Про це йдеться у листі, відкритому для широкого доступу.

Автори звернення нагадують, що 6 липня під час військових навчань у Кривому Розі було тяжко поранено оператора В’ячеслава Волка, котрий робив відеозйомку для інформаційного порталу «Перший Криворізький». Наразі його стан критичний.

«Аналізуючи події та все сказане відповідальними особами ЗСУ протягом перших діб після трагедії, ми, представники журналістської спільноти та громадські діячі з різних міст України, переконуємося: в системі безпеки військових навчань створилася величезна прогалина. Розібратися в тому, що відбулось, має слідство, та вже сьогодні очевидно: правила, які регламентують безпеку журналістів та взагалі цивільних людей під час навчань, мають бути переглянуті», - йдеться у листі до міністра оборони України.

Автори також коротко виклали інформацію по події 5-6 липня та навели кілька цитат з виступів уповноважених осіб ЗСУ.

Як йдеться у листі, 4-8 липня в Кривому Розі, як і в інших регіонах України, відбувалися військові навчання. Навчання в Саксаганському районі Кривого Рогу у приміщенні райради та біля нього не мали грифу секретності. (Згідно з відповіддю на журналістський запит т.в.о. заступника начальника Управління бойової підготовки Командування Сухопутних військ Збройних Сил України В.В. Яцківа.

При цьому, як стверджують автори листа, різні джерела повідомляють про різні дати навчань: 4-8 липня – за словами військового комісара Саксаганського району Кривого Рогу Олександра Бритвича, відповідно до запиту навчання проводились 4-6 липня, на сайті райради повідомлялося про проведення навчань 4-7 липня.

«Після закінчення однієї з частин третього дня навчань, 6 липня, інструктор-волонтер Михайло Попонін, запропонував журналістам зняти постановочну сценку з кимось із журналістів у ролі “цивільного провокатора”. Чому ідея використати цивільну особу в якості “манекена” не була узгоджена з керівництвом, нам невідомо. Зіграти роль зголосилася редакторка “Першого Криворізького” Софія Скиба, та Попонін відмовив їй, мотивуючи це тим, що вона – жінка. Редакторка запитала, чи може зіграти цю роль оператор інформпорталу В’ячеслав Волк – В’ячеслав добровільно згодився», - йдеться у листі.

Нагадаємо, за словами співрозмовника «Детектора медіа» з армії, який побажав залишитися неназваним, знімальна група, у складі якій був оператор, прибула на захід запізно й вирішила зняти гарну постановочну картинку, умовивши вояка і оператора. За словами джерела, оператор довго не погоджувався, але представник редакції його умовив. Після перших захватів оператор поскаржився, що в нього болить шия, але представник редакції начебто наполягав на продовженні зйомки. Джерело сподівається, що слідство з'ясує повну картину того, що сталося.

Ззгодо заступник воєнного комісара Дніпропетровської області Сергій Полуциган заявив, що оператор сайту «Перший Криворізький» В’ячеслав Волк отримав поранення через те, що журналісти захотіли отримати ексклюзив.  «...Журналіст попросив продемонструвати...», - цитує «Перший Криворізький» заступника воєнкома області.

За словами пана Полуцигана, журналіст отримав поранення після завершення навчань.

Колектив «Першого Криворізького» своєю чергою спростовує твердження заступника воєнкома, нагадуючи, що пропозиція зробити кілька постановочних кадрів надійшла від одного з волонтерів.

У листі йдеться, що, за сценарієм, запропонованим інструктором-волонтером Михайлом Попоніним, оператор В’ячеслав Волк мав вдати, що намагається прорватися до будівлі райради, де відбувались навчання.

За словами волонтерів-інструкторів, на яких посилаються автори листа, мав прозвучати нібито попереджувальний постріл у повітря, а після цього статиста - В’ячеслава Волка мали поставити на коліна, пов’язати і відпустити.

Жодної бойової зброї на тренуваннях, за словами керівників навчань, не мало бути. Попри це, у інструктора-волонтера Ігоря Петренка, виявився пістолет Glock із бойовими набоями (як повідомило пізніше слідство, зброя на Петренка не зареєстрована).

