020 році від раку мозку. А через російську агресію ці послання так і залишилися нерозкритими — діти ніколи не дізнаються, що написав їхній батько».

На сайті також зібрані історії руйнування не лише житлових будинків, але й освітніх та адміністративних установ, лікарень, культурних об’єктів і підприємств, які мають значення для багатьох людей.

«Ми називаємо всі ці будівлі місцями сили, тому що навколо та всередині кожної з них крутилося не одне життя та зростало не одне покоління. Ми знаходимо людину, для якої зруйнована школа або знищена лікарня мала важливе місце в житті та яка змогла би поділитися своїми спогадами про зруйновану будівлю, розповісти про мирний час, що раніше панував тут», — розповідає Гаяне Авакян.

Авдіївська школа №1

Нині у складі команди платформи «Свій дім» працюють редакторка, два журналісти й дизайнерка. Всі вони перебувають у різних містах України та працюють дистанційно. Двоє з журналістів — переселенці, чиї рідні міста тимчасово окуповані.

«У проєкті “Свій дім” я з першого дня його заснування, і починати було непросто, особливо з огляду на тематику публікацій і те, що я також внутрішньо переміщена особа. Коли писала перші історії, розуміла, що всі ці свідчення або заженуть мене в депресію, або допоможуть відпустити минуле. Зараз розумію, що другий варіант у якомусь сенсі став для мене шляхом до зцілення. У цьому допомогли й мої герої — люди, які, попри пережиті трагедії, знаходять у собі сили підтримувати інших», — розповідає Юлія Ступка.

Своєю історією втраченого дому в Бахмуті на платформі поділилася і Гаяне Авакян:

«Мій дім було знищено, коли платформа вже працювала. Тоді я зрозуміла, що відчувають герої наших матеріалів, як складно розповідати про те, що ти втратив, і знову повертатися до спогадів».

Зруйнований будинок директорки з розвитку медіапродуктів агенції «Або» Гаяне Авакян

Більше як місяць тому команда платформи «Свій дім» створила новий мультимедійний спецпроєкт «Сусіди. Наш дім знищила Росія». Це історії-спогади жителів однієї одеської багатоповерхівки на проспекті Добровольського, 134, які 2 березня 2024 року пережили атаку шахеда. Внаслідок удару безпілотника було зруйновано частину будинку, загинули дванадцять людей, серед яких п’ятеро — діти.

«Це перший випадок, коли було зруйновано цілий під’їзд саме внаслідок удару безпілотника. Раніше такі руйнування відбувалися лише через ракетні обстріли. Одеса стала першим містом, де, на жаль, трапилася така трагедія. Ми дуже вдячні людям, які, попри те, що з того моменту пройшло не так багато часу, все одно були готові ділитися своїм болем», — розповідає Гаяне Авакян.

Родина Гайдаржи у квартирі №5, яка постраждала внаслідок ворожого обстрілу

Пошкоджена шахедом багатоповерхівка на проспекті Добровольського, 134 в місті Одесі

Для спецпроєкту «Сусіди» сформували нову команду журналістів. Разом із жителями пошкодженої багатоповерхівки вони відвідали як уцілілі, так і пошкоджені квартири, аби зафіксувати масштаби руйнувань.

«Сьогодні документування має важливе значення не лише для судових вироків, а й для збереження національної пам’яті. Свідчення наших героїв охоплюють не лише руйнування житла, а й знищення культурних пам’яток унаслідок обстрілів. Ми прагнемо показати кожен зруйнований дім або заклад до та після, вказуючи адресу за згодою героїв. Таким чином наші матеріали привертають увагу до того, що відбувається в країні, і можуть стати важливими доказами воєнних злочинів, скоєних Росією», — розповідає Юлія Ступка.

У рамках співпраці платформи «Свій дім» з Українською Гельсінською спілкою з прав людини вдалося задокументувати понад 60 історій із деокупованих Святогірської та Лиманської громад Донеччини. Це свідчення людей, які пережили обстріли та втратили житло або бізнес. Результатом цієї роботи стало створення кейс-стаді «Святогірськ 2.0» про територію, де починається відновлення після деокупації. Ступка додає, що такий онлайн-посібник може стати помічником для органів місцевого самоврядування, які вже зіткнулися чи зіткнуться з подібними викликами.

Проте команда платформи «Свій дім» прагне не лише документувати історії людей та їхніх будинків, але й привертає увагу до важливості відбудови та забезпечення житлом тих, хто втратив його через війну.

