У тому числі були внесені зміни до низки статей Закону України “Про телебачення і радіомовлення”. Ці зміни загалом чіткіше урегульовують порядок ліцензування каналів мовлення. Разом з тим, одне з нововведень, через його невідповідність іншим нормативним актам та можливість неоднозначного трактування, може серйозно ускладнити роботу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а також стати підставою для судового оскарження мовниками рішень ради про відмову у видачі ліцензії чи про залишення заяви без розгляду. Мова йде про норму, викладену у пункті “в)” частини третьої статті 14 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, де сказано, що до заяви на отримання (продовження) ліцензії додається “підтвердження фінансової спроможності (банківська гарантія) здійснення мовлення відповідно до заявленої концепції протягом одного року з моменту виходу в ефір”. Як вважає юрист громадської організації “Інтерньюз - Україна” Тарас Шевченко, головна проблема полягає у тому, що термін “банківська гарантія” не має визначення у чинному законодавстві України. Цивільне право знає лише інститут “гарантії”, як вид забезпечення зобов’язання (стаття 178 Цивільного кодексу України). Гарантія видається однією організацією в забезпечення погашення заборгованості іншої. Окрім цього, гарантія видається для забезпечення дійсної вимоги, тоді як при ліцензуванні дійсна вимога відсутня. Таким чином, відносити банківську гарантію, згадану у Законі України “Про телебачення і радіомовлення”, до інституту гарантії згідно Цивільного кодексу неправомірно, оскільки погашення заборгованості як дійсної вимоги у відносинах мовника і ліцензуючого органу немає.

Банківське законодавство, включаючи Закон України “Про банки та банківську діяльність” і нормативні акти Національного банку України, також не містять поняття банківської гарантії. Хоча стаття 47 Закону “Про банки та банківську діяльність в Україні” вказує на те, що однією з операцій банку є надання гарантій та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі. Проте, зобов’язання мовника перед Нацрадою не має грошової форми. Предметом зобов’язання є здійснення мовлення, а таке зобов’язання не може бути гарантоване банком. “Є сенс припустити, - вважає юрист Незалежної асоціації мовників (НАМ) Тетяна Фоміна, - що якщо однією із сторін у договорі гарантії є банк, то такий договір можна назвати банківською гарантією”. Таку думку поділяють і автори навчального посібника з банківського права, які визначають банківську гарантію як поруку, яка видається банком-гарантом про виконання клієнтом або іншою особою грошових чи інших зобов’язань. У випадку невиконання цих зобов’язань банк, що видав гарантію, несе відповідальність за борги позичальника в межах, зазначених в гарантії. (“Банківське право України” під ред. д.ю.н., проф. А.О.Селіванова – К., 2000 р.).

Але чи можна саме таким чином розуміти ту банківську гарантію, яка згадується в ст.14 Закону “Про телебачення і радіомовлення”? Вочевидь, що ні. Фінансова спроможність телерадіоорганізації здійснювати мовлення не може гарантуватися будь-ким, в тому числі і банком, оскільки, по-перше, гарантією може забезпечуватися лише дійсна вимога, що вже склалася на момент укладення договору гарантії а, по-друге, для укладення договору гарантії необхідно, щоб існував кредитор, якому належить право вимоги, і перед яким гарант буде відповідати у випадку невиконання зобов’язань боржником. Тому зрозуміло, що можна гарантувати лише конкретні зобов’язання, які виникають при здійсненні мовлення, а не спроможність здійснювати мовлення.

Іншим нормативно-правовим актом, що розкриває значення більшості банківських термінів, є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Але і в цьому документі мова йде лише про гарантування різних видів платежів: наприклад, акредитивів та розрахункових чеків. Тож такі норми так само не можна застосовувати до терміну “банківська гарантія”, поданого у Законі України “Про телебачення і радіомовлення”. Ще більш переконливими, на думку Т.Шевченка, є норми проекту Цивільного кодексу, прийняття якого в остаточній редакції може бути здійснено вже до кінця поточного року. Стаття 583 книги п’ятої кодексу дає визначення гарантії: “Гарантією визнається письмове зобов’язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації тощо (гаранта), яке видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов’язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов’язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату”.

Як бачимо, така гарантія прямо стосується банківської сфери, проте застосувати її до ліцензування каналів мовлення теж не можна, оскільки між мовником та Національною радою не виникає відносин боржник-кредитор. Більше того, їхні відносини не мають грошової форми.

