«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок  № 25 щодо скарги на матеріал сайту «Золочів.нет» під назвою «Пропаганда для створення “незаплямованого” образу регіонала у Золочеві? (відео)» від 7 вересня 2019 року

І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу

1. 18 вересня 2019 року до ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки щодо викривленого подання інформації. Скарга мотивована порушенням журналістських стандартів та етики. Також указується на неточність подання структури корпоративних прав.

2. Матеріал  опублікований 7 вересня 2019 року, автором зазначений «zolochiv». Веб-сайт є сайтом радіо, на якому також публікують новини в текстовому форматі. Текст: «Останнім часом в Україні, вже не здивуєш, тим що політики, в тому числі і проросійські політики на кшталт Медведчука, “скуповують на імена своїх людей” засоби масової інформації, або створюють нові. Але дивним є те, що “схожі схеми” можна спостерігати у маленьких містах. Сьогодні ми говоритимемо про Золочів, що на Львівщині. Детально дивіться у відео.»

Після нього розміщене відео тривалістю близько трьох хвилин Розпочинається воно зі вступного слова Тараса Буци, який титрований у відео як «громадський активіст» і розповідає про скуповування політиками (в тому числі проросійськими) медіа. Далі подається закадровий жіночий голос дикторки, яка повідомляє, що нещодавно в Золочеві з̕̕явилося радіо, яке люди плутають із Золочів.нет. Повідомляється, що за адресою, де раніше був офіс Партії регіонів, веде мовлення радіо, «дотичне до золочівського мера-регіонала Ігора Гриньківа». Зачитується перелік учасників та бенефіціарів юридичної особи, що веде радіомовлення. При цьому йде нагадування, що один із них – Богдан Бундз – «фігурував у скандалах» із львівським сміттям; інша – Леся Горгота – є «редактором газети, що хвалить міського голову» і нібито не припинила журналістської діяльності, коли стала депутатом («бо, мабуть, декому потрібні не журналісти, а пропагандисти»); Андрій Чиж нібито фігурує в ЗМІ, пов̕̕язаних із Андрієм Садовим і, врешті, син мера Золочева. Золочів.нет заявляє, що не має стосунку до цього радіо. На завершення знову подається синхрон Тараса Буци з критикою міської влади.   

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавства, які регулюють цю сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста (в ред. 2013 р.):

• «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста...» (п. 6);
• «Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення..» (п. 9);
• «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано» (п. 10).

2. Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (№ 3759-XII):

«Телерадіоорганізація зобов’язана… поширювати об’єктивну інформацію…» (п. «в» ч. 1 ст. 59).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Членство політика в минулому в Партії регіонів зараз сприймається частиною виборців негативно, особливо в Західній Україні, але повідомлення про таке членство може бути як елементом інформування аудиторії, так і способом зведення порахунків із конкурентами. Те ж саме стосується й іншої інформації, яка погіршує імідж особи в очах громадськості.
2. Редакція ЗМІ, перебуваючи в конфлікті з іншим суб̕̕єктом, має повне право висловити власну позицію щодо нього, в томі числі й на своєму медійному ресурсі, але така заява повинна бути належним чином ідентифікована і не сприйматися як журналістський контент.

3. Маркування розглядуваного матеріалу в контексті його змісту. Загалом матеріал можна вважати упередженим до міського голови та конкурентного золочівського радіо, оскільки він не містить точок зору іншої сторони, міської влади, а озвучена в матеріалі інформація ймовірно викличе негативну реакцію. Також матеріал подає синхрони Тараса Буци, титрованого як «громадський активіст», а не «журналіст». 

Матеріал ідентифікований двома рубриками — «Відео» та «Головні новини». Він містить натяки на те, що у медіа, про яке йдеться, конфлікт із редакцію Золочів.нет (зокрема через те, що їх плутають слухачі). На початку відеоматеріалу редакція Золочів.нет фактично подає ТРК «Золочів» як свого конкурента, що певною мірою вказує аудиторії глядачів відео на наявність власного інтересу Золочів.нет. Отже, матеріал, у якому висловлена суб’єктивна позиція, позначено як новину, а не редакційну колонку. Якщо оцінювати цей матеріал як новину, слід визнати, що в ньому порушені практично всі професійні стандарти. Зокрема не дане слово звинувачуваній стороні, допущено чимало порушень стандарту точності (наприклад, не названа газета, яку очолює Леся Горгота, не конкретизовані «скандали із львівським сміттям» тощо); не подана повна інформація, немає посилання на джерела, а також немає конкретного інформаційного приводу, адже радіостанція, про яку йдеться, мовить уже досить давно.

4. Точність подання інформації та відокремлення фактів від коментарів. Ігор Гриньків на сайті руху «Чесно» зазначений як член Партії регіонів, який двічі балотувався від неї до ВРУ – у 2007 і 2012 роках. Отже, найбільш негативний факт у повідомленні — правда.  

Твердження про «невелику частку» серед корпоративних прав у Андрія Чижа є оцінним судженням (володіння чвертю корпоративних прав не дає йому контролю над юрособою, але в нього найбільша частка порівняно з усіма іншими учасниками товариства). Знову ж таки, оцінні судження з боку редакції допустимі в її власній колонці (матеріалі, позначеному як суб̕̕єктивний, нежурналістський контент), але не в новинах. Те саме стосується інших оцінок у цьому матеріалі.

Леся Горгота, про яку йдеться, є депутаткою місцевої ради. Ані закон, ані будь-який із відомих нам кодексів журналістської етики, що існують в Україні, не забороняють депутатам місцевих рад займатись журналістикою або медіаменеджментом. Що ж до означення Лесі Горготи як пропагандистки, то це ще одне не обґрунтоване авторами оцінне судження.  

5. Застосування обов̕̕язку радіокомпанії поширювати об̕̕єктивну інформацію до цього випадку.  Закон «Про телебачення і радіомовлення» передбачає такий обов̕̕язок для всіх телерадіоорганізацій, тобто і для радіокомпаній зокрема. Але ця норма регулює саме радіомовну діяльність, а не поширення медіа інформації в інтернеті, тому не можна стверджувати про порушення цієї норми в розглядуваній справі.

6. Зважаючи на те, що матеріал не був маркований як редакційна колонка або іншим подібним чином, а вийшов зокрема під рубрикою «головні новини», частина аудиторії могла сприйняти його як інформаційний матеріал. Поширивши цей текст як новину, редакція порушила стандарти та дезінформувала своїх читачів і глядачів.

Отже, редакція «Золочів.нет» у своєму матеріалі на сайті «Пропаганда для створення “незаплямованого” образу регіонала у Золочеві? (відео)» від 7 вересня 2019 року порушила п.п. 6, 9 і 10 Кодексу етики українського журналіста.

25 жовтня 2019 року

Фото: zolochiv.net