Міжнародна конференція «Медіа під час війни», організована Радою Європи, відбувалася протягом двох днів у Тбілісі. Участь у ній взяли представники медіасфери з України, Грузії, Молдови, Вірменії та Азербайджану. Одну з панелей зустрічі присвятили подіям в Україні. Адже саме українські медійники мають досвід існування в умовах великої війни, попри те, що конфлікти, зокрема, спровоковані Росією, зачепили всі країни, які брали участь у заході. Українські учасниці конференції поділилися своїм досвідом виживання й озвучили нагальні потреби для розвитку медіасфери України.

Світлана Остапа, заступниця шефредакторки «Детектора медіа» та голова Наглядової ради українського Суспільного, розповіла, як чотиритисячний колектив компанії готувався до вторгнення.

«Ще до війни ми розробили декілька кризових сценаріїв, завдяки чому вдалося перегрупувати компанію. Ми ці сценарії розглянули на засіданні Наглядової ради 18 лютого. 24 лютого головний офіс та центральне мовлення ми перенесли з Києва до Львова. Посилили протокол безпеки роботи під час бойових дій. У результаті працювали всі регіональні філії. У деяких містах біля фронтової зони залишилися працювати лише кореспонденти Суспільного. Інші канали зверталися до Суспільного, щоб робити з ними включення, і мовник цьому сприяв, щоб максимально поширити правду про війну», — розповіла Світлана Остапа.

За її словами, «Українське радіо», яке має найбільше покриття в країні, включило середні частоти, які важко глушити. Завдяки цьому Україна була на зв’язку з усіма громадянами. Суспільному це коштувало додаткових 15 мільйонів, але саме радіо рятувало життя. За допомогою радіо влада повідомляла про евакуаційні коридори, в тому числі в Маріуполі.

«У перші дні війни по вежах у Києві та Харкові звадали ракетних ударів. Окуповане приміщення Суспільного у Херсоні, втрачений доступ у Сєвєродонецьку. Пошкодження отримали Житомирська та Сумська регіональні філії, значні пошкодження — Харківська та Миколаївська. Розмір збитків щодо пошкодження головного приміщення Суспільного ("Олівця") у Києві внаслідок ракетного удару по телевежі — майже три мільйони гривень», — додала Світлана Остапа.

Світлана Остапа

Тим часом аудиторія сторінок Суспільного в соціальних мережах зросла у 2,5 раза та досягла шести мільйонів підписників, із них чотири мільйони — на регіональних цифрових платформах, а Перший канал у марафоні «Єдині новини #uaразом» — лідер із дотримання журналістських стандартів, згідно з моніторингом «Детектора медіа». Рейтинг довіри до «Суспільного Новин», за даними дослідження Gradus research company, — 87%.

«Суспільне профінансоване з держбюджету на 68%, кошти надходять лише за чотирма статтями витрат: фонд зарплатні, послуги з доставки сигналу та розповсюдження, комунальні послуги, що зросли у 2,5 раза проти минулого року, а також трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям — це зобов’язання Суспільного перед Європейською телерадіомовною спілкою. Цього року ця стаття зменшена на 64%. Нам бракує грошей на виробництво нового контенту», — сказала Світлана Остапа.

Головна редакторка The Kyiv Independent Ольга Руденко зазначила, що дуже важливо розповідати про події в Україні англійською і з України.

«Ми створилися в листопаді минулого року і фактично через кілька місяців уже почали на повну розповідати про війну в Україні. У нас працюють і українці, й іноземці, загалом 30 людей», — сказала вона.

За її словами, також важливо, щоб на всіх міжнародних заходах, де йдеться про Україну, виступали українці, щоб іноземці чули інформацію з першоджерел. Починаючи з 24 лютого редакція працює цілодобово, висвітлюючи події війни для міжнародної аудиторії, всі ресурси спрямовано лише на це.

«Оскільки ми публікуємо матеріали виключно англійською мовою, бачимо нашу місію в тому, щоб інформувати весь світ про те, що відбувається в Україні. І з повномасштабним вторгненням ця місія стала особливо важливою», — зазначила Ольга Руденко.

Олена Лептуга, редакторка медіагрупи «Накипіло» з Харкова, розповіла про роботу свого медіа під час великої війни. «У нас були збори, де ми розробили план. У редакції зробили запаси їжі, ліків, зняли готівку, щоб наші журналісти мали можливість у перші дні війни бути більш-менш у безпеці. Редакція стала прихистком не лише для нас, а й для тих, хто цього потребував. Після початку вторгнення ми частково переїхали. Обстріли довели, що це був хороший план, адже ми можемо працювати там, де є світло й інтернет, а в Харкові цього часто немає», — розповіла Олена Лептуга. За її словами, саме регіональні медіа найбільше страждають від наслідків великої війни, хоча саме вони часто залишаються єдиним джерелом інформації про місцеві події. «Регіональним медіа часто бракує ресурсів, але ми їдемо туди, де горять танки, де в метро ховаються люди, де щойно звільнені території, щоби поговорити з людьми, які зневірилися в Україні, бо пів року на них впливала російська пропаганда. Регіональні медіа часто не мають достатньо техніки й бюджетів, але мають довіру своїх аудиторій. Наша команда ані на хвилину не зупинила роботу, протидіяла пропаганді, розповідала правду, допомагала міжнародним колегам. Саме регіональні медіа певною мірою перебувають на передовій у війні», — сказала редакторка.

