2 жовтня в Києві на території інноваційного парку UNIT City за підтримки Представництва ЄС в Україні відбулася чергова зустріч медійників, учасники якої спробували артикулювати наявні в українській журналістиці проблеми. Організатори події, медіацентр «Україна» та UNIT City, на відміну від попередніх подібних зустрічей, вирішили провести цьогорічний захід у форматі стендапу. За програмою, спочатку всі охочі в режимі «переклику» могли висловити своє бачення викликів, які стоять перед медійниками в Україні, після чого була заплановано низку індивідуальних презентацій і виступ спецгостя.

Читайте також:

• Подоляк про сенси, а Ткаченко про заборони. Перша частина розмови про журналістику, (само)цензуру і пропаганду на «Редколегії Офлайн»
• Погані медіа закриваються. Розмова про майбутнє українських медіа на «Редколегії Офлайн»
• «Все просто — потрібно з’ясувати, чи наближає матеріал перемогу, чи гальмує». Розмова про висвітлення війни на «Редколегії 2.0»
• «Шокова терапія вивела нас із депресії». Розмова про суспільні настрої на «Редколегії 2.0»
• «Багатоплатформність неминуча». Розмова про медіа майбутнього на «Редколегії 2.0»

«Редколегія» розпочалася з трансляції вірусного музичного ролика, який невдовзі після дебатів кандидатів у президенти США запустив південноафриканський музикант Девід Скотт, засновник і соліст гурту The Kiffness. У цьому ролику музикант зреагував на слова Дональда Трампа про те, що у Спрингфілді мігранти через своє скрутне становище нібито вбивають та їдять собак і котів.

 Слова Трампа про те, що мігранти в Америці змушені вбивати та їсти своїх домашніх улюбленців, насмішили не лише його суперницю Камалу Гарріс

«Якщо серйозно, ми хотіли цим відео нагадати кілька речей на додачу до того, що їсти собак і котів не обов’язково. Ми хотіли нагадати, що ми зараз живемо у моменті, коли найсерйозніша політика часом нагадує карикатуру. І ми могли би довго безтурботно над цим сміятися, якби від цієї політичної драми не залежала доля нашої країни та фізичне життя нас, наших рідних і близьких. Ми хотіли нагадати, що межа між високою політикою і політичним трешем мала або відсутня, так само як межа між якісною журналістикою і потоком інформаційного шлаку», — пояснив показ музичного ролика співзасновник «Редколегії», колишній журналіст Андрій Шевченко.

 Учасники «Редколегії» згадали під час хвилини мовчання очільника агентства «Інтерфакс-Україна» Олександра Мартиненка, який був завсідником попередніх зустрічей

Ведучий заходу висловив сум із приводу того, що «Редколегія» втратила одного зі своїх постійних учасників, засновника й очільника агентства «Інтерфакс-Україна» Олександра Мартиненка, який пішов із життя в травні цього року. Шевченко оголосив хвилину мовчання, щоб віддати шану йому та всім медійникам, яких Україна втратила за час повномасштабного російського вторгнення.

Перед «перекликом» на сцену «Редколегії» запросили члена Представництва ЄС в Україні Марко Ферраро. Він подякував українським журналістам за їхні зусилля, запевнив, що в ЄС знають про проблеми, з якими стикаються працівники медіа в нашій країні, а також сказав, що ЄС підтримує медіа в Україні не лише на словах.

 Марко Ферраро: З 2022-го ЄС спрямував на підтримку українських медіа понад 50 млн євро

Першим до слова у форматі «переклику» запросили ексміністра культури Олександра Ткаченка. Відповідаючи на питання про те, наскільки Україна є успішною в інформаційній війні з Росією та що, на його думку, є найважливішим із того, що зараз відбувається на ринку медіа та комунікацій, Ткаченко назвав декілька викликів. За його словами, докорінна зміна моделі монетизації для традиційних медіа, необхідність регуляції та просування українського порядку денного у світі — ось три головних напрями, на які українським медіа варто звернути особливу увагу. На додачу до цього він сказав, що медійникам у поточних обставинах необхідно знаходити «баланс між самоцензурою і тим, що необхідно висвітлювати».

  Олександр Ткаченко: «В умовах втоми від війни в Україні ми можемо підживлювати інтерес світу до нас не лише за допомогою трагічних історій, але й за допомогою історій успіху»

Слідом за Ткаченком очільник Центру протидії дезінформації в РНБО Андрій Коваленко розповів про становище України в контексті інформаційної війни з Росією.