Під час запису постановочного епізоду Ігор Петренко робить попереджувальний постріл у повітря, що зафіксовано на відео «Першого Криворізького», ТРК «Рудана» та «Першого Міського».

У листі зазначається, що ніхто з керівників навчань не зауважив, що постріл зроблено з бойової зброї, і навчання не зупинив. Журналісти кажуть, що сприйняли цей звук за одиночний постріл холостими.

В’ячеслава Волка показово поклали на землю (хоча домовленість була лише про «поставити на коліна») і пов’язали, потім підняли і – чого не було передбачено сценарієм – завели всередину будівлі райвиконкому. Через кілька секунд усередині будівлі пролунав постріл.

За інформацією, яку сьогодні озвучує слідство (Олександр Гоптарєв, начальник слідства Криворізького відділу поліції), у В’ячеслава Волка стріляли впритул з пістолета Glock.

Як підозрюваного затримано Ігоря Петренка – волонтера-інструктора, котрий завів В’ячеслава всередину і при котрому було виявлено Glock.

«В інформаційному полі Кривого Рогу розгортається дискредитаційна кампанія проти редакторки сайту “Перший Криворізький” та самого цього порталу. Зокрема, редакторку звинувачують у тому, що нібито саме вона несе відповідальність за поранення оператора – попри те, що юридичних підстав до звинувачень немає. Те, як відповідальні за навчання (прес-офіцер ОК “Схід” Євген Романов, військовий комісар Саксаганського району Олександр Бритвич, Сергій Полуциган, заступник військового комісара Дніпропетровськох області) поводили себе у публічному полі в перші дні після трагічної події 6 липня, ставить під сумнів питання їхньої компетентності», - йдеться у листі на ім’я міністра оборони.

Далі у листі наводяться цитати представників ЗСУ. Під час першої прес-конференцій (08.07) після події прес-офіцер ОК «Схід», старший лейтенант Євген Романов на питання про те, чому, почувши постріл у повітря з бойової зброї, навчання не зупинили, відповідає:  «Ця людина не є співробітником ЗСУ , я не міг керувати його діями» і «Ця людина не є військовослужбовцем, тому я не міг жодним чином перешкоджати його діям» (запис прес-конференції на 46 хв. 40 сек. і 52 хв. 43 сек.).

«Этот человек не военнослужащий, я не мог препятствовать его действиям... Того, что происходило в помещении Саксаганского исполкома, запланировано не было. Когда я услышал выстрел, я был удивлен. Тот эпизод имитации не был предусмотрен, он не отрабатывался ранее. Когда этот человек забирал Славика в помещение, я не знаю, зачем он это сделал. Занятия были завершены. Он действовал по своему усмотрению. Я не знаю, кто несет ответственность за это», – цитують автори листа Євгена Романова.

«Поскольку волонтеры не числятся в штате Вооруженных сил, их действия никто не контролировал. Они могли присутствовать где угодно, когда угодно, а также свободно перемещаться по локации или вовсе отсутствовать некоторое время…», – цитує лист військового комісара Олександра Бритвича.

Говорячи про те, яким чином була організована зйомка постановочного сюжету для ЗМІ, прес-офіцер, за твердженням авторів листа, сказав: «Підійшов один з інструкторів до журналістів, початок розмови я не чув, у них виникла домовленість про те, що буде імітовано певні дії… Такі дії під час навчань не відпрацювалися. Чому виникла така ідея – не знаю».

Наводиться також аналогічний коментар Олександра Бритвича: «Наскільки мені відомо, цей захід спланували представники ЗМІ разом з двома волонтерами, не погодивши його ні зі мною, ні з керівником заняття на місці проведення».

Також прес-офіцер Євген Романов сказав, що не знав, хто такий В’ячеслав Волк, і не перевіряв особу: «Зрозумійте, я ж із Дніпра, я вас [журналістів] в обличчя не знаю, я так для себе зрозумів, що цей інструктор прибув разом із Славіком [оператором]» (таймінг на відео 20:50).