Ольга Герасим'юк, керівниця Національної ради з телебачення та радіомовлення, у своєму включенні по зуму розповіла про роль регулятора у протидії дезінформації під час війни. «Ракети — це ще не все, адже Україну накривають хвилі дезінформаці та пропаганди. 10 жовтня після обстрілів росіяни розганяли брехню, щоб разом із вибухами посіяти паніку. Уся робота українських медіа зараз підпорядкована єдиній меті — інформаційному спротиву. На жаль, важливість інформаційної складової розуміє ворог, тому, заходячи в міста і села, вони руйнують інформаційну інфраструктуру, вбивають і залякують тих, хто може їм у цьому завадити», — сказала Ольга Герасим'юк.

Вона розповіла, як Нацрада бореться за впровадження санкцій проти російських пропагандистів. «Ще 12 березня національний регулятор звернувся до президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн і голови дипломатії ЄС Жозепа Борреля з пропозицією розширити перелік заборонених у ЄС російських каналів. Нацрада висунула пропозиції про санкції проти пропагандистів, які були враховані в шостому пакеті санкцій. Ми б не хотіли, щоб наш досвід став потрібен учасникам конференції, але це досвід тривалого спротиву, і він говорить, що ми маємо бути готовими до російської загарбницької агресії», — зазначила Герасим'юк.

Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа», детальніше зупинилися на проявах російської дезінформації та пропаганди під час великої війни. «Коли Росія атакує території, вона обстрілює вежі, захоплює приміщення і запускає своє мовлення. За тиждень до вторгнення в телеграмі з'явилося більш як 100 локальних каналів, спрямованих на ті населені пункти, які вона захопила або планувала. В кінці травня соціологічне дослідження показало, що соціальні мережі як джерело новин вийшли вперед і випередили телебачення, а першим якраз був телеграм, де Росія активно розповсюджує дезінформацію. Тут є декілька причин: месенджери є зручними для споживання інформації, наприклад, коли обмежений доступ до швидкісного інтернету. Але це може говорити і про те, що українці шукають альтернативні джерела інформації, крім телемарафону», — сказала Галина Петренко.

На її думку, викликом для медіа стануть економічні наслідки війни, які ще не проявилися повною мірою.  «За прогнозами, Україна втратить до 40% ВВП, а рекламний ринок завжди залежить від економічної ситуації. В регіональних медіа й тих, що працюють у близьких до фронту населених пунктах, падіння надходжень катастрофічне. Здебільшого зараз рекламу розміщують локальні українські компанії, яким треба продовжувати вести бізнес саме в Україні, але ми не бачимо рекламу глобальних FMCG-компаній, хоча в багатьох із них виручка скоротилася менше, ніж наш ВВП. Тому коли запитують, що робити для підтримки медіа, ми відповідаємо, що транснаціональні компанії можуть допомогти, замовляючи рекламу», — вважає Галина Петренко.

Світлана Остапа додала до основних потреб медіасфери України ще кілька тез. «Важливо, щоб військова цензура не переросла в політичну. В Україні немає цензури, й цим ми відрізняємося від Росії і Білорусі. Важливо припинити роботу російських і проросійських медіа в наших країнах, тому що вони продовжують дезінформувати. Важливо притягти до відповідальності російських пропагандистів, які винні не менше, ніж російські солдати, і мають сидіти на лаві підсудних. Важливо дотримуватися професійних стандартів і під час війни. Важливо фінансово допомагати медіа, які працюють за журналістськими стандартами, щоб ці медіа продовжили доносити інформацію про війну», — сказала Світлана Остапа.

Галина Петренко до цього додала, що крім своєчасної технічної допомоги, потрібно далі допомагати журналістам опановувати мови, зокрема англійську та іспанську, щоб задовольняти високий інтерес до подій в Україні. «Варто подумати не лише чим міжнародна спільнота може допомогти Україні, а й чим Україна може допомогти міжнародній спільноті. У нас є корисні уроки, які ми винесли з подій останніх кількох місяців, і нам є чим поділитися. Наш досвід може бути корисний на різних рівнях», — резюмувала Галина Петренко.

«Долучайтесь до нашої боротьби, щоб у черговий пакет санкцій внесли і решту пропагандистів. У нас є хороший досвід такої боротьби, ми готові ним ділитися, адже російська пропаганда вбиває весь світ сьогодні», — закликала наостанок учасників конференції Ольга Герасим'юк.