Окрім того, стаття 14 Закону “Про телебачення і радіомовлення” не встановлює різниці для подання документів як на отримання, так і на продовження ліцензії. Тому виходить нонсенс, коли організація, що вже здійснювала мовлення, теж зобов’язана подавати банківську гарантію на перший рік мовлення. Також юристи-експерти застерігають, що протягом року може трапитися багато різних (у тому числі не передбачуваних) випадків. Тому жодна гарантія не може бути стовідсотковою. Під час ліцензування організація може підтвердити власні активи та надати інформацію про прогнозовані надходження та прогнозовані витрати, однак фінансова спроможність у будь-якому разі буде залежати від багатьох інших факторів, оцінка яких може бути дуже суб”єкивною.

Таким чином, жоден нормативний акт України, так само як і новий проект Цивільного кодексу України, не дає відповіді на питання що таке банківська гарантія, про яку йдеться у пункті “в)” частини третьої статті 14 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”. Зазначимо, що право тлумачити закони належить виключно Конституційному суду України. Певне, він скасує цю норму як таку, що не відповідає законодавству України. Але ж коли то буде?

А що ж робити, доки ця норма не скасована? На сьогодні вихід із цієї ситуації варто шукати в тлумаченні того, чи вживає законодавець поняття “банківська гарантія” як синонім підтвердження фінансової спроможності телерадіоорганізації здійснювати мовлення, чи як альтернативу такого підтвердження.

Термін “банківська гарантія” міститься у дужках. Аналіз закону “Про телебачення і радіомовлення” дозволяє стверджувати, що дужки вживаються законодавцем не тільки для пояснення того словосполучення, яке йде перед дужками (як наприклад, у пункті “з)” частини першої статті 14 “вид мовлення (телевізійне, звукове, телетекст тощо)”), а й замість сполучника або (як наприклад, у частині першій статті 14 зазначено: “Для отримання (продовження) ліцензії на право користування каналами мовлення телерадіоорганізація подає заяву до Національної ради”).

Оскільки поняття гарантії, вживане у цивільному законодавстві України, не дає підстав розглядати її як підтвердження фінансової спроможності здійснення мовлення телерадіоорганізацією, то можливо б розглядати її як альтернативу цьому підтвердженню, яка через незрозумілість свого змісту не може бути вживаною.

Національна рада і сама прагне якимось чином розв’язати ситуацію, аби не паралізувати процес ліцензування. Зараз підготовлено робочий варіант проекту рішення цього регулятивного органу щодо форми документа, який телерадіоорганізація має додавати до заяви на ліцензування. Ось пропозиції:

Телерадіокомпанії мають надавати до Національної ради в комплекті документів на ліцензування каналів мовлення підтвердження фінансової спроможності (банківська гарантія) у такому вигляді:

а) телерадіоорганізації, які здійснюють мовлення, - довідку банку про підтвердження фінансової спроможності (платоспроможності) здійснення мовлення відповідно до заявленої концепції протягом одного року з моменту виходу в ефір після отримання ліцензії;

б)нові телерадіокомпанії, які ще не здійснювали мовлення, - довідку банку або гарантійний лист інвестора про підтвердження фінансової спроможності здійснення мовлення відповідно до заявленої концепції протягом одного року з моменту виходу в ефір;

в)нові телерадіокомпанії, які мають зарубіжного інвестора, - гарантії від іноземних банків (за запитом Національного банку);

г) телерадіоорганізації, які утримуються на кошти Державного бюджету України,, - довідку Держкомінформполітики про підтвердження щорічного фінансування державного замовлення відповідно до заявленої концепції протягом одного року з моменту виходу в ефір після отримання ліцензії;

д) телерадіокомпанії комунальної власності – виписку з рішення місцевих органів влади про підтвердження фінансової спроможності здійснення мовлення відповідно до заявленої концепції протягом одного року з моменту виходу в ефір;

е) телерадіоорганізації районного мовлення (проводове мовлення) – довідку районної ради про підтвердження фінансової спроможності здійснення мовлення відповідно до заявленої концепції протягом одного року з моменту виходу в ефір.

Цей проект рішення Національна рада має розглядати на одному зі своїх найближчих засідань, і можна очікувати на позитивне голосування.

Але чи вирішить це проблему “банківської гарантії” при ліцензуванні ТРО? Адже вже згадуваний юрист “Інтерньюз – України” Тарас Шевченко вважає, що “Національна рада з питань телебачення та радіомовлення самостійно не може вирішувати, що саме вимагати у мовників при поданні документів на отримання чи продовження ліцензії”. Вона може у своїй роботі лише керуватися нормами чинного законодавства. Отже, замкнене коло? Чи нонсенс правового невігластва…

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись