На кожен зареєстрований випадок незаконного затримання журналіста чи блогера в окупованому Донбасі припадає ще 4-5 випадків, про які не знає громадськість. За офіційними даними, за три роки окупації на непідконтрольних Україні територіях було звільнено з полону або знайдені 28 журналістів. Насправді ж тих, що побували «на підвалі» – у 4-5 разів більше.

Такі дані було оприлюднено 31 жовтня під час презентації звіту Національної спілки журналістів України про порушення прав журналістів на окупованому Донбасі та в анексованому Криму, підготовленого спільно з партнерськими організаціями.

Як зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко, питання безпеки є одним з найгостріших проблем в медіасередовищі України.

«На сьогодні ми фіксуємо, що журналісти абсолютно не захищені  на окупованих територіях. І привертаємо увагу міжнародної громадськості і влади до цієї проблеми», – зазначив голова Спілки.

Над звітом про порушення прав журналістів на окупованих територіях працювали секретарі НСЖУ Ліна Кущ та Олена Юрченко.

За словами Ліни Кущ, протягом 2014 року на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей були захоплені силою близько 50 редакцій ЗМІ. Інші призупинили діяльність через небезпеку. Натомість у їхніх редакціях розташувалися створені «владою» медіа.

«Усі комунальні ЗМІ змусили перереєструватися за російським законодавством. Газети перетворилися на «унітарні державні підприємства», які підпорядковуються напряму «владі ЛНР», - констатувала Ліна Кущ.

У відповіді СБУ на запит Спілки журналістів ідеться про те, що протягом трьох років на територіях Донецької та Луганської областей, непідконтрольних українській владі, було звільнено з заручників або знайдені після того, як вважалися зниклими безвісти, 28 журналістів, наголосила вона.

«Великі розбіжності між тим, які дані надає СБУ та Центр визволення полонених, і даними, які нам вдалося отримати з власних джерел, та даними інших медіаекспертів. Зокрема, останні оцінки свідчать, що таких людей принаймні в 4 рази більше», – зауважила Ліна Кущ.

Також вона звернула увагу на те, що доступ ЗМІ на окуповану територію обмежений. Навіть не всі іноземні медіа можуть отримати акредитацію, яка дається за рішенням Москви.

НСЖУ має інформацію і про численні випадки переслідувань журналістів і редакцій в окупованому Криму.

Присутній на заході кримський журналіст Андрій Клименко поділився своїм досвідом, зазначивши, що проти нього порушена справа за тією ж статтею, що і проти Миколи Семени.

«В Криму тотальний контроль за соціальними мережами і громадянською активністю. Тому я навіть прошу своїх друзів, які лишилися на півострові, не «лайкати» мої дописи у Фейсбуці і не коментувати», – зазначив журналіст і звернувся до колег із проханням дбати про безпеку джерел – не спішити оприлюднювати їхні позиції, бо це одразу тягне за собою кримінальні справи.

Експерт з комунікацій ГО «Інформаційна безпека» Тетяна Попова розповіла, що першим, що почали захоплювати російські військові після окупації, були телевежі, офіси кабельних операторів і офіси ЗМІ.

«Вони використовують ці захоплені редакції і ЗМІ як зброю. Якщо подивитися на те, що публікується в їхніх газетах, то там майже на кожній шпальті – однакові фотографії Захарченка і майже однакові месиджі в стилі радянської пропаганди», – прокоментувала пані Попова.

Сергій Томіленко також зазначив, що зібрати достовірні відомості про порушення прав журналістів на окупованих територіях дуже важко. Тому НСЖУ буде доопрацьовувати і оновлювати відомості та готова до співпраці з журналістами.

Партнерами моніторингу «Індекс фізичної безпеки» НСЖУ є ГО «Інформаційна безпека», ГО «Центр інформації про права людини», Академія Української Преси, Донецький інститут інформації, Інститут розвитку регіональної преси. Юридична підтримка – ГО «Платформа прав людини».