Олександр Бритвич  у свою чергу заявив, що сертифікатів, які підтверджують кваліфікацію з методичної підготовки, просто не існує: «Для того, чтобы стать инструктором-волонтером на учениях, достаточно быть членом общественной организации и иметь опыт боевых действий. Но... пребывание подозреваемого Игоря Петренко в зоне АТО не может никто подтвердить».

На запитання,  де і в якому підрозділі підозрюваний брав участь у бойових діях, ні прес-офіцер, ні військовий комісар також відповісти не змогли, вони також не змогли назвати людей, котрі обрали та запросили Ігоря Петренка в якості інструктора, йдеться у листі.

«Коллеги подозреваемого на словах рассказывали мне о его участии в боевых действиях. Я лично об этом ничего не знал. До этого он проводил инструктаж с патрульной полицией. На учения в Саксаганском районе его пригласили [кто именно пригласил, не говорят] как волонтера для оказания методической помощи», – цитують автори листа Олександра Бритвича.

Походження зброї, з якої, за версією слідства, був зроблений постріл, також незрозуміле, стверджується у листі. За словами Романова, при собі підозрюваний мав особисту зброю – пістолет Glock, на яку не мав дозвільних документів. Окрім пістолета Glock, підозрюваний мав імітаційний автомат – та, за словами Романова, імітаційну зброю йому на навчаннях ніхто не видавав.

«Те, що у того інструктора з’явився пістолет, це був його особистий, звідкіля він у нього взявся – ну це його персональна відповідальність як громадянина. Те, що в нього він є, хто ж то знає, ми не просили його про те, щоб у нього він був. Хто там у ту кобуру дивиться, що там у нього ще лежить», – сказав Сергій Полуциган, заступник військового комісара Дніпропетровської області (таймінг з 18:00 до 18:47)

Під час прес-конференції відповідальні особи весь час наголошують на тому, що всі учасники навчань пройшли інструктаж та підписалися про проходження інструктажу з техніки безпеки, а перевіряти наявність бойової зброї ніхто нібито не був зобов’язаний.

«Ми вважаємо, що викладене вже є сигналом про загрозу громадянам і,певно ж, безпеці України. Складається враження, що люди, відповідальні за навчання, не тільки не знають учасників навчань в обличчя (а отже, будь-хто, надягнувши військову форму, може взяти в них участь), а й не перевіряють тих, кого запрошують до участі. Не відбувається перевірка ані психічного стану людини, ані наявності в неї зброї, ані навіть факту бойового досвіду, якщо на військові навчання потрапить стороння людина із бойовою зброєю, то військові не реагуватимуть на її дії, військові зізнаються у тому, що не здатні забезпечити контроль навчань, дії їх учасників, відповідність затвердженого сценарію – реаліям, та, як наслідок, – не можуть гарантувати безпеку учасників і можливих оточуючих, припускається, що підпис під документом є достатньою гарантією відсутності на навчаннях бойової зброї і перевіряти її не потрібно. Незрозумілими є і повноваження інструкторів-волонтерів – зокрема, чи мав право Попонін узагалі пропонувати щось, що виходило за межі початкового сценарію?», - заявляють автори й підписанти листа.

На глибоке переконання авторів звернення, принципи взаємодії ЗСУ з представниками ЗМІ та громади під час військових навчань у населених пунктах мають бути якнайретельніше переглянуті.

«Зауважимо, що індекс безпеки журналістів використовується для оцінювання індексу безпеки країни в цілому – міжнародними організаціями, посольствами, бізнесом тощо. Напевно,  ми як цивільні, не можемо давати оцінку самій системі навчань, та все вказує на те, що протокол має бути переглянутий не тільки в тій частині, яка стосується взаємодії зі ЗМІ», - йдеться у зверненні.

