«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 78

щодо матеріалу інтернет-видання «Коло» під заголовком «Олег Кулініч:

“«ДОВІРА» об’єднує найкращих”» 

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 8 cерпня 2020 року до ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянина на цей матеріал. Скаржник вважає, що ця публікація є немаркованою рекламою.  

2. Матеріал «Олег Кулініч: “«ДОВІРА» об’єднує найкращих”» опублікований 6 серпня 2020 року в рубриці «інтерв’ю», авторство не вказане.

3. Розглядуваний матеріал побудований  як розмова з Олегом Кулінічем, керівником депутатської групи «Довіра» та «ініціатором створення» однойменної партії. Матеріал містить два фото з Олегом Кулінічем та в кінці – лого партії крупним планом.

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста...» (п. 6);

«Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.» (п. 7).

2. Закон України "Про рекламу" (в ред. 2003 р. зі змінами від 19.12.2019 р., № 270/96-ВР):

«Політична реклама - інформація у будь-якому вигляді, поширена в будь-якій формі, яка має на меті популяризацію діяльності політичної партії (організації партії), привернення уваги до діяльності політичної партії (організації партії) та її позиції щодо питань загальнодержавного (місцевого) значення. До політичної реклами належать також використання символіки або логотипів політичних партій (організацій партій), повідомлення про підтримку політичною партією (організацією партії) видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах політичної партії (організації партії)» (абзац 9 ст. 1).

"Прихована реклама – інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій" (абзац 10 ст. 1).

"Реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару" (абзац 11 ст. 1).

"Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу" (ч. 1 ст. 9).

"Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами" (ч. 3 ст. 9).

"Прихована реклама забороняється" (ч. 5 ст. 9).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Прихована реклама, зокрема політична, є значною проблемою для українських ЗМІ. Метою реклами, на відміну від журналістського матеріалу, є привернення уваги чи підтримання інтересу до певного суб’єкта замість повноцінного інформування читача.

2. Вступ до матеріалу пересипаний лестощами в бік партії «Довіра»: «Нещодавно в Полтавській області гучно заявила про себе нова політична партія – “ДОВІРА”. Уже зараз відомо про готовність приєднатися до команди “ДОВІРИ” багатьох авторитетних мерів, фахівців місцевого самоврядування, громадських діячів, представників інтелігенції. “ДОВІРА” стає потужною політичною силою в області, яка претендуватиме на лідерство під час місцевих виборів на Полтавщині…» При цьому не вказано конкретики: які авторитетні діячі готові приєднатися до партії, яким є рейтинг її підтримки, чим саме уже вона проявила себе.

3. Далі розглядуваний матеріал викладено в формі інтерв’ю. При цьому зі усіх питань в ньому лише одне можна вважати порівняно гострим – чи є «ДОВІРА» партією лише однієї області. У решті питань інтерв’юер просто цікавився думкою пана Кулініча з того чи іншого приводу. Ініціатива вже зазначала, що завданням журналіста є опонувати особі, з якою він спілкується і про яку йдеться в матеріалі, якщо це висвітлення конфлікту чи неоднозначного питання (дивіться, наприклад, висновок № 34).

Репутація Олега Кулініча  неоднозначна, зокрема рух «Чесно» звинувачує його в кнопкодавстві та «гречкосійстві», політик раніше був членом фракцій Партії регіонів, «Батьківщини», групи «Відродження». Члени депутатської групи «Довіра» також мають дуже неоднорідне партійне походження («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Наш край», Партія регіонів, «Самопоміч»). Але в інтерв’ю Олегу Кулінічу не поставили запитань ані про ідеологію політсили, яку він очолює, ані щодо його попередньої неоднозначної діяльності як політика. Матеріал анонімний, тож не відомо, хто брав інтерв’ю і чи взагалі це був журналіст, хоча в матеріалі чи його маркуванні також немає вказівок на те, що він отриманий редакцією ззовні. Дослівні уривки цього матеріалу без посилання на джерело можна знайти на офіційному сайті партії «Довіра», де цей текст використовується як «кредо» політсили. Явно позитивним для партії «Довіра» виглядає і заголовок цього інтерв’ю.

Розглядуваний матеріал не має позначок «Реклама» або «На правах реклами», передбачених законом для рекламних публікацій.

4. Зважаючи на улесливий вступ до інтерв’ю і заголовок, брак конкретики у вступі та запитаннях до політика, майже повну відсутність гострих питань до нього, анонімність інтерв’юера, ініціатива вважає розглядуваний матеріал прихованою політичною рекламою партії «Довіра» та її лідера. Це порушення пунктів 6 і 7 Кодексу етики та статті 9 профільного закону.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що інтернет-видання «Коло» у своєму матеріалі  «Олег Кулініч: “«ДОВІРА» об’єднує найкращих”» порушила пункти 6 і 7 Кодексу етики українського журналіста, а також частини 1, 3 і 5 статті 9 закону «Про рекламу».

23 жовтня 2020 року