Ненормований робочий день, стреси, емоційне вигорання, швидкий темп, палкі дедлайни, відсутність визнання з боку колег, недостатньо гідні умови праці — це те, з чим час від часу стикаються журналісти. Звісно, список не вичерпний і ви його можете продовжити. Та в умовах епідемії питання турботи про психічне здоров’я журналістів та редакцій як ніколи актуальне. Частина медійників працює з дому, іноді продуктивність праці падає через побутові питання, неможливість зосередитись, відсутність контакту з редакцією. Дехто втратив через епідемію роботу. Дехто, працюючи з чутливими категоріями суспільства, проживає чужі історії й бере близько до серця турботи героїв.

Психічне здоров’я — це стан, за якого людина може реалізувати свій потенціал, долати життєві стреси, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти. Щоби зрозуміти, як фрилансерам та редакціям досягти цієї мети, «Детектор медіа» поспілкувався з проєктами та ініціативами, які допомагають журналістам навчитися дбати про своє психічне здоров’я.

Історія редакції з Чернівців

Телерадіокомпанія «А.С.С.» із Чернівців на медіаринку понад двадцять років. У неї є рекламне і креативне агентства, власний продакшен та інформаційне агентство. Основна авдиторія — мешканці Чернівецької області. Саме в цьому регіоні журналісти та медійники вперше в Україні стикнулися з проблемами, викликаними коронавірусною епідемією.

«Чернівці було містом, де діагностували першого хворого на коронавірусну хворобу, тому всіх швидко закрили на жорсткий карантин. Але я виходила на роботу, хоч і робити це було психологічно важко. Ми, медійники, опинилися в ступорі й не знали, куди рухатися далі. В один момент зупинилося все. Було таке відчуття, що життя зупинилося. Це відбилось насамперед на рекламному ринку. Припинилися всі фінансові надходження і ми розуміли, що проживемо недовго», — згадує початок епідемії директорка «А.С.С.» Оксана Данилюк.

Перші три місяці року часто бувають фінансово складними для медіа — вижити можливо лише завдяки напрацюванням листопада і грудня попереднього року. У березні, коли редакція мала виходити на нормальні обсяги доходів, тумблер вимкнули і все зупинилося. «Тоді в нас було чітке завдання: зберегти колектив. Ми зібралися, поспілкувалися і разом вирішили, що всі ті невеликі гроші, які зараз вдасться заробити, поділимо на всіх. Всі розуміли, що не зможуть отримати свою зарплатню повністю, не зрозуміло, скільки нам удасться втриматися, але ми вирішили йти до кінця», — говорить Оксана Данилюк.

За час роботи в такому режимі команда компанії зрозуміла, що важливо мати колег, на яких можна розраховувати. Взаємопідтримка, допомога у скрутні моменти, турбота про психічне здоров’я колективу була дуже доречна.

Новим викликом став перехід на дистанційну роботу. «Журналістика і дистанційна робота не зовсім сумісні. Щоб зібрати матеріал, потрібно бути у вирі інформації. Чесно кажучи, сварилася з журналістами, коли бачила їхні матеріали з точок зараження. Казала, що насамперед потрібно берегти себе і не наражатися на небезпеку, проте вони й далі робили свою роботу», — згадує Оксана Данилюк.

Регіональні мовники під час епідемії опинилися в зоні турбулентності. Медіакомпанії швидко відчули у своїй роботі спад рекламного ринку, невмотивоване підвищення тарифів та цін на оренду, розгубленість і навіть відчай, говорить почесна голова Національної асоціації медіа Тетяна Лебедєва. За її словами, тому й виник запит від учасників — створити клуб підтримки, пошуку рішень, нових ідей та можливостей. «Головний висновок, який ми могли зробити в останній час: ніхто не врятує й не подарує нам радість і спокій, ніхто не зробить за нас тяжку роботу, не побудує нам країну, в якій легко, приємно, а головне — безпечно жити. Все в наших руках», — зазначила медіаекспертка.

Антикризові клуби — це закриті онлайн-зустрічі учасників асоціації, які допомагали регіональним мовникам переживати проблеми в часи локдауну. Оксана Данилюк, яка брала участь у зустрічах, вважає такий формат розмов корисним як із психологічної, так і з практичної точки зору. «Коли ти спілкуєшся з колегами з інших регіонів і вони особисто розповідають, що в них відбувається, без психологічної підтримки не обійтися, — говорить Оксана Данилюк. — Для мене було дуже важливо дізнатись, як подолати психологічну кризу, депресивний стан у працівників, як їх підбадьорити, підтримати».

Зараз ситуація на медіаринку стабілізувалася, хоча фінансової впевненості компанія й далі не відчуває. «Не відпрацьоване до кінця законодавство про роботу підприємств креативної індустрії, до якої ми належимо», — констатує Оксана Данилюк. Тож, можливо, зустрічі антикризових клубів ще знадобляться.

Як подбати про психічне здоров’я журналіста

Психологи говорять, що мати джерело підтримки — природна потреба. А в моменти підвищеної невизначеності і тривоги цей запит суттєво зростає. За час епідемії та карантину в журналістів загострилися психічні проблеми (як і в людей загалом). За даними опитування Інституту масової інформації, 2020 року 97,5 % журналістів відчували занепокоєння через карантин, пов’язаний із коронавірусною епідемією, а 14,5 % — напружену тривогу.