Автори листа переконані:

-Керівник навчань має координувати всі дії, які під час них відбуваються. Якщо відбувається щось незаплановане, керівник має з’ясувати, що відбувається, оцінити ризики і або дозволити це, або заборонити.
-Всі особи, що беруть участь у навчаннях, зобов’язані бути найретельнішим чином перевірені на наявність бойової зброї. Так само на наявність зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних речей має бути перевірена територія навчань. Ці перевірки мають здійснюватись регулярно протягом усього часу навчань. Підпис під інструкцією з техніки безпеки не може вважатися достатнім актом убезпечення.

-Має бути чітко прописаний протокол реагування керівниками навчань на появу незареєстрованих у навчаннях осіб, бойової зброї, вибухівки та інших небезпечних предметів.

-Особи, що беруть участь у навчаннях, мають проходити перевірку та верифікацію попередньої служби, можливих злочинних зв’язків, а також психічного стану.

-Керівники навчань мають знати в обличчя всіх учасників навчань та унеможливлювати участь у навчаннях неідентифікованих осіб.

-В інструкціях до навчань має бути окремо підкреслено, що учасники навчань не мають права використовувати в якості так званих «манекенів» (тих, на кому відпрацьовуються прийоми) цивільних осіб (зокрема, журналістів).

-Інформація про керівників та учасників навчань, котрі відбуваються в населених пунктах і не мають гриф секретності, має бути докладною і публічною.

-Якщо ж навчання можуть мати потенційний ризик для оточуючих – вони мають проводитися за межами населених пунктів.

-Можливо, варто також розробити систему оточення територій навчань та маркування їх табличками з попередженнями, які б містили інформацію про: тип навчань, документ, яким вони регламентуються, їх тривалість та контакти відповідальних осіб. Інформації про навчання, яка викладається на сайтах місцевих рад, недостатньо.

Що стосується взаємодії зі ЗМІ, то автори і підписанти звернення до міністра оборони наполягають:

-Запрошення ЗМІ на подібні навчання має містити попередження про всі можливі ризики. Це не означає, що таким чином відповідальність з керівників навчань буде знято, але ми (журналісти) будемо виходити в наших рішеннях і діях, реально оцінюючи ситуацію.

-Усі нестандартні пропозиції, що передбачають залучення цивільних під час навчань, мають отримувати оцінку і дозвіл відповідальної особи і мають бути відхилені за існування найменшого ризику. Зокрема: якщо будь-хто пропонує ЗМІ зняти щось, не заплановане сценарієм навчань, така зйомка спершу має отримати дозвіл уповноваженого керівника.

-При цьому, очевидно: якщо подія відбувається без грифу секретності (тим паче – у центрі міста), кожен громадянин України має право поцікавитися, що відбувається, та зробити фото- чи відеофіксацію – згідно з Конституцією України.

-Протокол навчань та участі в них ЗМІ має бути прописаний таким чином, щоб

а) унеможливити повторення подібної ситуації;

б) не могло існувати і тіні сумніву в тому, що за всі події на навчальному майданчику несуть відповідальність організатори, а не сторонні особи.

«В існуючій системі взаємодії журналісти є подвійно незахищеними. І з фізичного боку – як поранений В’ячеслав Волк, і з боку репутаційного – як редакторка сайту “Перший Криворізький” Софія Скиба, яка опинилася в потоці публічних звинувачень у тому, що нібито саме її дії призвели до поранення оператора.  Розібратися в тому, що відбулося 6 липня в Кривому Розі, має слідство, військова та цивільна прокуратури. Ми ж обіцяємо максимальне сприяння з нашого боку у незалежному та об’єктивному висвітленні подій, надання інформації, котрою ми володіємо», - йдеться у листі.

Автори звернення наполягають, щоб Міністерство оборони та командування Збройними силами України:

-Домагались прозорого, швидкого, ґрунтовного та незалежного розслідування подій та кваліфікації їх у відповідності до Законів України.

-Взяли на повне забезпечення лікування та реабілітацію оператора інформаційного каналу «Перший Криворізький» В’ячеслава Волка, який зазнав важкого вогнепального поранення в ході військових навчань.

