У круглому столі взяли участь голова Нацради Юрій Артеменко, голова Держкіно Пилип Іллєнко, генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко, директор-президент каналу ICTV Олександр Богуцький, заступник голови правління ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» Анатолій Максимчук та голова громадської ради при Держкіно, кінопродюсер Володимир Філіппов (модератор). У круглому столі також мали брати участь народні депутати Вікторія Сюмар та Микола Княжицький, але вони не змогли прийти через те, що цього дня в парламенті голосували за законопроект про прозорість медіавласності.

На початку зустрічі Пилип Іллєнко розказав про правову колізію, яка виникла при застосуванні на практиці закону «Про внесення змін до деяких законів про захист інформаційного телерадіопростору України».

«У законі міститься заборона на трансляцію російських фільмів, вироблених після 1 січня 2014 року. Ідеться саме про термін "виробництво". Виникає питання, як і з яких джерел встановлювати цей рік. При цьому стаття 13 закону "Про кінематографію" передбачає, що у фільмі на початку або в кінці зазначаються вихідні дані, у тому числі знак копірайту і рік його створення. Але згідно зі статтню 11 закону "Про авторське право і суміжні права", у копірайті зазначається рік першої публікації твору, тобто фактично йдеться про прем'єру. Таким чином, по-перше, існує колізія різних норм закону. По-друге, є певна природа і повноваження різних органів влади. І жодним нормативним документом не вимагається від того, хто подає заявку на видачу прокатного посвідчення, підтверджувати документально час виробництва фільму і якось це доводити. Тобто об'єктивно ніяких способів перевірки, крім як з відкритих джерел (інтернету, YouTube), у нас немає», - поскаржився керівник Держкіно.

Олександр Ткаченко був відвертіший і пояснив, що справа не тільки в правовій колізії. «До нас звертаються російські виробники і запитують: який рік виробництва вам вказати? Зробити ланцюжок документів - великого розуму не потрібно. Це питання сумління телеканалів, які будуть подавати ці проекти до Держкіно. А далі, на мій погляд, починається відповідальність Держкіно, яке за відсутності нормального законодавства має керуватися здоровою логікою та відповідальністю державних чиновників.

Ми знаємо, що такі спроби є: на деяких каналах з'являються фільми далеко не 2013 року виготовлення і, на мій погляд, вони і будуть продовжувати цю історію, що породжує неадекватну конкуренцію з тими каналами, які започаткували власне виробництво», - сказав пан Ткаченко.

Також він нагадав, що у Верховній Раді зареєстрований законопроект № 2436а «Про внесення змін до Закону України "Про кінематографію" щодо визначення країни-виробника фільму» авторства Миколи Княжицького стосовно бальної системи. Він не вирішує проблему року, але, принаймні, вирішує проблему того, який продукт є продуктом держави-агресора, європейським, українським чи спільного виробництва і дає регуляторам інструмент щодо визначення природи фільму.

«Обговорення питname="_GoBack">ання копірайту, тобто часу випуску продукту в ефір, і його поєднання з бальною системою визначення продукції і дає ту можливість, якою контролюючі органи - Держкіно і Нацрада - могли би керуватися щодо визначення порушників», - окреслив законодавчі перспективи Олександр Ткаченко.

Юрій Артеменко, який заради круглого столу залишив засідання Нацради, що тривало в цей самий час, почав свій виступ із того, що зачитав SMS від генерального продюсера групи компаній Star Media Владислава Ряшина: «Юра, як можна проводити круглий стіл з кіновиробництва, не покликавши власне кіновиробників? У порядку денному немає жодного питання, як нам допомогти. Зате є безграмотні тези з точки зору авторського права про рік копірайту. А держпідтримка? А боротьба з піратством в інтернеті? А бальну систему з нами обговорити? Податкові преференції? Нам що, свій, окремий круглий стіл скликати?»

А потім Юрій Артеменко насварив усіх присутніх: дісталося і Держкіно, і телеканалам. «Ми можемо довго вирішувати питання щодо року. Але ж є буква закону, а є дух. Хіба ми не знаємо, що хотів сказати законодавець? Хіба не краще було б домовитися між собою брати найгіршу дату - перше згадування про фільм, - а не купувати собі рік виробництва, або крутити фільм без позначки, або домовлятися (в мене вже є і таке враження) з членами експертної ради? <...> Одна компанія фільм тюнінгує - з російського серіалу робить українські краєвиди, інша - замальовує міліціонерам кокарди на фуражках. Кого ми дуримо?», - грізно запитав очільник Нацради.

Пан Артеменко поділився результатами моніторингу, який проводило його відомство з часу вступу в дію закону про заборону частини російських фільмів та серіалів. За три місяці моніторинг зафіксував 50 фільмів з ознаками порушень:

- відсутність вихідних даних - 24 випадки, найчастіше - в ефірі «1+1», ТЕТ, Нового каналу, «Інтера»;

- використання у фільмах образів співробітників спецслужб країни-агресора - 19 випадків, найчастіше - на ICTV, «1+1», НТН, «Україні»;

- фальсифікація вихідних даних - 12 випадків, найчастіше - в ефірі ТЕТ, «1+1», «України».

При цьому жоден з випадків не потяг за собою накладання штрафу, оскільки порядок накладання штрафів Держкіно досі не затверджений. Цим Юрій Артеменко також дорікнув телеканалам: мовляв, у їхніх власників є такі можливості для впливу на державні органи, що якби вони захотіли, то оперативно проштовхнули б це питання.

На завершення свого емоційного виступу очільник Нацради поцікавився, чи є в серіалу «Пес» прокатне посвідчення, вочевидь, знаючи, що відповідь на це запитання - «Ні». І передав естафету виступу Олександру Богуцькому.