Поряд із цим варто пам’ятати, що журналістика в цілому за характером роботи часто пов’язана з тиском і стресом. Надмірна тривога, депресія, розлади сну та харчування, професійне вигорання — це типові проблеми психічного здоров’я, з якими стикаються журналісти, особливо ті, хто висвітлює боротьбу проти епідемії.

Чому так відбувається, пояснює психологиня та психотерапевтка-консультантка Анастасія Ніжнік: «По-перше, епідемія порушила ритм роботи, збільшила навантаження на журналістів, ще більше стерла межу між професійним і особистим життям, збільшилась кількість журналістів, які постійно стикаються із травматичними історіями. По-друге, один із трьох, хто хворів на ковід, має постковідні симптоми, що можуть тривати 3–6 місяців. Переважна більшість їх стосується сфери психічного здоров’я. Тобто йдеться про фізіологічні наслідки перенесення хвороби. Більше про це нещодавно розповідали на зустрічі "Медіадопомога: поширені наслідки Covid-19 для ментального здоров’я та способи підтримки". По-третє, причина загалом у природі епідемії. Найчастіше тривога суттєво зростає в невизначених ситуаціях, у нових та непередбачуваних обставинах. Усі три аспекти є нині».

Роки епідемії актуалізували необхідність більше турбуватися про психічне здоров’я, більше дізнаватись і говорити відверто. Психологиня Анастасія Ніжнік із фундацією «Суспільність» створили онлайн-курс CareYou, на якому обговорювали різні варіанти психологічної допомоги журналістам. Це навчання спонукало запустити більш комплексну програму підтримки журналістів, яка би покращувала психічне здоров’я і формувала спільноти однодумців. Так виникла програма «12 місяців стійкості».

Це перша в Україні пілотна програма, яка допомагає створити групи взаємодопомоги «рівний рівному» серед журналістів. Група «рівний рівному» — це фахівців одного рівня, які регулярно зустрічаються раз або двічі на місяць, щоб обговорити та проаналізувати професійні ситуації, поділитися знаннями або обмінятися досвідом. Це дає можливість поліпшити якість журналістської роботи, отримати підтримку від тих, хто розуміє ваші умови роботи та виклики, обмінятися досвідом та разом шукати рішення. Наскрізна тема навчання — розвиток життєстійкості та конкретні практики керування тривогою.

Анастасія Ніжнік переконана, що групи рівних для журналістів можуть допомогти їм підтримати психічне здоров’я. «Що таке психічне здоров’я? Це стан, при якому людина здатна реалізувати свій потенціал, долати життєві стреси, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок у життя спільноти. Групи рівних напряму впливають на всі ці компоненти. Участь у групі "рівний рівному" — це обмін досвідом, спільний пошук рішень у безпечному, доброзичливому просторі. Це потужний інструмент для професійного розвитку, покращення емоційного стану і профілактики професійного вигорання. Крім того, такі групи формують та зміцнюють зв’язок у професійній спільноті», — говорить Анастасія Ніжнік.

Поради на щодень медійникам, аби піклуватися про своє психічне здоров’я

1. Пам’ятайте, що ваша робота важлива. Поміркуйте, яку користь для інших вона несе та яку цінність має для вас. Нагадування собі про цінності в моменти стресу допомагають краще долати труднощі та зміцнюють вас.

2. Свідомо «відключайтесь» від висвітлення новин на визначену частину дня. Структуруйте та наповнюйте день, обов’язково залишаючи «недоторканним» позаробочий час. Робота — важлива частина життя, але це не все життя.

3. Відволікайтеся. Тримайте поруч щось, що буде нагадувати вам про «ваше нормальне життя». Фото родини чи собаки, сувенір із приємної відпустки тощо. Це сприятиме відновленню після висвітлення тривожних подій.

4. Говоріть зі своїми близькими про те, що відчуваєте, адже вони не телепати. Якщо ви сьогодні висвітлювали особливо важку подію чи перевантажені роботою, варто сказати про це рідним, щоб вони могли допомогти або хоча б розуміли, що з вами.

5. Обов’язково включайте речі, що надихають і тішать, у кожен день. Це не егоїзм, а здорова турбота про своє самопочуття та працездатність.

6. Якісний сон, після якого ви почуваєтесь відновленими, — це справді важливо, а новини не мають бути останнім, про що ви думаєте перед сном. Майте певні ритуали відходу до сну та відключайте на ніч інтернет.

7. Знайте свої схильності у стресовій ситуації: не заспокоюйте себе курінням, алкоголем — вони є ілюзією допомоги.

8. Турбота. Саме час подбати про своїх колег. Якщо ви бачите, що ваш колега постійно у складних ситуаціях, — подзвоніть, запитайте як він / вона. Також цінною буде ваша увага для молодих колег, які, за дослідженнями, мають вищий рівень стресу та повільніше відновлюються, ніж старші.

9. Знайдіть нагоду ділитись успішними історіями одужання, відновлення чи історіями підтримки. Це та чарівна паличка, що сприятиме формуванню стійкості суспільства до надзвичайних ситуацій, надаватиме надію та відвагу, буде маяком ясності в непрості часи. Погодьтеся, немає більш слушного моменту, аніж зараз.

Більше порад, зокрема й для профілактики професійного вигоряння, можна знайти в рекомендаціях Анастасії Ніжнік для Незалежної медійної ради.