-До закінчення розслідування і подальшої судової справи не рідше як раз на два тижні ініціювали брифінг за участі представників усіх структур, що мають відношення до ситуації. Залучали  до коментування відповідальних осіб, які справді орієнтуються у ситуації, володіють інформацією та несуть відповідальність за сказане.

-Ініціювали проведення круглого столу за участі представників ЗМІ та ЗСУ щодо перегляду протоколів навчань та принципів взаємодії зі ЗМІ.

-Внести ці зміни відповідно до чинного законодавства України та імплементували їх.

«Резюмуючи все сказане вище , ще раз підкреслимо: ми, представники ЗМІ та громадськості, прагнемо конструктивної та безпечної взаємодії зі ЗСУ та Міноборони. Ми готові брати участь у розробці нових стандартів взаємодії та принципів безпеки. Тепер слово за вами», - наголошується у листі до Степана Полторака.

До звернення приєнались журналісти та громадські діячі (підписати можна за лінком):

-Богдан Рижак, громадський активіст, Криворізький центр розслідувань, Кривий Ріг

-Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України

-Отар Довженко, викладач Школи журналістики УКУ, Львів

-Кирилл Крізаліс, журналіст інфо-порталу “Перший Криворізький”, Кривий Ріг

-Софія Скиба, головна редакторка  інфо-порталу “Перший Криворізький”, Кривий Ріг

-Віктор Пічугін, голова Громадського ТБ, Харків

-Олена Лептуга, головна редакторка медіапроекту “Накипело”, Харків

-Наталя Курдюкова, керівниця медіапроекту “Накипело”, Харків

-Богдан Геньбач, журналіст Громадського ТБ, Харків

-Іванна Скиба-Якубова, громадський активіст, Харків

-Олександр Чиж, журналіст “Громадське ТБ”, Дніпро

-Юлія Трофімова, журналістка “Громадське ТБ”, Дніпро

-Світлана Романенко, редакторка сайту “0564.ua”, Кривий Ріг

-Олег Скрипнік, журналіст сайту “057.ua”

-Ольга Калениченко, редакторка сайту “057.ua”, Харків

-Олена Сирота, менеджерка з надання інформації “Перший Криворізький”, Кривий Ріг

-Сергій Бурлака, голова  Правління  ГО “Волонтерська платформа”, Кривий Ріг

-Ксенія Костянець, член студради КДПУ, Кривий Ріг

-Анна Севостьянова,  журналістка інфо-порталу “Перший Криворізький”, Кривий Ріг

-Любов Скиба, член Національної Спілки журналістів України

-Анна Журба, журналістка інтернет-порталу “Твоє місто”, Львів

-Марина Ніколаєва, Телекомпанія АТН, Харків

-Зоя Красовська, журналістка інтернет-порталу “Твоє місто”, Львів

-Ольга Гончар, головна редакторка медіа-платформи “Експерт-КР”, Кривий Ріг

-Борис Клименко, директор видавництва “Київ - Париж - Дакар”, Київ

-Володимир Торбіч, головний редактор порталу “Четверта влада” (4vlada.com)

-Денис Кобзін, директор НГО “Харківский інститут соціальних досліджень”, Харків

-Андрій Діхтяренко, журналіст “Радіо Свобода”, головний редактор “Реальної газети”, Київ

-Олена Рофе-Бекетова, громадська активістка, керівниця напрямку “Культурні проекти” БО “Благодійний фонд “Харків з тобою”, Харків

-Костянтин Кальметьєв, волонтер ГО “Help Army”, Харків

-Андрій Шейнін, директор БО “Благодійний Фонд “Харків з тобою” (k-w-u.org)

-Ірина Маркевич, керівниця молодіжних програм БО “Благодійний Фонд “Харків з тобою” (k-w-u.org) та координаторка молодіжної організації “Пласт. Станиця Харків”

-Тетяна Леман, Українська федерація боротьби проти раку

-Олена Шержукова, ГО "Рівне право на життя", Харків

-Алина Яременко, БФ "Буду жити"

