Іванна Коберник, ведуча програми “Факти”, ICTV Насамперед, прошу зауважити, що далі ви читатимете абсолютно суб”єктивні враження, які ніяк не претендують на аналіз чи Детектор медіа. Дякую керівникові представництва фонду Конрада Аденауера докторові Ломану, що запросив своїх колишніх стипендіатів разом з ним подивитися теледебати між головними претендентами на посаду німецького федерального канцлера, які транслювали ARD i ZDF. Весь понеділок під враженням я давала “міні-прес-конференції” колегам і під вечір так само сумбурно наклацала на комп’ютері цей текст.

Шрьодер додав собі балів – це одностайний висновок екпертів і результат опитування телеглядачів після другої серії теледебатів перед загальними виборами в Німеччині.Додав балів, а не переміг – це така німецька передвиборна політкоректність. Трибуна – сильна сторона нинішнього канцлера, але проявити себе на аудиторію в понад 15 мільйонів глядачів (а саме стільки німців дивилися недільну теледуель) на минулих виборах він не мав – виборчі дебати між кандидатами на місце канцлера в Німеччині проводяться вперше.

Теледебати стали жорстким обміном ударами між лідером соціал-демократів Герхардом Шрьодером і провідником християнських демократів Едмундом Штойбером – написали сьогодні німецькі газети. Хоча, беруся припустити, що для пересічного глядача “політична стрілянина” була нуднуватою. Адже це були класичні теледебати, які тривали годину і 45 хвилин (замість заплановиних годину тридцять), ніяке не шоу, а грунтовний, але коректний допит кандидатів з боку двох ведучих-жінок – Сабіне Крістіансен та Майбріт Ілльнер. Щоправда, періодично між кандидатами справді спалахувала гостра полеміка, яку, як правило, “наїздами” запалював Штойбер, а діючий канцлер впевнено, образно і переконливо відбивав.

Правила були прості – ведучі ставлять запитання – кандидат має півтори хвилини на відповідь. Після неї ведуча має право поставити два уточнюючих запитання, на які кандидат може відповідати не більше хвилини. Якщо у відповіді зачеплена “професійна честь” опонента, той має право на репліку. Ніякі звукові сигнали про збігання часу не попереджають, таймери по екрану не бігають, поки кандидат говорить, біля нього горить помаранчевий квадратик, в разі потреби виступаючого обриває ведуча, робить це спокійно, але наполегливо –інколи говоріння в унісон тривало по півхвилини. Глядачам періодично показують скромний графік – хто з кандидатів скільки часу перебрав – Шрьодер був лаконічніший, Штойбер перетягував частіше.

Щоб не заплутатися у враженнях, розділю їх на кілька частин: зміст і теми дискусії, поведінка кандидатів, роль і поведінка ведучих, оформлення, обговорення до і після дебатів в телеефірі.

Головних тем дискусії було три: безробіття і ринок праці, зовнішня політика щодо Іраку і політика освіти. Власне, їх з першої хвилини піднімав Штойбер, вважаючи, очевидно, найслабшими місцями діючого уряду. Але агресивність грала проти самого ж прем”єр-міністра Баварії і була хорошим тлом для канцлера-оратора: Шрьодер “підставляв ракетку” і м’ячик досить сильно летів назад. Коротше, фізика: сила дії дорівнює силі протидії. “Це безвідповідально для політика…, ви повинні були хоча б зателефонувати Бушу, а не виносити це зразу на публіку…., порадитись з європейськими колегами…, ви ставите під загрозу німецько-американську дружбу” – гарячкував Штойбер щодо категоричних заяв Шрьодера, що Німеччина за жодних умов не візьме участь в нападі на Ірак. “І в рамках дружби можуть бути різні думки… Джордж Буш і Дік Чейні самі винесли це питання на публіку… Під моїм керівництвом німецької участі у військовій інтервенції не буде” – відбивав Шрьодер. “Але ви політик, ви повинні були порадитися” – це Штойбер. “Слухайте, але людям все одно, кому ви дзвоните, с ким ви радитесь і що обговорюєте, народ цікавить – так чи ні, буде Німеччина брати участь в нападі на Ірак – і моя відповідь – однозначне „ні”.

З першої і до останньої хвилини Штойбер за будь-якої можливості переходив на питання безробіття, аж навіть ведуча пожартувала на предмет цієї його затятості. Ринок праці – справді болюче місце діючого канцлера, бо він прийшов до влади на лозунгах “скоротимо безробіття”. “Немає жодних причин звинувачувати нас в цьому, високе число безробітних пов”язане зі світовою коньюнктурою” – це Шрьодер. Штойбер наполягав, що це все ж домашня проблема, бо більшість робочих місць – в малому бізнесі, який працює виключно на внутрішній ринок. Шрьодер перерахував федеральні землі, де безробіття останнім часом дещо зросло і серед них Баварія – вотчина конкурента. Той аристократично спалахнув: “Кожне третє робоче місце в старих землях створено в Баварії!”. За моїм враженням, в цій темі Штойбер був компетентнішим, але він занадто метушливо бив по ахілесовій п”яті діючого уряду, чим змазав враження від своїх же аргументів.