«У країнах Азії та Африки Україна програє інформаційну війну з Росією, у нас там дуже мало інструментів, щоб ефективно протистояти російській пропаганді. На Заході ми часто можемо втримати баланс. В Україні після закриття каналів Медведчука росіяни втратили можливість самостійно створювати інформаційні приводи та роздувати їх. Зараз вони чіпляються за наявні в Україні проблеми, намагаючись їх масштабувати», — сказав Коваленко.

  Андрій Коваленко не втомлюється повторювати, що телеграм-канали в Україні чекає «деанонімізація та регуляція в бік оподаткування»

Після цього врівноваженість «переклику» медійників порушив головред одного із суспільно-політичних видань (на вимогу колеги ми не називаємо його імені), порівнявши деяких українських журналістів із «рожевими поні».

«Нам треба навчитися говорити точними формулюваннями, які позбавляють нас ілюзій, — сказав цей головред. — Ми зараз боремося не за перемогу, а за виживання держави й нації. Якщо у цьому контексті говорити про наші медіа, я змушений констатувати, що багато наших колег поводяться, як рожеві поні. Колеги, глорифікація СЗЧ — це що?! Пішов Гнезділов — і всі побігли брати у нього інтерв’ю, показувати, який він класний. Завтра з якогось напрямку фронту “звільниться” тисяча людей — і ви будете свої наступні статті писати з еміграції, це в найкращому випадку. Подумайте про відповідальність!».

Нагадаємо, йдеться про військовослужбовця та громадського діяча Сергія Гнезділова, який 19 вересня публічно оголосив, що йде у СЗЧ. Метою свого вчинку він назвав бажання привернути увагу влади й суспільства до проблеми невизначеності з демобілізацією тих, хто служить в армії з перших днів повномасштабного російського вторгнення, не розуміючи, коли може розраховувати на звільнення.

Політолог, колишній журналіст Вадим Денисенко презентував результати останнього соціологічного дослідження. Такі заміри суспільних настроїв росіян Денисенко разом із виданням «Ділова столиця» та партнерами періодично проводить на території Росії від початку повномасштабного вторгнення в Україну.

  Вадим Денисенко: 48% опитаних росіян наразі вважають, що Пригожин живий. Стільки ж респондентів висловили йому свою довіру. В Росії Пригожина називають головним опозиціонером і головним політиком №2

За словами Денисенка, дослідники вперше зафіксували зростання кількості тих росіян, хто почав усвідомлювати масштаби втрат Росії на війні в Україні. Результати опитування свідчать також про те, що протягом цього літа в Росії зросла кількість людей, які підтримують ідею проведення переговорів з Україною без будь-яких умов.

«У Росії є єдиний розкол: між поколінням до 35 років і поколінням, старшим за 35 років. Покоління 30–44 років починає мислити антимілітарно, воно починає рухатися до тих установок, що має покоління, молодше за 35 років. Це може стати позитивним фактором для нас. Негативний для нас момент — це те, що від початку повномасштабного вторгнення в Росії на 10–12% зросла кількість упоротих патріотів. Сьогодні таких людей у Росії близько 33%, вони готові бути опорою путінського режиму», — сказав Денисенко.

 Експерт із соціальних комунікацій Максим Саваневський висловив думку, що вплив телеграму в Україні буде суттєво знижуватися й це може призвести до створення нової платформи

  Експерт із комунікацій Роман Вибрановський сказав, що офіційні комунікації в Україні зараз відбуваються за принципом «все добре, а що не добре — це ІПСО». За його словами, цим українська держава працює в інтересах росіян

  Заступник міністра культури Тарас Шевченко був лаконічним. На питання про те, чи означає зміна назви його відомства зміну напрямів роботи, відповів: «Говорити краще про результати, а не про плани. Результати будуть згодом»

Далі мікрофон опинився в руках очільниці редакції «Бабеля» Катерини Коберник, яка відповіла на закид головреда іншого видання щодо публікації інтерв’ю із Сергієм Гнезділовим.

