Чи намагається НТКУ підняти таким чином свій рейтинг і чи вдасться їй це зробити - судити глядачам. Поки що ж 9-го березня українськи журналісти мали нагоду поспілкуватися з російським метром на презентації його українського проекту.

Експансія російських телемонстрів стала звичною справою для вітчизняного ТБ. Дмитро Кисельов, Леонід Якубович, тепер ще й Володимир Молчанов… Останній пропонує українському телеглядачеві виконаний у звичній для себе манері продукт – інтерв”ю-портрет із відомими і не лише в Україні особистостями. Героями його передач уже стали Володимир Кличко, Микола Амосов, Ада Роговцева, які є насправді особами екстериторіальними. Наступними будуть Віталій Кличко, Ольга Микитенко, Леонід Кравчук, Таїсія Повалій, Микола Касьян, Богдан Ступка. Серед них жодного політика. Навіть перший президент зацікавив Володимира Молчанова, за словами самого автора, як пенсіонер. Але, треба думати, все ж таки не звичайний. Адже цей пенсіонер може цілком виступити в ролі свідка історичних подій: наприклад, підписання угод в Біловезькій пущі.

Володимир Молчанов вважає принциповим для себе ігнорування персон, які займаються політикою, бо, мовляв, останні й так мають багато шансів для отримання ефіру. І стверджує, що не спілкується із політиками із 1996 року. Хоча каже про свою мрію:зробити інтерв’ю із Маргарет Тетчер та канцлером Колем. Третью особою цілком може бути також і Михайло Горбачов, але з моральних причин Молчанов не бажає робити його героєм своєй передачі, оскільки впевнений, що Горбачов буде казати неправду. Тому героями “молчанівської” документалістики, як він сам її називає, є люди, очевидно, більш вагомі й точно вже цікавіші для глядача, ніж політики. Володимир Кирилович каже, що персони, які удостоїлися коли-небуть чи ще удостояться честі бути інтерв’юйованими ним, обов’язково мають відповідати суворим вимогам: “розумні, освічені, не жлоби, не хами й не нацисти…” Останніми Молчанов, як і більшість жителів не тільки Росії, а й України, вважає вояків дивізії СС Галичина.

Схоже, автор перебудовної програми “До и после” вдало ужився зі своїм образом ведучого, який з придихом і піднесено розповідає то про наболіле, то просто про високе. Але частіше – про героя. При цьому стверджує, що для нього головне - особистість героя, а не його власна персона. Відверте хизування собою в ефірі вважає неприпустимим для журналіста-професіонала. Каже, що йому вдається цього уникати. А ще – у нього виходить знімати документалістику.

Треба сподіватися, що ці добрі традиції він вдало продовжить і на українському ТБ. І в цьому телеметру не завадить стислий графік: приїхав на 3-4 дні, переглянув українське ТБ, щоб знати тенденції, відзняв кілька передач, випив коньяку із Дмитром Кисельовим і - додому, трудитися на РТР. Принаймі, так стверджує сам автор.

Що ж стосується власних пенатів, то все-таки трохи дивно, що “реформатори” державного (не комерційного!) телебачення, Національної телекомпанії, взялися оновлювати Перший національний саме завдяки російським журналістам. Принаймі, саме так керівники каналу пояснюють запрошення до співпраці того ж таки Молчанова. Більш того, керівники навіть не зсилаються на очевидне бажання підняти рейтинг каналу, не кажучі вже про явні наміри зробити сітку державного каналу близькою до сітки каналу комерційного. Ні, керівники НТКУ стверджують , що завдяки запрошенню російських ведучих їм вдасться здійснити одну із найблагородніших справ – “підняти рівень української журналістики”!

Невідомо наразі, чи цим вони завідомо визнають, що в Україні немає достойних професіоналів, здатних робити якісний продукт, спроможних своєю працею підняти рейтинг довіри до державного каналу? Або ж вони їх просто не бачать, чи не хочуть бачити? Тому й використовують принцип упізнаваності екстериторіальних ведучих.

Втім, треба сказати, що програма В.Молчанова - це проект компанії “Поверхность ТВ”. Взагалі то вона спеціалізується на спортивних передачах. Але, як стверджує її Генеральний директор, має вже в своєму списку і проекти некомерційного характеру, яким є і “І до, і після…”

Судячи із настроїв керівників НТКУ, це не останній російський гість, який буде піднімати із колін державне ТБ України. Тим більше, що в Росії стало модним говорити саме в Україні. “На Україні” кажуть або російські націоналісти, або люди, які звикли так казати і просто не думають над цим, або ж блюстителі російського правопису… А ще Володимир Познер, який висловив свою принципову позицію з цього приводу під час телемосту на каналі “1+1”. Володимир Молчанов не відноситься до жодної із цих категорій і на презентації говорив підкреслено в Україні.

Тож, може, рік України в Росії ознаменується виходом на державному російському ТБ програми української команди журналістів? Але Володимир Кирилович одразу відкинув усі сподівання. Таке твердження могло стати хіба що сюжетом для фантастичного твору або більше - альтернативної історії.