Обговоривши зростання порушення прав журналістів, реакцію на це правоохоронців і важелі впливу Ради Європи на Україну щодо захисту медійників, учасники круглого столу зосередилися на змінах, які потрібно внести в українське законодавство, щоб поліпшити захист журналістів і зробити ефективнішою роботу правоохоронних органів.

Судячи з виступів експертів, потрібно змінити вектор захисту – розширити коло медійних працівників, на яких поширюються «журналістські» статті Кримінального кодексу України (ККУ), та переглянути визначення журналістської діяльності.

Півроку тому на запит Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики експерт Ради Європи Даріан Павлі проаналізував низку положень ККУ, що стосуються захисту журналістів, зокрема щодо їх відповідності стандартам Ради Європи.

За результатами аналізу експерт рекомендував внести до ККУ такі зміни:

1. Переглянути визначення журналістської діяльності в примітці до статті 345-1 ККУ з метою його розширення, в тому числі через додавання прямих посилань на «нові медіа» та «інших медіа-учасників» у значенні, встановленому Радою Європи в Рекомендації CM/Rec(2016)4.
2. При першій нагоді видалити з примітки до ст. 345-1 ККУ посилання на вимогу показувати журналістське посвідчення або забезпечити її гнучке тлумачення на практиці.
3. При першій нагоді декриміналізувати злочин «незаконної відмови в доступі до інформації», про який ідеться у ст. 171 ККУ, і замінити його правильно сформульованим комплексом адміністративних правопорушень, за які передбачається покарання в разі умисного порушення права на доступ до інформації.
4. Внести зміни до загальних законів про ЗМІ та/або публічну інформацію, щоб визнати різні форми інтернет-ЗМІ як ЗМІ, але не встановлювати надмірних реєстраційних чи інших вимог.
5. Переглянути законодавчу базу про безкоштовну правову допомогу й процесуальні права потерпілих з точки зору захисту журналістів, потерпілих від злочинів.
6. Переглянути законодавчу базу про розслідування злочинів, у вчиненні яких підозрюють працівників правоохоронних органів, з метою цілісності та неупередженості розслідувань.

Також експерт надав рекомендації правоохоронним органам, зокрема:

1. Деталізувати різні правопорушення, передбачені ст. 171 ККУ, включно з незаконним вилученням матеріалів, умисним перешкоджанням та іншими незаконними заборонами.
2. Ухвалити якомога ширше тлумачення (згідно з чинним законодавством) визначення журналістської діяльності згідно з рекомендаціями Ради Європи. Уникати автоматичного виключення інтернет-журналістики або «нових медіа».
3. Видалити будь-які категоричні вимоги показувати журналістське посвідчення чи підтвердження офіційної державної реєстрації ЗМІ та забезпечити, щоб злочини проти журналістів належним чином реєструвалися та розслідувалися навіть за відсутності офіційного посвідчення (за умови, що статус журналіста підтверджено іншим чином).
4. Тлумачити поняття «законної професійної діяльності» журналістів згідно з відповідною прецедентною практикою ЄСПЛ; переглянути посилання на «провокації» з боку журналістів, потерпілих від злочинів.
5. Деталізувати питання «реальних погроз» згідно зі ст. 345-1 ККУ відповідно до судової практики національних судів і європейських стандартів.
6. Розробити тлумачення «систематичної журналістської діяльності».

Не всі випадки порушень щодо журналістів потрібно криміналізувати та вносити до окремих статей ККУ, вважає консультантка Ради Європи, суддя Верховного Суду Олександра Яновська. «Інакше ми розмиємо межу між діями, що загрожують життю та здоров’ю журналіста, і менш значущими порушеннями», - пояснила вона. Як і Даріан Павлі, пані Яновська наполягає на виведенні зі статті 171 ККУ згадок про відмову в доступі журналіста до інформації та перенесенні її до Адміністративного кодексу. Адже, наприклад, подібне порушення – ненадання інформації на адвокатський запит – має наслідком адміністративну відповідальність.

Але навіть найкраще законодавство не є гарантією подолання безкарності злочинів проти журналістів. Пані Яновська сказала про важливість навчання правоохоронців, виділення окремих слідчих, які спеціалізуються на розслідуванні таких злочинів і знають, що є доказами в «журналістських» кримінальних справах, як їх збирати і залучати.

Олександра Яновська

Журналістам, у свою чергу, не вистачає юридичних знань і бракує елементарної правової допомоги у випадку порушення їхніх прав. Вони часто взагалі не знають, яким має бути алгоритм дій у випадку порушення, як правильно зафіксувати докази, куди звертатися, на що постраждалий має право. «Що найчастіше відбувається у випадку порушення прав журналістів? Піднімають галас, подають (або не подають) заяву – і далі все. Але, на жаль, кримінальне провадження має кимось рухатися, роль потерпілого дуже важлива. Якщо журналіст здається – справа помирає», – пояснила пані Яновська. Вона також закликала медійників встановити контакт із центром безоплатної правової допомоги, щоб журналісти могли її отримувати, коли стають постраждалими.

Висновки експертів Ради Європи доповнив медіаюрист Інституту масової інформації Роман Головенко. Експерти ІМІ розробили зміни до ККУ (але законопроект поки не зареєстрований) з метою захищати журналістську діяльність, а не осіб із прес-картами. Пан Головенко конкретизував пропозиції:

1. Змінити визначення «журналістської діяльності» в примітці до статті 345-1 ККУ, де є чітка прив’язка до наявності журналістського посвідчення, а це трактується правоохоронцями як обов’язкова демонстрація посвідчення під час нападу.
2. Розширити захист крім журналістів на інших медіа-учасників, наприклад: операторів, фотографів, інтернет-журналістів тощо.
3. Вивести відповідальність за незаконну відмову в доступі журналіста до інформації з ККУ до Адміністративного кодексу. «За європейськими стандартами, доступ до інформації має бути гарантований усім і журналісти не повинні мати переваги, порівняно з іншими запитувачами інформації», - пояснив пан Головенко.
4. Уточнити або прибрати формулювання статті 171 ККУ «вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків».
5. У статті 349-1 ККУ розділити відповідальність за захоплення або тримання як заручника самого журналіста і його родичів з метою припинення журналістської діяльності цього журналіста.

Роман Головенко

Член Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Григорій Шверк запевнив, що комітет готовий розглядати будь-які пропозиції від медійної громадськості щодо змін до законодавства. Водночас пан Шверк вважає, що проблема не в законах, а в їх виконанні: «У нас непогане законодавство з точки зору захисту діяльності журналістів. Так, необхідні деякі зміни щодо уточнення статусу журналіста і журналістської діяльності. Але проблема не в законодавстві, а в інституціях, які мають працювати і виконувати свої зобов’язання згідно із законодавством».

Григорій Шверк

А як змусити, наприклад, правоохоронців і слідчих керуватися законодавством щодо захисту прав журналістів? З дискусії склався такий рецепт: публічність, скарги до онлайн-платформи Ради Європи, адвокатська правова підтримка та головне – проактивість самих постраждалих журналістів. Як нагадала Олександра Яновська, «порятунок потопельників – справа рук самих потопельників».

Фото: Дмитро Муравинець, фото надані Офісом Ради Європи в Україні