«На жаль, кількість історій про руйнування щодня тільки зростає — збільшується як кількість, так і географія трагедій. Проте навіть в умовах постійних обстрілів з боку Росії ми маємо приклади, які вселяють надію. Це розповіді про відбудову та релокацію бізнесу — таких на нашій платформі вже майже 150. Також зростає кількість матеріалів про відновлення зруйнованого житла. В основному це допомога волонтерів і благодійних організацій, але їхні можливості обмежені», — розповідає Юлія.

Скриншот із сайту

Редакторка платформи пояснює: щоб наголосити на масштабах руйнувань і викликах, пов’язаних із відновленням, важливо обговорювати ці питання. У 2024 році платформа «Свій дім» стала партнером об’єднання «Вікно відновлення» — мережі з понад 80 медіа, громадських організацій та аналітичних центрів, що об’єднали зусилля для моніторингу та прозорого висвітлення всіх аспектів відбудови України. У рамках цієї співпраці вже підготовлено 20 матеріалів, серед яких — спецпроєкт про лікарню «Охматдит» і перспективи її відновлення.

Також спільно з онлайн-журналом «Свої» організували захід «Святогірськ / Лиман 2.0» у Києві, де відбулася публічна дискусія про можливість (чи неможливість) відбудови на прифронтових територіях.

У партнерстві з міжнародним фондом «Відродження» готується серія публікацій про людей із різних міст на сході та півдні України, які претендують на компенсацію, а також про тих, хто став переселенцем двічі або навіть тричі.

«Свій дім» також надає підтримку своїм героям, допомагаючи їм отримати юридичні та психологічні консультації, а також інформацію про контакти фондів, які допомагають переселенцям.

Юлія Ступка згадує, як у лютому 2024 року до команди звернулися жителі села на Миколаївщині, чиї будинки затопило після підриву греблі Каховської ГЕС. Постраждалі не могли отримати компенсацію від держави та просили про розголос. Тоді «Свій дім» підготував матеріал, який вийшов у квітні — й уже в травні людям зарахували кошти.

«Не можемо стверджувати, що саме ми допомогли прискорити цей процес, адже постраждалі зверталися й до місцевих журналістів. Але вони точно впевнені, що якби мовчали про цю ситуацію, то вона б залишилася без змін».

Юлія Ступка наводить і інші приклади допомоги героям своїх матеріалів. Так, будинок Олени Ширяєвої з Гостомеля був знищений під час обстрілів 2 березня 2022 року, а тіло її чоловіка знайшли в Бучі. Після цього жінка жила у вагончику, поки благодійний фонд «До України з любов’ю» не вручив їй ключі від модульного будинку. Пані Олена розповіла журналістам, що стаття про неї в медіа стала підтвердженням руйнувань для волонтерів, які показували її спонсорам.

Будинок Олени Ширяєвої з Гостомеля

Ще одна історія — переїзд Олени Гричаненко з Бахмута. За допомогою платформи вона отримала допомогу юристів та інформацію про «Містечко Хансена», яке надає житло для родин, що втратили домівку через російське вторгнення. Засновник і благодійник проєкту — американець Делл Лой Хансен. Її анкету відібрали, і вона змогла переїхати на Київщину з Чернівецького соціального центру матері та дитини.

Та найбільшою історією згуртованості команда вважає збір коштів на літній кемп для дітей, які втратили свій дім. Цю ініціативу організували вже вдруге.

Скриншот із сайту

«Цей проєкт демонструє, як небайдужі люди змогли об’єднатися заради допомоги тим, хто її потребує. Гроші збирали через краудфандинг, ми відкривали рахунок і оголошували загальний збір. Так цю ідею підтримали читачі нашого та загальнонаціональних медіа. На жаль, ми не можемо всім допомогти відновити житло. Але ми можемо підтримати їх в інший спосіб», — розповідає Авакян. У матеріалах платформи також указують номери банківських карток для допомоги героям матеріалів. Кожен охочий може задонатити будь-яку суму.

«Враховуючи масштаби руйнувань в Україні, те, що ми робимо, може здатися краплею в морі. Але кожен позитивний результат надихає нас працювати далі й допомагати тим, хто цього потребує», — додає редакторка Юлія Ступка.

На головному фото: будинок у селі Богородичне Донецької області

Фото надані редакцією платформи «Свій дім»