Оскільки, починаючи з другого дня, учасники форуму діляться на потоки, то в кожного виходить власна картина заходу. Отже, ці нотатки ще суб’єктивніші, ніж учорашні.

Нагорода

Другий день форуму розпочався з вручення премії імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» та «Лекції свободи», яку прочитав Святослав Вакарчук. Як ви вже знаєте, премію цього року отримала Наталія Седлецька.

Наталія Седлецька

Свою лекцію Святослав Вакарчук присвятив питанню, що таке Україна і хто такі українці. Він, зокрема, сказав, що потрібно перестати будувати державу, засновану на кровному патріотизмі, а натомість засновувати її на патріотизмі конституційному. Що нас мають об’єднувати не спільне минуле, походження, кров чи зовнішня подібність, а спільні цінності, спосіб життя, правила гри, Конституція, які роблять наше життя комфортним на цій території, у цій спільноті, у цей час.

Святослав Вакарчук

Слухаючи цю лекцію, я ще не знала, що станеться під кінець дня. На завершальній панелі другого дня форуму її організатори роздали кожному учаснику анкету, де серед стандартних запитань про оцінку якості заходу було кілька особистих – зокрема, просили вказати свою «етнічність» з варіантами відповіді «титульна більшість/меншість». Колеги, ви серйозно?

«Миротворець»

Звісно, не оминули під час форуму і питання опублікованих «Миротворцем» списків журналістів, які акредитовувалися для роботи в так званій «ДНР». Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт був категоричний, недипломатично назвавши цю публікацію дурістю: подібні публікації не дозволяють іноземним журналістам їздити на схід України, щоб документувати та доносити світу інформацію про все, що там відбувається.

Джеффрі Пайєтт

Водночас те, наскільки полярними є думки щодо дій «Миротворця» серед українців, прекрасно продемонструвала дискусія під час презентації «Громадського телебачення»: Настя Станко сказала, що публікувати списки журналістів не можна було в жодному разі, Дмитро Гнап – що не можна було співпрацювати зі стороною, яка окупувала частину твоєї країни, а Роман Вінтонів – що з «Миротворця» роздули більшу історію, ніж ті наслідки, які сама по собі могла б мати публікація персональних даних журналістів.

Технології

Безперечно цікава доповідь Марка Челлінора з британської International News Media Association про «святий Грааль», здатний врятувати газетний бізнес, була присвячена діджитал-технологіям і їхньому впливу на медіа. Він цитував Дарвіна про те, що виживає не найсильніший чи найрозумніший, а найадаптивніший. І пожартував, що big data – як підлітковий секс: усі про нього чули, але ніхто не знає, як це робити.

Марк Челлінор

Дослідник із Гарвардського університету, екс-директор інноваційної лабораторії Gazeta Wyborcza Гжегож Пєхота під час панелі «Як створити якісне видання: досвід України та світу» зауважив, що наразі 40% журналістів у Європі – фрілансери. Робота журналістів змінюється внаслідок глобалізації і з’являються такі поняття, як платформи. Як Uber не володіє таксі, Skype не має жодної інфраструктури, так само і платформи не мають офіційних журналістів. Але платформи прискорюють усі процеси на ринку.

Водночас, згадайте, як напередодні Борис Райтшустер казав, що журналісти-фрілансери, на відміну від краще захищених трудовим законодавством штатних працівників, є слухнянішими та знають, що бажано написати в статті, аби догодити головному редактору – і ви зрозумієте, що не існує простих відповідей на складні запитання медіаринку про те, що вважати хорошим чи поганим.

Регіональні ЗМІ

Учасники панелі «Регіональні ЗМІ: як нам це вдається?» – Тарас Яценко («Твоє місто», Львів), Олег Онисько (Zaxid.net, Львів), Сергій Борис («Курс», Івано-Франківськ), Наталя Курдюкова («Накипіло», Харків), Лєра Лауда («Дирижабль», Ямпіль) та Андрій Лохматов («Преступности.нет», Миколаїв) – розказали не тільки про свої успіхи, але й про проблеми, головна з яких – кадрова.

Цікавий факт: в Івано-Франківську на 220 тис. жителів є 15 онлайн-ЗМІ, а майже єдині живі рекламодавці – будівельні компанії. І конкуренція на цьому ринку фактично точиться не серед ЗМІ, а серед їхніх власників – чиє медіа більше. І помирають ці ЗМІ, якщо господарі припиняють їх фінансувати. Нічого не нагадує? Регіональні медіаринки якимось дивним чином за своєю моделлю повторюють національний.

Фото - зі сторінки Lviv Media Forum на Facebook