 Катерина Коберник закликала колег не захоплюватися самоцензурою

«Я впевнена, що найбільша проблема журналістів зараз — у тому, що вони дуже багато озираються на те, що думає спільнота, фейсбук-спільнота, твітер-спільнота, якісь бульбашки. І, на жаль, саморегуляція і самоцензура вбивають журналістику. Я вважаю, люди бояться говорити. Як на мене, якраз “рожеві поні” — це люди, які спробували закрити вуха та вдати, що цієї проблеми немає, що проблема СЗЧ — це проблема самого Гнезділова. Ні, це проблема суспільства, армії, і якщо ми не будемо про це говорити, то ми справді будемо писати статті з еміграції. Власне, через те, що журналісти зараз настільки зарегульовані, настільки бояться мати свою думку, Україна рухається в бік того, щоб ставати схожою на ті країни, на які ми б насправді не хотіли бути схожими. Я бачу, що найбільші в Україні редакції бояться порушувати складні болючі теми, тому що вони не хочуть, щоб їх хейтили і “вбивали”. Пропоную трохи менше регуляції та самоцензури всередині цеху», — сказала Коберник і невдовзі після цього залишила приміщення, де відбувалася «Редколегія».

Після цього була низка індивідуальних презентацій. Так, генеральна продюсерка «1+1 Україна» Ольга Захарова розповіла про проєкт «Деколонізація Одеси», в якому вона виконала роль консультантки зі стратегічних комунікацій.

 Ольга Захарова: «Ментальна деколонізація є процесом глибокої трансформації, вона не відбувається тільки завдяки раціональним доводам і прикладам»

За словами Захарової, цей проєкт ініціювали одеські підприємці, але згодом він виріс в інтелектуальну платформу, до розвитку якої долучилися соціологи, історики й інші фахівці.

Соня Сотник розповіла, як після 30 років роботи на радіо відчула себе у пастці, тому що радіо стало трохи телебаченням завдяки онлайн-трансляціям. Через це Соня змушена виділяти час на те, чого намагалась уникнути всі роки на радіо, — робити перед ефіром макіяж

Режисер-документаліст Володимир Мула поділився історією свого успіху: він розповів про роботу над фільмом «Юкі» та серіалом «Football Must Go On». Останній було знято на замовлення Paramount+ та отримав нагороду Sports Emmy Awards.

 Цього року Володимир Мула видав книгу «Мені подзвонив Вейн», де поділився мотиваційною інформацією, що може стати у пригоді тим, хто лише мріє про «Еммі»

Андрій Шевченко згадав, що в часи, коли він працював послом України в Канаді, до нього подзвонив Мула й повідомив, що його намагаються затримати за незаконну зйомку хокейної арени в Оттаві. Шевченко відповів: «Або тебе депортують з Канади, або ти знайдеш свого Вейна Грецкі (легендарний канадський хокеїст. — "ДМ"). У результаті вийшло, що Володимир знайшов Грецкі й на камеру змусив його згадати, що той є українцем».

У перерві «Детектор медіа» скористався нагодою й поцікавився, що думає Олексій Мустафін про суперечку, яка виникла між головредами видань на ґрунті різних оцінок необхідності інтерв’ювати Гнезділова.

  Олексій Мустафін розповів «ДМ», що «згадав давнину» і зараз працює як звичайний журналіст на державній військовій радіостанції «Армія FM»

«На жаль, я побачив, що серед журналістів бракує спільного розуміння завдань і місії медіа. І про “рожевих поні” теж не варто було б говорити, бо ті, кого тут так схарактеризували, явно не є тими, хто вірить у “поні”. Подібна характеристика на адресу колег є знеціненням їхньої роботи та позбавляє саму дискусію сенсу. Я все ж сподіваюся, що ті видання, які фактично займають позицію однієї зі сторін у ситуації з Гнезділовим, і ті, хто так само демонстративно не звертає на неї увагу, все ж просто по-різному розуміють завдання журналістики. Чи є в потенціалі ця різниця для нас небезпечною? Так, бо це непорозуміння всередині цеху. Потрібно вести дорослу дискусію про ці непорозуміння, не допускати хейту до колег і шукати рішення», — сказав Мустафін.

  Виконавчий директор «Громадського радіо» Кирило Лукеренко: «Я не дивився інтерв’ю з Гнезділовим, але вважаю, що медіа можуть брати інтерв’ю у всіх, у кого вони хочуть, і доносити інформацію до суспільства»

 Телеведуча Тетяна Гончарова у коментарі «ДМ» сказала, що не має однозначної відповіді на питання, чи взяла б вона інтерв’ю у Гнезділова

«У цій ситуації я на двох берегах. Але хочу спитати: якщо журналісти не звертатимуть увагу на вчинок Гнезділова й на подібні історії серед військових, як ми будемо виправляти ситуацію, яка спонукала їх до СЗЧ?» — поставила питання телеведуча.

