«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 23 щодо скарги на ситуацію з матеріалом сайту газети «Всі Суми Панорама-медіа» під назвою «На полевой дороге не разминулись скутер и автомобиль»

І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу

1. 4 вересня 2019 року до ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки щодо відмови редакції спростувати оскаржений матеріал. Скарга мотивована помилковістю інформації та некомпетентністю журналістів. Скаржниця стверджує, що вона була пасажиркою мопеда (скутера), а той виступав для авто перешкодою справа в аварійній ситуації; що до редакції газети вони зверталися через фейсбук з вимогою про спростування, але отримали відмову.

2. Матеріал опублікований 29 серпня 2019 року, його авторка Ірина Власова.

3. Зважаючи на невеликий обсяг, наводимо його повністю мовою оригіналу:

«28 августа на полевой дороге около с. Грунь Ахтырского района 59-летний скутерист допустил столкновение с легковым автомобилем ВАЗ под управлением 30-летнего водителя. В результате пострадали водитель и пассажирка скутера. Скутерист с открытым переломом левой ноги госпитализирован в хирургию Ахтырской ЦРБ, 59-летняя пассажирка с закрытым переломом левой голени и множественными ушибами – в ортопедию этой же больницы, — сообщили «Панораме» в отделе коммуникации ГУНП в Сумской области.»

4. Ми надіслали редакції газети прохання прокоментувати претензії з боку скаржниці, але не отримали відповіді на електронний лист.

ІІ. Стандарти журналістської етики та юридичні норми, які регулюють дану сферу суспільних відносин

1. Кодекс етики українського журналіста:

• «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);
• «Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано.» (п. 10);
• «Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.» (п. 12).

2. Юридичні норми

2.1. Цивільний кодекс України (№ 435-IV):

• «Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.» (ч. 1 ст. 91);
• «Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
• Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
• Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.» (ч. 2 ст. 302).

2.2. Постанова пленуму Верховного Суду України № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (27.02.2009):

«Наведені у статті 42 Закону про пресу підстави звільнення від відповідальності   за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє  собою  зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

При цьому в зазначених  випадках засоби масової інформації звільняються лише від  обов'язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування  поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації  може бути покладено обов'язок опублікувати спростування.

Крім того, відповідно до частини другої статті 302 ЦК фізична особа, яка поширює  інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.» (п. 22).

ІІІ. Оцінка розглядуваної ситуації

1. Поява новини місцевого масштабу в регіональному ЗМІ може бути доволі важливою подією для місцевої громади або окремих її мешканців.

2. Зверненням до редакції від героїв новини або сюжету, які вийшли у відповідному ЗМІ, потрібно надавати належну увагу з огляду на те, що суть такого звернення може зачіпати не лише інтереси його автора та редакції/журналіста. Подібні звернення можуть бути джерелом додаткової інформації про подію й допомогти висвітлити її більш повно.

3. Вплив оскарженого матеріалу на осіб, які фігурують у ньому. У матеріалі вказано досить багато фактичних даних: дата, населений пункт, вік водія авта та скутера, а також те, що останній їхав із пасажиркою, вид тілесних ушкоджень та до якої лікарні доправили постраждалих. Зважаючи на те, що йдеться про сільську місцевість, наведені дані очевидно дозволять місцевим жителям конкретно ідентифікувати особи згаданих людей.

Фразу з оскарженого матеріалу «скутерист допустил столкновение» розцінюємо як таку, що виставляє водія скутера винуватцем ДТП. Це може зашкодити його репутації.

4. Комунікація з редакцією. Оскільки відповіді на електронний лист ми не отримали, вважаємо, що редакція не заперечила, що до неї надходило звернення скаржниці й редакція відмовила у спростуванні.

5. Комунікація скаржниці з редакцією.

5.1. Газета поширює свої матеріали у фейсбуку. Можна припустити, що редакція має реагувати на повідомлення, надіслані на її сторінку.

5.2. Скаржниця стверджує, що вимагала від редакції спростування оскарженого матеріалу. При цьому в матеріалі як джерело інформації (принаймні, частини з неї) вказано підрозділ Національної поліції. Це інформація з офіційного джерела, тому закон не вимагає від редакції її перевіряти. В той же час постанова пленуму Верховного Суду України №1, яка опосередковано регулює правовідносини такого роду, передбачає публікацію спростування, але за умови встановлення недостовірності інформації. Постанова не деталізує свого регулювання суто до випадку передруку інформації від органу влади і сфокусована на звільненні від відповідальності за передруки інформації в пресі, а не на веб-сайті, хоча таке регулювання теоретично може застосовуватися за аналогією. Але вважаємо, що зараз відсутні чіткі законодавчі норми щодо подібних правовідносин в інтернеті.

Ініціатива не має змоги й не ставила собі за мету перевіряти фактичні обставини ДТП; інформація про спростування повідомлення з саме таким викладом обставин даного ДТП з боку Національної поліції також відсутня. Виходячи з цього, ми не оцінюємо законність і обґрунтованість вимог скаржниці про спростування матеріалу, а також відмову в спростуванні з боку редакції. Поза тим, правдиву і повну інформацію мають право отримати й читачі видання.

6. Ми не знаємо, чи був кореспондент видання присутній на місці ДТП, чи лише відтворив зміст повідомлення поліції.  Але навіть якщо редакція була переконана в некоректності версії скаржниці щодо ДТП, цю версію варто було висвітлити в матеріалі, аргументовано виклавши при цьому реальні обставини події. Це логічно випливає зі стандарту повноти подання інформації. Адже функція журналіста – надати аудиторії максимум інформації (і вже сама аудиторія має робити висновки), а не підштовхувати її до певного висновку. В іншому разі робота журналіста мало-чим відрізняється від роботи прес-служби чи навіть пропагандиста.

Отже, редакція газети «Всі Суми Панорама-медіа» при розгляді скарги на матеріал свого веб-сайту «На полевой дороге не разминулись скутер и автомобиль» від 29 серпня 2019 року знехтувала вимогами пунктів  6 і 10 Кодексу етики українського журналіста.

Ми можемо переглянути цей висновок, якщо сторони нададуть ініціативі додаткову інформацію.

9 жовтня 2019 року