Енн МакEлвой (Anne McElvoy) — старша редакторка The Economist, відома економічна журналістка, яка починала свою кар'єру як міжнародна репортерка. Нещодавно вона відвідала Україну, щоб узяти участь в Українському фінансовому форумі ICU. На запрошення Центру вдосконалення економічної журналістики Київської школи економіки пан МакЕлвой провела відкриту зустріч із українськими журналістами. «Детектор медіа» занотував її виступ.

Мій шлях у журналістиці почався з вивчення німецької філософії у коледжі в Оксфорді. Тоді поїхала навчатися до Берліна, де продовжила вивчати німецьку літературу.

У 1988 році я почала працювати із The Times. Тоді багато писала про СРСР, Москву, перебудову, Михайла Горбачова тощо. Висвітлювала також події у Східній Німеччині, а згодом — писала про об'єднання Німеччини, Балкани та Росію. Далі були 90-ті, перша чеченська війна у 1994-1996 роках.

У ті часи я працювала закордонною кореспонденткою та оглядачкою міжнародних новин. Тобто, так вийшло, що я багато спостерігала за країнами, які переживають перехідний період. І за тим, наскільки важливим є розвиток економіки для них у такий нелегкий період.

Я також працювала у Daily Telegraph, у лондонському виданні Evening Standard. А вже тоді — потрапила до The Economist. Загалом уже майже 20 років я висвітлюю, зокрема, і події в Росії, і стосунки Росії з Україною також.

В Україні я спостерігаю таке: тут є багато людей, які хочуть, аби суспільство змінювалося. І це — добре. Крім того, Україна — країна відкрита до всього нового, відкрита до кооперації та інтеграції, у цьому плані безвіз — правильний крок.

Зараз, окрім того, що я працюю у The Economist, я також працюю на BBC — веду програму Night Waves про мистецтва та ідеї, регулярно беру участь у програмах на радіо BBC 4 Moral Maze та BBC 2 Review Show.

Журналісти мають експериментувати з форматами, адже сьогодні — ера мультимедіа. Не варто обмежуватися текстом, потрібно пробувати подкасти, відео. Аудиторія — різна, є люди, які краще сприймають інформацію на слух, тому для них аудіоформат буде справжнім подарунком.

Так, я знаю, що зараз багато обговорюють майбутнє журналістики як професії. Чи потрібні будуть журналісти в майбутньому, якщо буде штучний інтелект, чи матимемо ми потребу в новинарях, якщо сьогодні новини продукуємо ми самі — все, що відбувається, можна побачити в режимі онлайн у соціальних мережах і без допомоги журналістів. Усе це так. Той же Дональд Трамп намагається спілкуватися із суспільством напряму, через Twitter, а не даючи ексклюзивні коментарі медіа. Але я вважаю, що, попри все це, ніщо не зможе замінити якісну аналітику та журналістські розслідування. Це не замінити соцмережами.

Усі ми живемо в інформаційних бульбашках. Кожен — у своїй. Це стало можливим завдяки соцмережам. Ми створили собі персональний світ, де всі мають таку ж саму думку, як і ми самі, де всі погоджуються з нами, не ставлять незручних запитань та не суперечать нашій думці. Насправді ж треба хоча б іноді виходити зі своєї бульбашки, вступати в дискусії з іншими людьми, які мають протилежну точку зору, втягувати людей в обговорення — тільки так ми триматимемо зв'язок із реальністю.

Журналісти не мають забувати про фактчекінг. Проте й тут у всіх є свої особливості. Ті, хто працює з текстом, можуть провести фактчекінг потім, після самої бесіди з людиною, під час або після написання тексту. Мають змогу уточнити деталі у когось іще, подумати, як краще написати. Ті ж, хто працює з мовниками, на радіо або телебаченні, веде прямі ефіри, приймає гостей у студії, такої змоги не мають. Тому не треба боятися ставити гостям, спікерам уточнюючі запитання, здійснювати фактчекінг на місці, під час бесіди.

The Economist веде сторінки в різних соцмережах, зокрема, ми є в Instagram, де активно постимо сторіс. Це додаткова перевага по залученню різної аудиторії — хтось обирає читати нас, хтось — дивитися.

Фандрейзинг — хороший спосіб розширити аудиторію вашого видання та привернути до нього увагу. Це спосіб для тих, хто не хоче працювати в провладних медіа чи в ЗМІ, які належать політикам, олігархам, провладним особам або структурам. Ви створюєте якісний продукт, заявляєте про себе, кажете, що можете й готові працювати чесно, незаангажовано та відкрито, створювати нейтральний контент, але для цього вам потрібна фінансова допомога. Це може спрацювати. Адже в багатьох країнах ЗМІ нерідко використовуються людьми з грошима та впливом для своїх інтересів.

Фото: Центр удосконалення економічної журналістики Київської школи економіки