  Колишні однокурсники Діана Дуцик і Василь Самохвалов

Незадовго до «антракту» на «Редколегії» з’явився радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк, який на прохання «ДМ» також висловив виключно своє особисте ставлення (як він підкреслив) до казусу Гнезділова та висвітлення його неоднозначної історії в українських медіа.

 Михайло Подоляк брав участь і в попередніх зустрічах медійників

«Я вважаю, що зараз чорно-білі часи, і в ціннісному форматі треба чітко розуміти, у кого брати інтерв’ю, а у кого — ні, оскільки одні публікації надихають суспільство, а інші депресизують. Мені здається, медіа мають зараз концентруватися на тих, хто є позитивним у плані ставлення до України. А щодо людей, які дискредитують нашу країну та її зусилля, то тут, на мою думку, треба зробити паузу в увазі до них з боку преси. Я вважаю, в цьому моменті потрібна самоцензура. Коли якась людина вчиняє погано й отримує увагу журналістів, відбувається масштабування цієї негарної моделі поведінки. Це неправильно в цьому історичному моменті», — сказав Подоляк.

Вийшовши на сцену «Редколегії», Подоляк знову отримав питання про Гнезділова та доцільність висвітлення в медіа рішення військового піти у СЗЧ. Радник повторив те, що сказав перед цим «ДМ», але Андрій Шевченко попередив, що це офрек. Тож відповіді Подоляка на це та інші запитання мусимо залишити поза межами нашого репортажу.

  Михайло Подоляк

Далі на сцену «Редколегії» вийшла воєнна кореспондентка «1+1» Наталя Нагорна, чий виступ цього вечора був найближчим до стендапу. Серед іншого вона розповіла присутнім один із редакційних секретів «ТСН».

 Наталя Нагорна: «Я очікувала побачити у Суджі путінізм, але після спілкування з місцевим населенням зрозуміла, що там панує сталінізм»

«У редакції "ТСН" є бар. Ми його створили після того, як наші звільнили Херсон. Коли це сталося, нам хотілося відкрити шампанське та відсвяткувати цю радісну новину. У нас на той момент у редакції була пляшка шампанського, що було зроблено в Бахмуті. На ту пляшку ми наклеїли етикетку й написали, що це “На Херсон”. Після того ми почали готувати різні пляшки з алкоголем на різні випадки. Коли наші військові вирушили на Курськ, у нас з’явилася пляшка просеко з написом на етикетці “Курс на Курськ”», — розповіла журналістка. За її словами, згодом «ТСН» разом із фондом «Повернись живим» провели аукціон — і ця пляшка заробила для ЗСУ понад мільйон гривень.

Головна редакторка The Kyiv Independent Ольга Руденко поділилась історією успіху свого видання, яке не припиняє зростання за всіма показниками з моменту заснування в листопаді 2021 року. Спільнота цього медіа наразі налічує 12 тисяч осіб, їхні донати складають більшу частину бюджету видання, що є незвичним для українського медіаринку.

 Ольга Руденко розповіла, як команда The Kyiv Independent тримає зв’язок з учасниками спільноти видання шляхом проведення дзвінків сам на сам. «Це здається жахом інтроверта, але це дає багато розуміння про те, що драйвить цих людей», — пояснила головна редакторка

 Оксана Мороз констатувала, що ситуація з медіаграмотністю в Україні не надто покращилася за останні десять років

Спецгість «Редколегії» економіст Павло Шеремета розповів, що отримав від організаторів завдання, яке неможливо виконати: його попросили виступити з оптимістичним повідомленням, але бути при цьому максимально чесним.

Павло Шеремета застеріг, що поки продуктивність України є вдвічі нижчою за російську, шансів на перемогу у війні небагато

Шеремета зосередився на показниках продуктивності різних країн світу, пояснюючи, що економічна свобода і сприятливі для ведення бізнесу умови — вкрай важливий фактор успіху в сучасному світі. За його словами, до початку повномасштабної війни Україна в плані економічних свобод була ближче до Північної Кореї, аніж до Південної, а наша продуктивність була вдвічі нижчою, ніж у Росії. «Ми так не переможемо», — застеріг Шеремета й закликав усіх присутніх почати з себе і приділяти більше уваги власній продуктивності у повсякденному житті.

Розуміючи, що його слова звучать не надто оптимістично, насамкінець Шеремета перефразував фразу експрезидента США Білла Клінтона: «Немає нічого поганого в Україні, чого б не можна було вилікувати тим, що є доброго в Україні».

Фото: Ігор Васильєв, «Детектор медіа»