16 грудня, наступного дня після об’єднавчого собору Православної церкви України та обрання її предстоятелем митрополита Епіфанія, Президент України Петро Порошенко вирішив вийти до журналістів. Попередній раз у такому форматі Президент спілкувався з медіа 28 лютого 2018 року. Теперішню підсумкову прес-конференцію призначили на неділю, а анонсували менш ніж за 24 години до події. Крім поспіху з таким рідкісним форматом, як прес-конференція Президента, організаторам заходу закидають, що вони не дали можливості поставити запитання журналістам-розслідувачам (наприклад, Михайлові Ткачу зі «Схем»).

«Детектор медіа» запропонував журналістам та редакторам поділитися власними враженнями від організації заходу, запитань журналістів та відповідей Президента. Нам відповіли Богдан Кутєпов, Роксолана Бичай і Валерій Калниш.

Богдан Кутєпов, журналіст «Громадського», учасник прес-конференції:

– Я заручник цього жанру. Бо знімаю прес-конференції Президента Порошенка впродовж п’яти років і можу простежити їх еволюцію. Це була його п’ята прес-конференція.

Можу сказати, що президентська команда вчиться, що вони розумні, що вони використовують найновітніші технології для того, щоби створювати позитивний імідж.

Я впевнений, що про проведення заходу вони не захотіли повідомляти завчасно до проведення собору. Зазвичай про прес-конференції Президента оголошують за кілька тижнів. Нині ж вони остерігалися, що щось піде не так і довелося б обговорювати зраду. Тож вони дочекалися результатів собору і швидко все організували.

Звісно, це мої здогадки, я би хотів запитати про це у Святослава Цеголка. Але вперше за ці п’ять років вони не залишилися спілкуватися із журналістами, а швидко пішли. Зазвичай хтось намагається спинити Президента, щоби поставити додаткове запитання. Цього разу із зали кричали: «А як же запитання від розслідувачів?». На якусь частку секунди вони спинились, але все ж таки пішли.

Я впевнений, що цей захід був заточений на перемогу. Щоб ейфорія від собору вбила будь-який можливий негатив, який може прозвучати до Президента.

Це характеризує їх як дуже професійну команду. Вони вчаться, а не наступають на ті ж самі граблі, як команда попереднього Президента. Вони щоразу дають поставити запитання «Українській правді» та «Громадському», Соні Кошкіній.

У такій ситуації справа у вмінні журналістів поставити гостре запитання. Тому що Президента готують, проговорюють найнезручніші запитання, щоб він не був здивований. У них є сценарій А, Б, В тощо. Наприклад, на позаминулій прес-конференції ми прийшли у футболках із написом «Хто вбив Павла?». І я знімав і чітко бачив, як Андрій Жигулін (керівник Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України. — Ред.), побачивши це, швидко пішов і поміняв текст у папці Президента. Вони перегрупувалися і зробили це фішкою прес-конференції, Порошенко одразу на це зреагував і виявився в дамках. Бо він не лише не уникає незручних запитань, а навіть сам готовий їх викликати.

Учора (16 грудня. — Ред.) журналісти були у футболках, які привертали увагу до розслідування вбивства Каті Гандзюк. І Президент сказав, що вона була чудовою людиною й підтримувала його. Це було настільки несподівано, що ми не мали чим заперечити. Уже згодом в одному з її постів у Фейсбуку ми знайшли фразу «Петро Олексійович — мій президент», але в контексті, в якому вона була написана, цю фразу можна трактувати й іронічно.

Також Президент дуже вправно грає на амбіціях журналістів. Це видно по запитаннях Тетяни Даниленко й Соні Кошкіної. Він каже: «Я читаю ваші пости». Коли Президент звертається до журналіста як до давнього друга, це діє. Треба мати витримку й інтелект, щоб не проковтнути цей гачок. Президент із Цеголком розігрують ще й такі ролі: коли Цеголко не дає журналісту відреагувати на слова Президента й каже: «Наступне запитання», Порошенко його спиняє й цим показує, що не боїться й контролює ситуацію.