Ще одне поле битви – освітня політика. Прем”єр Баварії назвав її

катастрофічною і при можливості не забув нагадати, що найгірший рівень освіти саме в тій федеральній землі, яку до канцлерства очолював Шрьодер (в Німеччині федерального міністерства освіти немає і кожна земля має свої особливості освітнього законодавства). Шрьодер відповів, що за його уряду освітній бюджет зріс на 30%, а до цього постійно зменшувався. Він дуже проникливо говорив про можливість вчитися для дітей з малозабезпечених сімей, що завжди виступатиме за те, аби вони мали рівні шанси з тими, чиї батьки мають змогу оплатити будь-яку освіту. “Я знаю ці труднощі по своїй біографії”. “Гарні слова” – ця ремарка Штойбера здалася дещо єхидною. Канцлер почав парирувати, але ведуча перевела дискусію в інше русло.

В заключному слові дебатів Штойбер запропонував громадянам пакт “за піднесення і сучасні реформи”, заявив, що за його правління не буде “особливого німецького шляху”, буде толерантна, відкрита і дружня країна. Шрьодер заявив, що хотів би після переобрання зберегти баланс між інтересами капіталу і найманими робітниками. В зовнішній політиці – він за солідарність з членами південноатлантичної коаліції. Але це не означає, що в життєвоважливих питаннях не може бути самостійно прийнятих рішень.

“Раніше бідність в країні була стара і жіночої статі. Зараз бідність молода, жіночої статі і сама виховує дитину” – цей образ сформулювала в одному з питань ведуча. Дозволю припустити, що вищеописаній глядачці більше імпонував Шрьодер, якщо вона додивилися майже двогодинні дебати до кінця. Так чи інакше, серед 800 глядачів, опитаних по телефону, переміг Шрьодер. 50% визнали компетентнішим нинішнього канцлера, 29% - прем”єра Баварії. При чому розрив на біднішому Сході більший, ніж на ситнішому Заході – 48 проти 28 і 58 проти 21. Зрозуміло, що партійні опитування показали дещо інші цінності – СПД і ХДС-ХСС визнали переможцями своїх лідерів, правда, з різним розривом – однопартійці Шрьодера присудили йому перемогу 87-2, колеги Штойбера – 62-15 на користь свого шефа. Генеральний секретар ХСС Гоппель, який назвав свого голову чистим переможцем, заявив, що Німеччині потрібен не Шоу-канцлер, а такий, як Штойбер, що приходить і береться за справу.

Що ж, за 2 тижні побачимо, чи знає про таку потребу Німеччина. Поки ж перегони кандидатів охрестили як “танго Штойбера” – в його виборчій кампанії були варіанти “крок вперед і два назад”, в залежності від коливань рейтингу. І хоч він успішний прем’єр благополучної федеральної землі, а Шрьодер не суперуспішний виконавець своїх передвиборчих обіцянок, в сьогоднішніх умовах, коли кандидати йдуть ніздря в ніздрю (німецькою це звучить “голова біля голови”), “і маленькі ефекти можуть мати велике значення”. Це цитата експертів громадської думки, які водночас вважають, що теледебати, що відбулися, матимуть швидче загальний, а не вирішальний вплив на виборців.

Тепер про всякі телевізійні штуки. Дебати вийшли одночасно на двох громадсько-правових каналах – ARD i ZDF(перша зустріч, два тижні тому, нагадаю, була на комерційному телебаченні, оцінена спостерігачами як не дуже виразна, з деякою перевагою Штойбера і чіткого переможця не виявила). Дві авторитетні в Німеччині ведучі Крістіансен та Ілльнер вели себе тихо, ставили довгі грунтовні запитання, давили уточненнями, поки не отримували достатньо конкретну відповідь (хоча, за українськими мірками політичного багатослів”я, в німецьких дебатах кожна відповідь тягнула на маленький взірець лаконічності). Ведучі висловювалися образно, піднімали гострі кути і проблеми, але перепалки між кандидатами заходилися абсолютно без їхньої участі, повторюся, іскрою працював Штойбер. Ведучі ж тільки намагалися з’ясувати істинні наміри кандидатів і зміст їхніх програм. Якщо чесно, в деякі моменти жінки навіть здавалися безбарвними, хоча раніше я чула, що їхні програми в Німеччині досить популярні, особливо ток-шоу Сабіне Крістіансен. АRD i ZDF зробили класичні дебати і зірками тут працювали не ведучі, всю увагу було звернено на зміст слів кандадатів. Вже по закінченні “теледуелі” під час обговорення було включення з пані Крістіансен про її враження від програми і вона виглядала на порядок живішою, енергійнішою і дійсно харизматичною. На дебатах же вона, хоч і у веденні поруч з Ілльнер відігравала більшу роль, але відносно гостей точно свідомо перебувала в тіні.

Студія була величенька, просто синенька, з хорошим світлом. Жирно і “по-багатому” використовували плани, коли оратор говорить в профіль, а опонент слухає. Образ Шрьодера і тут був на висоті – -а-ля спокійна сила. По режисурі все було спокійно і якісно. А до і після трансляції дебати активно обговорювалися в ефірі – це називалося “Перед дуеллю” і відповідно “Після дуелі”. Безпосередньо перед початком проанонсували майданчики – подіумна дискусія з модератором - шеф-редактором ARD. Якщо образно, на подіумі були такі собі німецькі Погребінський, Полохало, Попович, Рахманін, Івшина, редакторка жіночого журналу, представник бізнесу (за суперточність порівнянь не ручаюсь, підкреслю – це тільки перше враження). Була ще велика студія і два майданчики прямих включень в кафе, де прості люди дивилися дебати. Одразу по закінченні практично всі визнали переконливість Шрьодера. Далі – вже було дуже пізно, ми подякували докторові Ломану за гостинність і розширення нашого кругозору.

І остання суб’єктивка – кандидати були в практично однакових краватках. Їхні політтехнологи читають одні і ті ж класичні книжки і знають, що на дебатах для політика найвиграшніша червона – допомагає запам’ятовуванню. Але за іронією, в обох вона мала білу діагональну смужку, тільки в Штойбера - матову, у Шрьодера - блискучу. І, в принципі, загальне враження для мене увібралося якраз в ці два останні епітети.

Іванна Коберник, ведуча програми “Факти”, ICTV

P.S. від Наталі Лігачової.

- Вважаю за можливе вставити свої „п’ять копійок”, оскільки у березні, перебуваючи у Німмечині зі службовим відрядженням, мала зустріч у Майнці, на ZDF з тими журналістами та редакторами, які якраз – вже тоді! – готувалися до вищеописаних теледебатів, а також до висвітлення майбутніх виборів безпосередньо у день їх проведення (моя вдячність – в тому числі – одному з керівників цієї групи Ренаті Волтер ). Саме так – я не помилилася, це було ще в березні, саме тоді вже на ZDF працювала окрема творча група з цього проекту. До речі, до цього теледебатів між претендентами на посаду канцлера у Німеччині дійсно не було. Не пам’ятаю, з яких причин ще раніше – але колишній канцлер Колль відмовлявся від подібних пропозицій. Іванна пише про деяку нудність дебатів та про „сірість” телеведучих. Власне – це як на наш погляд. Бо у Німеччині, як і у США, не тільки самі телевізійники, а й глядачі навіть не розуміли, про що йдеться мова, коли я починала розповідати їм про те, як у нас політичні теледебати перетворюють на шоу. Вони дивилися на мене широко розплющеними очима – і, мені здавалося, не зовсім навіть довіряли тому, що я розповідала. Адже на Заході теледебати всі, окрім політтехнологів та самих претендентів, сприймають як досить важливу політичну процедуру, яка дає можливість більш повноцінного, усвідомленного вибору громадянам. І якщо у політтехнологів, напевне, виникають плани не тільки відносно того, як краще донести точку зору „свого політика” до електорату, а і як технологічно йому додати очок, навіть в чомусь маніпулюючи увагою глядачів... То у самих телевізійників тут надзавдання одне – зробити все можливе для того, щоб теледебати були взірцем саме об’єктивної, абсолютно неупередженої журналістики. Від цього, і саме цього, залежить Репутація самих телевізійників, і вони роблять все, щоб, як то кажуть, комар носа не підточив.

Щодо враження Іванни Коберник про те, що теми для обговорення, начебто, пропонував Штойбер – то, наскільки мені розповідали у березні, вся процедура теледебатів, всі теми, які мали обговорюватися у студії – планувалося обговорити детально з командами обох претендентів на канцлера. Власне, це практика, знов таки, усіх так званих класичних теледебатів – обговорення процедури, головних питань і їх погодження, з учасниками дебатів. Головною метою ведучих якраз і вважається - залишаючись в тіні, ставити не просто гострі запитання заради того, щоб саме в цей момент примусити політика знітитися, „підставити” його. А ставити гостро-грунтовні запитання, які б дали можливість глядачам отримати найбільш повну і об’єктивну „картинку” щодо устрімлінь і можливостей їхніх кандидатів.

До речі, не зважаючи на нібито „нудоту”, теледебати перед виборами у ціх країнах користуються постійною великою увагою глядачів. Як то кажуть, якого глядача виховаєш... А якщо серйозно, то там, де аудиторія розуміє, що саме від неї щось дійсно залежить – вона охоче йде на те, щоб не тільки розважитися перед екраном телевізора, а й попрацювати заради того, щоб потім здійснити „правильний вибір

Наталя Лігачова, „Детектор медіа”