Посвідчення журналіста – це не лише посвідчення належності до професійної спільноти, а й документ, що надає пільги і переваги. Цей документ мав би спрощувати роботу щодо збору інформації, відкривати двері до державних структур та надавати доступ до чиновників, а також додатково захищати його власника чи власницю від різноманітних утисків, насильства та перешкод.

Натомість в Україні поширилася негативна практика використання посвідчення журналіста в особистих цілях, зокрема для полегшення отримання зброї, впливу на виборчі та інші суспільні процеси. Крім того, окремі зловмисники продають посвідчення випадковим людям, які ніколи навіть не мали наміру займатися журналістською діяльністю.

Саме тому, Комісія з журналістської етики розпочала фахову дискусію в українській медіаспільноті щодо потреби та можливості запровадження єдиної прескарти в Україні.

Нагадаємо, більшість опитаних медіапрацівників підтримує чи скоріше підтримує впровадження прескарти єдиного зразка для журналістів в Україні – 74,5%, близько 14,5% не мають сформованої позиції, й лише 11% – проти. Такими були висновки експертного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва з 28 липня по 15 серпня 2022 року на замовлення КЖЕ.

Водночас опитані медійники найбільше переймаються через можливу корупцію в процесі впровадження єдиної прескарти, кажуть про появу додаткових бюрократичних формальностей, які непотрібні у журналістській діяльності, а також про потенційне збільшення можливостей тиску на журналістів.

Для того, щоб впровадження єдиної прескарти дало більше переваг, аніж ризиків, потрібно забезпечити незалежність органу, який би здійснював видачу таких прескарт, унормувати процес видачі і скасування прескарт за чіткими критеріями.

Помічним може стати досвід Великобританії та Німеччини з цього питання.

Великобританія

Організації, які видають прескарти, називаються гейткіперами. Кожен із гейткіперів (станом на серпень 2023 їх 23 організації) представлений в Управлінні прескарт Великобританії. Гейткіпери видають картки лише своїм співробітникам або членам, які є професійними збирачами новин – репортерам, фотографам, операторам відеокамер та іншому технічному персоналу, який займається збиранням новин.

Будь-яка організація, яка бажає стати гейткіпером, повинна відповідати таким критеріям:

• це має бути визнана медіа-організація, яка може це продемонструвати;
• її основна діяльність пов’язана зі збором новин, трансляцією, публікацією або представництвом осіб чи компаній, залучених у цю сферу;
• організація наймає збирачів новин або має таких членів, або представляє роботодавців збирачів новин;
• не була створена з єдиною чи головною метою видачі картки збирача новин чи іншої акредитації для окремих осіб.
• її окремі члени або працівники компаній-членів (залежно від того, що застосовно) не можуть обґрунтовано отримати акредитацію від одного з існуючих гейткіперів.

Комітет гейткіперів відіграє вирішальну роль у нагляді за впровадженням Схеми прескарт Великобританії та забезпеченні дотримання її правил і критеріїв.

Комітет гейткіперів несе відповідальність за прийняття рішень, пов’язаних із схемою національної прескарти. Вони проводять регулярні зустрічі, на яких обговорюють проблеми, звітують про кількість виданих і вилучених карток, приймають рішення щодо схеми.

Комітет гейткіперів працює на основі вказівок, узгоджених Радою директорів Управління прескарт Великобританії. Для проведення засідань комітету потрібен дійсний кворум, який визначається половиною членів органу влади плюс один, включно з головою. Рішення Комітету зазвичай приймаються більшістю голосів, за винятком конкретних питань, для яких потрібна більшість у дві третини та повідомлення за 14 днів.

Голова Комітету гейткіперів зазвичай призначається з числа членів комітету і може бути особою, яка не є гейткіпером. У разі відсутності призначеного голови головує директор або призначена особа, яка представляє організацію, що приймає засідання, і має право голосу, включаючи вирішальний голос, якщо це необхідно.

Гейткіпери виконують завдання з видачі прескарт, суворо в межах критеріїв схеми, відповідним збирачам новин, яким для виконання своїх обов’язків потрібна форма визнаного посвідчення особи.

Контролери несуть відповідальність за виконання своєї ролі перед Радою директорів Органу. Вони звітуватимуть на кожній черговій зустрічі про кількість виданих і вилучених карток, а також про питання чи проблеми, які стосуються Схеми в цілому.

Гейткіпер негайно має повідомити всіх членів влади та посадових осіб, якщо виникне проблема, яка може вплинути на Схему в цілому або потребує уваги чи пильності всіх гейткіперів. Прикладом може бути спроба отримати картку шахрайським шляхом.

Дотримання правил і регулярна присутність на зустрічах є важливими обов’язками кожного гейткіпера. Порушення правил або постійна відсутність на зустрічах може призвести до призупинення повноважень.

Гейткіпер може бути відсторонений за резолюцією, прийнятою більшістю всіх Гейткіперів на належним чином сформованому засіданні, про яке було попереджено принаймні за сім днів, якщо буде виявлено, що Гейткіпер:

• свідомо, необережно або недбало видав картку заявнику, який не відповідає критеріям.
• поширював рекламу, користуючись прескарткою Великобританії.
• вжив або дозволив будь-які дії, які призвели чи призвели б до погіршення репутації Схеми чи Органу.

Автоматичне відсторонення за неявку: якщо гейткіпера не представляє його директор або заступник на трьох послідовних засіданнях Правління або будь-якого Комітету, що складається з повного складу Правління.

Провайдер карток є підрядником, відповідальним за ведення бази даних власників карток та виготовлення прескарт. Перевірка прескарти здійснюється через службу гарячої лінії, яку надає провайдер. Компанія-провайдер карток обрана багатьма медіаорганізаціями для виготовлення картки, і вона є єдиним провайдером, призначеним уповноваженим органом.

Провайдер карток на кожній зустрічі інформує Комітет гейткіперів про кількість виданих і вилучених карток.

Секретар повідомляє провайдера карток про ті організації, які призначені в якості гейткіперів. Провайдеру надаються зразки підпису(ів) уповноваженого представника(ів) гейткіпера та офіційної печатки гейткіпера. Провайдер карток буде уповноважений видавати картки лише заявникам, чиї форми заяв містять обидві ці частини інформації.

Жодному збирачеві новин не дозволено тримати більше однієї картки. Провайдер присвоює унікальний номер кожній картці, і ця система розроблена для виявлення та запобігання дублюванню.

Німеччина

У Німеччині шість професійних і галузевих асоціацій видають прескарти, але жодна з асоціацій не має ексклюзивного права. Відповідно до чинних федеральних законів про пресу, жодна конкретна організація не має пріоритету. Прес-асоціації, які випускають прескарти: Німецька спілка журналістів DJV, ver.di/Спілка журналістів, Freelеns/Асоціація прес-фотографів, Федеральна асоціація цифрових видавців і видавців газет BDZV, Асоціація німецьких спортивних журналістів VDS, Медіаасоціація вільної преси MVFP.

Постійна комісія, яка складається з двох представників від Ради преси та Конференції міністрів внутрішніх справ, уповноважила кілька медіа-асоціацій випускати прескарти. Загальнонаціональна прескарта видається цими асоціаціями лише штатним журналістам, які здійснюють відповідальну журналістську діяльність, яка є суспільним інтересом. У цьому сенсі повний робочий день працюють лише ті журналісти, які в основному заробляють на життя своєю журналістською працею. Особи, які лише час від часу займаються журналістикою, не отримують національної прескарти.

Постійна комісія перевіряє, які асоціації відповідають вимогам для видачі єдиної національної прескарти.

Асоціації-емітенти повинні відповідати чітко визначеним критеріям для забезпечення необхідної надійності. Вони повинні взяти на себе зобов’язання видавати карту лише діючим журналістам і довести наявність необхідного персоналу для щорічної виїзної перевірки за основним видом діяльності.

Повністю критерії викладені в угоді між конференцією міністрів внутрішніх справ і Німецькою радою преси. На основі цієї угоди постійна комісія, створена Німецькою радою преси, перевіряє, які асоціації відповідають вимогам для видачі єдиної національної прескарти.

Критерії:

• Асоціація має діяти щонайменше 5 років і нараховувати понад 1000 штатних журналістів. Для галузевих асоціацій рахуються штатні журналісти, які працюють у медіа – членах асоціації.
• Видача прескарт не повинна бути основною діяльністю асоціації.
• Асоціація повинна підтвердити, що видаватиме прескарту лише після перевірки і вилучатиме її, якщо власник більше не відповідатиме вимогам.
• На вимогу комісії асоціація надає інші документи.

Асоціації, які уповноважені видавати прескарти, створюють самоврядний орган, який збирається два рази на рік.

Висновки

• І у Великобританії, і в Німеччині схема національної прескарти включає галузеві асоціації або великі медіа, які проводять перевірку кандидатів та ухвалюють рішення про видачу прескарти або відмову.
• Для напрацювання критеріїв та управління схемою асоціації або гейткіпери створюють орган самоврядування (комітет). Цей орган самоврядування не ухвалює рішення щодо окремих журналістів, але стежить за тим, щоб усі учасники схеми дотримувалися правил.
• Кошти на діяльність такого органу самоврядування й адміністрування передбачені у платі за прескарту.
• У Великобританії прескарти друкує один провайдер.
• У Німеччині прескарти друкують асоціації за єдиним зразком, затвердженим комісією.
• У Великобританії існує спільна база даних власників прескарт. Нумерацію ведуть гейткіпери, в базі видно, хто видавав карту, коли і кому.
• У Німеччині кожна асоціація веде свою базу і також має власну нумерацію прескарт. По назві асоціації і номеру можна встановити, чи видавалася ця прескарта і кому.

Хоча запровадження єдиної національної прескарти не є типовим для розвинених демократій, в умовах, коли різноманітні гравці торгують посвідченнями і журналістами вважають сотні людей, які ними насправді не є, її введення може бути припустимим. Втім, критерії її видачі не мають врегульовуватися державою: для їх розроблення спільнота має об’єднатися, домовитися між собою, та запровадити як критерії для її запровадження, так і критерії її позбавлення.