Але були, як на мене, й досить некоректні речі. Про прес-конференцію вони оголосили о 19:30 у суботу. Тому було дуже несправедливо на наступний день робити вигляд, що так і має бути, й запитувати: хто в залі є з регіональної преси? Тому що в залі були тільки найближчі області, які могли сісти на маршрутку й доїхати. Регіональні журналісти дізнавалися про прес-конференцію на ранок за кілька годин до початку. Я тегав різних людей: Тетяну Даниленко, Михайла Ткача, Наталку Седлецьку, Дениса Бігуса — всіх, хто може поставити йому гостре запитання. Але не всі в цей час були в Києві. Думаю, це теж було одним із продуманих ходів команди Президента. А іноземні журналісти? На щастя, попався один турок, і вийшло, що іноземні журналісти ставили запитання.

Фінт із терміновістю спрацював ще в іншому ключі. Після заходу з’явилася реакція «порохоботів» (лояльних блогерів): «журналістам не цікава тема томосу і прес-конференція», «журналісти показали, що не вміють поставити запитання» тощо. Це поширюють у соцмережах, і таким чином створюється певна ілюзія. Це ворожа річ, тому що таким чином вони викривлюють дійсність. І для мене це неприпустимо.

Ще один приклад — закінчення вступної частини. Порошенко сказав: «Усе буде добре», — а далі, понизивши тон: «Дякую вам. Слава Україні». Якби він це сказав гучно, то багато хто з журналістів це підхопив би. А це було сказано дуже тихо, й далі Цеголко швидко сказав: «Переходимо до запитань». Наступного дня у Фейсбуку блогери почали писати, що якісь не такі журналісти, вони ненавидять владу, бо Президент сказав «Слава Україні», а вони навіть не відповіли.

А я зняв відео, на якому після слів Президента «Слава Україні» я тихенько в мікрофон відповідаю «Героям слава», а далі слова Цеголка. Журналісти хотіли відповісти, але речник не дав цього зробити.

Роксолана Бичай, журналістка «UA: Першого» (Суспільний мовник), учасниця прес-конференції:

– Враження негативні. Радше незрозумілі. Через те, що не всі охочі змогли поставити свої запитання, й через те, що, зокрема, в першій частині прес-конференції не було обмежень у запитаннях. А в другій частині прес-конференції, обґрунтовуючи браком часу, Святослав Цеголко попросив ставити не більше одного запитання від журналіста. Багато каналів не змогли поставити свої запитання і, в тому числі, ми змогли запитати лише про одну з багатьох тем, які нас цікавлять. У відповідях не сподобалося те, що не було конкретики.

Така спонтанна прес-конференція, я думаю, організована через томос. Але це не стало проблемою, в організації все було добре. Прес-конференція трошки затрималась, але це несуттєво.

Валерій Калниш, головний редактор «Радіо НВ» (не був учасником прес-конференції):

– Без сенсаций, мягко говоря. Я ожидал, что информационно она будет больше наполнена. Но, с другой стороны, объективно было несколько причин, для чего Президенту надо было собрать эту пресс-конференцию. И это не для того, чтобы информировать нас с вами (я имею в виду журналистов). А для того, чтобы сказать то, что он хочет сказать более широкому кругу потребителей — тем, для кого мы работаем.

Очевидно, что главная цель — это томос. В противном случае не надо было делать пресс-конференцию в воскресенье, можно было подождать до понедельника. Создание единой церкви — это то, что Президент еще раз хотел подчеркнуть в своем выступлении, потому что никаких новостей, по большому счету, там не было. По военному положению он повторил то же самое, что говорил, когда вводил это положение. Заявление по типу «я держу на своем контроле», «мы разберемся» и «я знаю какую-то информацию от следственных органов» в каком угодном контексте (пусть это будет дело Гандзюк или дело Семочко) — это общие слова, которые ни к чему никого не обязывают.

Я, признаться, думал, что все-таки будет какая-то конкретика по выборам. Но Президент остался верен себе и, судя по всему, свое участие в выборах он обставит каким-то другим способом. Не исключаю, что объявит во время новогоднего поздравления. Но это предположение.

Конечно, прекрасна была Таня Даниленко с цитированием своего поста. Странные были вопросы… Пусть это будет на совести тех, кто их задавал.

Надо сказать, у Президента было такое же общение с прессой 28 февраля — 2 часа, 23 вопроса, 21 СМИ. В принципе, как я слышал от своего корреспондента Тимура Филоненко, там по организации все было в порядке, но чувствовалось, что делалось в спешке. Из-за этого, очевидно, многие региональные СМИ не успели доехать.

Фото: nv.ua, Детектор медіа, Фейсбук.