«Прокатне посвідчення як інструмент запроваджувалося тоді, коли на всіх українських телеканалах відбувалося те, що зараз відбувається в Одесі: прем'єри (піратські. - ТК) світових фільмів. У випадку фільму "Пес" ми його показуємо через тиждень після виготовлення. І тому прокатне посвідчення ми не встигли оформити», - пояснив пан Богуцький.

Також він нагадав, що шпарини у питанні з роком виробництва російських фільмів є не єдиним недоліком закону про заборону частини російських фільмів та серіалів. «Копродукція не заборонена, а що таке копродукція - ніхто не сказав. Таким чином, все залежить від того, яку позицію займуть менеджери телеканалів. Окремо хочу поговорити про заборону фільмів з такими особами, як Жерар Депардьє. Я різко проти заборони книжок на кшталт тієї, яка нещодавно сталася, і я так само не розумію, що значить заборона Депардьє», - наголосив Олександр Богуцький.

Колегу підтримав і Олександр Ткаченко: «Наприклад, ходить по фільму російський міліціонер - другорядна роль. У принципі, не агресор. Фільм випущений раніше 2014 року. Ми цей фільм теж викидаємо на полицю? Тоді ви як законодавці й формалісти скажіть: викидаємо. Тому і з'являються такі дурнуваті та нелогічні ситуації - формально, за буквою закону, - коли міліціонери на екрані ходять з "німбами"».

Керівник «1+1 медіа» також запропонував запровадити відповідальність за подання до Нацради та Держкіно недостовірної інформації - накладати штраф (100-200 тис. грн.).

Емоційні виступи Юрія Артеменка та керівників телеканалів зовсім не означають, що між учасниками дискусії існує справжній конфлікт. Конфлікт на ринку дійсно є, але не між тими, хто брав участь у цьому круглому столі, а між ними й тими учасниками ринку, яких на заході не було. Мова йде, в першу чергу, про «Медіа Групу Україна», на адресу якої найчастіше лунають підозри в заміні року виробництва російських фільмів. У той час, коли тривав круглий стіл, член Нацради Владислав Севрюков на засіданні регулятора озвучив інформацію про те, що протягом останнього тижня його відомство виявило ще декілька випадків ознак порушення закону: на каналі «Україна» - фільми «Недотрога» (в ефірі вказано 2013 рік виробництва, але з відкритих джерел відомо про 2014) і «Ненавижу и люблю» (в ефірі вказано 2013 рік, у відкритих джерелах - 2015), на каналі ТЕТ - серіал «Кухня» (відсутні дані про рік виробництва).

До речі, Inter Media Group свого делегата на круглий стіл направила: у залі сиділа нещодавно призначений генеральний директор каналу НТН Марія Панченко.

Ще один прихований конфлікт довкола цього круглого столу існував у громадській раді Держкіно: не всі її члени виступали за його проведення. Можна тільки уявити, наскільки насправді нелегко було його зібрати і наскільки болючим є його порядок денний.

Другу частину обговорення учасники зустрічі присвятили питанню державного фінансування та податкових стимулів для кіно- й телевиробників. Нагадаємо, галузь виступає за прямі державні інвестиції (80% від загального бюджету для кінофільмів та 50% - для серіалів) та їх фінансування, зокрема, за рахунок відрахувань з лотерей; повернення з бюджету частини витрачених коштів (25% коштів, вкладених компанією-продюсером у зйомки на території України, та 10% витрат на гонорари іноземних акторів та членів знімальної групи); повернення ПДВ і деякі інші преференції. Усі вони наразі прописані в чернетці законопроекту «Про державну підтримку кінематографії в Україні», а його фінальну версію Пилип Іллєнко обіцяє представити громадськості за кілька тижнів.

«Ми з керівниками інших телеканалів протягом останнього тижня мали кілька зустрічей, у тому числі, з прем'єр-міністром та міністром фінансів, й обговорювали конкретні позитивні заходи, спрямовані на те, аби після запровадження заборон вдихнути життя до кіно- та серіальної індустрії», - сказав Олександр Ткаченко.

А Олександр Богуцький також зауважив, що заборона частини російських фільмів та серіалів є в цілому ефективною: провідні канали стали показувати в 3-4 рази менше продукту, виробленого в державі-агресорі. Але створення якісного українського продукту, який має зайняти місце російського, наразі неможливе без участі держави.

«Це є велика ілюзія, що заборона показу якихось серіалів стимулює виробництво. Вона просто робить його можливим. Одна година часу на топ-6 каналах приносить приблизно $10 тис. за рахунок продажу реклами (Олександр Ткаченко додав, що це є максимальна цифра при хорошому рейтингу в прайм-таймі. - ТК). Водночас виробництво серіалу - це мінімум $60-80 тис. за годину (під час презентації ініціативи «#КіноКраїна» керівник StarLightMedia Володимир Бородянський говорив про $50 тис. - ТК). Натомість російські серіали давно знімаються за $100-200 тис. І тому якими б геніальними не були українські продюсери, ніколи рахунок не був би на їхньому боці. Водночас зараз багато каналів представлять свої програми, фільми. І ми почнемо створювати нову історію нашого виробництва», - сказав пан Богуцький.

Щодо необхідності державної підтримки і податкових преференцій для індустрії колег підтримав і Анатолій Максимчук.

«Якщо всі не проти, ми ініціюватимемо зустріч з народними депутатами, яка, на жаль, сьогодні не відбулася - щодо подальшої дискусії. Була пропозиція від Вікторії Сюмар зробити це в комітеті в неї або у Миколи Княжицького. Я думаю, це було б ефективно, тому що врешті-решт ми матимемо справу із законодавством», - підбив підсумки круглого столу Олександр Ткаченко.