-Віктор Гриценко, член Національної спілки письменників України

-Микола Скиба, журналіст, дослідник газетного мовлення

-Василь Піддубняк, “Сільські вісті”, Херсон-Київ

-Ірина Ловкова, випусковий редактор, філія ПАТ “НСТУ” “Криворізька регіональна дирекція “Криворіжжя”, Кривий Ріг

-Тетяна Туренко, головний редактор радіомовлення ПАТ “НСТУ” “Криворізька регіональна дирекція “Криворіжжя”, Кривий Ріг

-Наталія П`єнтак, старший редактор Філії ПАТ “НСТУ” “Криворізька регіональна дирекція “Криворіжжя”, Кривий Ріг

-Марина Гординська, звукорежисер Філії ПАТ “НСТУ” “Криворізька регіональна дирекція “Криворіжжя”, Кривий Ріг

-Олег Павлов, член Національної спілки журналістів України, Кривий Ріг

-Інна Іванченко, головний редактор щотижневика “Кривий Ріг вечірній”, голова ГО “ПРАВОЗАХИСТ”, Кривий Ріг

-Валерій Романов, голова правозахисної громадської організаціїї “РУХ “Справедливий Кривбас”, Кривий Ріг

-Володимир Бабенко, співзасновник ГО “Набат Кривбас”, м.Кривий Ріг

-Вікторія Мілютіна, депутат Харківської обласної ради, радниця голови Харківської держадміністрації, виконавча директорка Українсько-Німецької Медичної Асоціації

-Сергій Іванченко, голова Незалежної первинної профспілкової організації ПАТ АМКР, м. Кривий Ріг.

-Алім Чичиркин, журналіст, керівник Криворізького міського осередку Кінологічної спілки України “Бест”, м. Кривий Ріг

-Олександр Кошель, м.Запоріжжя

-Юліана Калін, голова філії ГО “39Жіноча Сотня Самооборони”, Кривий Ріг

-Павло Федосенко, головний редактор сайту NewsRoom, Харків

-Олег Подкопаєв, головний редактор “Обозреватель Криворожский”, Кривий Ріг

-Члени ГО “Батальйон Національного захисту “Кривбас”, Кривий Ріг

-Коновець Оксана, журналіст, Дніпровська філія НСТУ, м. Дніпро

-Шевцова Аліса Ігорівна, м.н.с. РІНАНУ, м.Харків

-Марго Бергер, активiст, м. Київ

-Олена  Купіна, юрист ГО “Міські реформи”, Харків

-Зураб Аласанія, голова Правління Національної Суспільної ТелеРадіокомпанії України

-Олександр Нечай, журналіст informator.media, Харків

-Тетяна Буряковська, журналіст газети “Время”, Харків

-Катерина Семенченко, журналіст, м. Запоріжжя

-Єрьоменко Андрій Вікторович. Керівник музею бойової слави 40-го БТрО КРИВБАС, Заступник ГО Батальйон Национального захисту КРИВБАС

-Тернавська Людмила, активiст, м. Киiв

-Середкіна Оксана, м. Харків, ГО ІЦ Майдан моніторинг

-Наталія Філімоненкова, журналіст “Обозреватель Криворожский” Кривой Рог

-Шевченко Юлія, журналіст, Філія НТКУ, Криворізька регіональна дирекція “Криворіжжя”, Кривий Ріг

-Надточий Денис, гловний редактор IT Sector, Харків

Нагадаємо, 6 липня у Кривому Розі поранено оператора інформаційного порталу «Перший Криворізький» В'ячеслава Волка, який брав участь у зйомках постановочного кадру під час військових навчань. 

Підозрюваного затримано. Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років.

9 липня на прес-конференції військком Саксаганського районного військкомату Кривого Рогу Олександр Бритвич, який був відповідальний за навчальні збори, повідомив, що вправа, яку показував волонтер, що поцілив у оператора Волка, не була запланована.

Журналісти «Першого Криворізького» вважають, що відповідати за те, що трапилося, мають організатори навчань біля Саксаганського райвиконкому.