«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

ВИСНОВОК №111

щодо матеріалу з сайту газети «Вісті Рівненщини» під загловком «Що приховує Великоомелянська сільська рада на Рівненщині?»

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 8 квітня 2021року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки на цей матеріал з мотивацією, що його зміст посягає на честь, гідність та ділову репутацію сільськогоголови та місцевої ради.

2. Матеріал «Що приховує Великоомелянська сільська рада на Рівненщині?» оприлюдненийна сайті 20 березня 2021 року в рубриках «Головна — Новини Рівненщини — Подробиці». Автором зазначений Дмитро Кубійович.

3. Матеріал розповідає про роботу голови Великоомелянської територіальної громади. В ньому є 5 зображень документів, він розділений на вступ та чотири частини з окремими заголовками, включаючи підсумковий абзац.

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих відпредставників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6); «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення» (п. 9); «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів» (п. 10).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Новинний матеріал повідомляє аудиторії про певний факт чи процес, тож нормою для таких матеріалів є сфокусованість на діях, об’єднаних у часі і просторі, та логічний зв’язок між частинами повідомлення.

2. Мандат Ініціативи. Ініціатива «МедіаЧек» не має повноважень і ресурсів, аби оцінювати роботу голови територіальної громади, про яку йдеться в матеріалі. Ми оцінюємо лише роботу журналістів, тобто матеріал, на який поскаржились.

3. Характер розглядуваного матеріалу. Він опублікований у новинній рубриці, хоча обсяг та зміст матеріалу дають підстави сумніватися, що це новина. Все ж рубрика дає доволі чітку вказівку для непідкованого в медійній сфері читача, тому технічно цей матеріал слід вважати новинним і застосовувати до нього відповідні професійні стандарти.

4. Щодо розповсюдження неправдивої інформації. У скарзі йдеться, що в матеріалі є неправдива інформація, але не вказано, в яких саме фрагментах тексту. Крім того, з’ясування правдивості певних повідомлених фактів вимагало б від Ініціативи проведення певного аналогу судового слідства. А презумпція добропорядності вилучена з Цивільного кодексу (частина 3 статті 277). Ми не можемо констатувати неправдивість інформації лише тому, що її негативно сприймає скаржниця. Тож Ініціатива не оцінює правдивості викладених у матеріалі фактів.

5. Незбалансованість. Розглядуваний матеріал незвично великий як для новинного, але при цьому в ньому не подано позиції критикованої чиновниці — Алли Карпюк. Як і незазначено, чи зверталася редакція до неї по коментарі. Навіть якщо людина відмовилася коментувати, про це необхідно було згадати в матеріалі. Відсутність позиції критикованої сторони позбавляє читачів іншої точки зору, а це порушення професійного стандарту журналістики щодо збалансованого подання інформації.

6. Посилання на джерела. Матеріал містить багато зображень документів напідтвердження наведених у ньому тез, але разом із тим є низка тверджень, джерело яких не назване. Зокрема, йдеться про поганий технічний стан шкіл у кількох селах територіальної громади; про нечищений узимку сніг «в багатьох місцях», який прибирали фермери та селяни; що «селяни змушені були самотужки ліквідовувати незаконні сміттєзвалища». Незрозуміло, чи автор матеріалу особисто був свідком усього цього, чи йому переказали інші люди, про яких він чомусь не згадує в матеріалі. Крім згадок про школи, такі твердження не містять конкретики щодо місць, де нібито не прибирали сніг або скидали сміття. Відсутність частини джерел інформації в матеріалі — порушення пункту 6 Кодексу етики.

7. Неповнота. Неподання протилежної точки зору та частини джерел інформації автоматично спричиняють неповноту матеріалу, тобто порушення ще одного професійного стандарту журналістики.

8. Невідокремлення фактів від коментарів та упередженість. Оскільки матеріал позначений як новинний, то в ньому не мало би бути власних оцінок журналіста й редакції. Виходячи з рубрики матеріалу, він має повідомляти про факти, а не нав’язувати читачам певну точку зору. Натомість у матеріалі є такі суб’єктивні висловлювання: «На жаль, не всі громади можуть похвалитися такою відкритістю...», «...проблеми у Великоомелянській сільській раді вже є і з простими речами...», «Великоомелянська сільська рада в такому, вочевидь, не зацікавлена...», «Алла Карпюк не соромиться розповідати про свою вищу юридичну освіту. Втім, юридична освіта тут працює не на створення відкритих умов та доступу громадян до діяльності органів місцевого самоврядування, а навпаки, робить сільраду “закритим клубом”», «Громадянка Карпюк викрутилась: на момент вручення подарунків вона не була зареєстрована кандидатом. От де пригодилась юридична освіта громадянки Карпюк. Там, де їй це потрібно – вона готова шукати шпаринки в законодавстві. Таке б завзяття, та до добрих справ...», «Сума вражає...», «...голова сільради вже точно вийшла на обласний рівень своїх доходів...», «...навіть негода показала всю неготовність та непрофесіоналізм влади».

Це порушення пункту 9 Кодексу етики, який вимагає відокремлювати факти від коментарів, оскільки коментарі автора в новинному матеріалі неприпустимі. Ба навіть якщо припустити, що цей матеріал потрапив у рубрику «Новини» помилково і є аналітичним чи навіть публіцистичним, автор однаково мав би обґрунтовувати свої оцінки та судження про Аллу Карпюк, які в цьому тексті часто є голослівними та безапеляційними.

У матеріалі вочевидь бракує цілісності, притаманної інформаційним жанрам журналістики. Не фокусуючись на одній події, матеріал описує цілу їх низку — як до, так і після обрання Алли Карпюк на посаду. В тексті йдеться про її статки і результати керування громадою. Складається враження, що автор матеріалу не хотів поінформувати про щось читачів, а натомість намагався пригадати всі недоліки голови громади та сформувати в читачів негативну думку про неї. Точки зору Алли Карпюк у матеріалі не подано.

Все це загалом дає підстави говорити про упередженість розглядуваного матеріалу щодо голови територіальної громади (що саме по собі не значить, що факти, викладені в тексті, неправдиві).

Ініціатива «МедіаЧек» вважає, що редакція газети «Вісті Рівненщини» у матеріалі «Що приховує Великоомелянська сільська рада на Рівненщині?» на своєму сайті допустила порушення пунктів 6, 9 і 10 Кодексу етики українського журналіста. Ініціатива не оцінює голову Великоомелянської територіальної громади.

30 червня 2021 року