Незалежна асоціація телерадіомовників (НАМ) вважає ініціативу Міністерства культури України щодо збільшення квоти українського продукту у радіоефірі до 75% всього об'єму мовлення загрозою для існування українського радіо. Про це йдеться у заяві організації.

Нагадаємо, 2 березня віце-прем'єр-міністр - міністр культури В'ячеслав Кириленко заявив, що існуючі  обставини дозволяють збільшити квоту українського продукту у радіоефірі до 75% всього об'єму мовлення.

У своєї заяві НАМ нагадує, що редакція Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 2006 року, де були встановлені квоти на музичні   твори   українських   авторів   і виконавців  у радіопрограмах  у розмірі не  менше  50 % загального щотижневого обсягу мовлення, вже отримала негативну оцінку європейських експертів, оскільки не відповідала міжнародним зобов'язанням України.

У НАМ нагадали, що після прийняття нової редакції закону українська аудиторія почала менше слухати радіо, а очікуваного зростання обсягів виробництва української музики не відбулось.

«На сьогодні українські квоти - це вже чи не найвищі квоти національного продукту в Європі, проте весь досвід їх застосування свідчить про те, що вони не мають позитивних наслідків для виробників, але надзвичайно негативно впливають на розвиток радіомовлення в Україні», - констатують в НАМ.

На думку експертів організації, чинне законодавство потребує лібералізації вимог до програмного наповнення радіокомпаній, «а не його подальшого погіршення, яке пропонується Міністерством культури України».

Далі «Детектор медіа» наводить повний текст заяви Незалежної асоціації телерадіомовників.

«Незалежна асоціація телерадіомовників (НАМ) вважає ініціативу Міністерства культури України щодо збільшення квоти українського продукту у радіоефірі до 75% всього об'єму мовлення (повідомлення прес-служби Міністерства культури України від 2 березня 2015 року) загрозою для існування українського радіо.

Наша організація вимагає лібералізації державного регулювання радіоконтенту з 2006 року, тобто відтоді, як у новій редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення» були встановлені квоти на музичні   твори   українських   авторів   і виконавців  у радіопрограмах  у розмірі не  менше  50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення. Ця законодавча новела одразу отримала негативну оцінку європейських експертів, оскільки не відповідала міжнародним зобов'язанням України.

Так, зокрема, в огляді Закону України «Про телебачення і радіомовлення», який було підготовлено для Відділу з питань ЗМІ Ради Європи на запит українських органів влади д-ром Каролем Якубовичем та Ів Саломон, стосовно статті 28 зазначається, що: «аудіовізуальний продукт «національний» і «закордонний» треба змінити на «європейський» і «неєвропейський». Також, експерти зазначають наступне: «Ми б сумнівалися в тому, що варто розраховувати на настільки високе співвідношення європейського й українського програмного продукту, і української музики зокрема. Ці співвідношення вище тих, що їх має на увазі європейське законодавство, і, можливо, трохи нереалістичне в країні, яка не має добре розвинутої і зрілої бази виробництва телерадіомовного продукту».

Українська радіоаудиторія також одразу надала свою оцінку цієї законодавчої новели різким зменшенням прослуховування радіо. Натомість, збільшувалось споживання аудіоконтенту з інших джерел, переважно піратського походження.

В той же час, очікуваного зростання обсягів виробництва української музики протягом цих восьми років так і не відбулось, хоча представники музичної індустрії запевняли, що квоти створюють необхідні для цього умови.

Наша організація неодноразово зверталась до законодавця з проханням зменшити обсяг квот, узгодивши його з реальною кількістю якісних музичних творів, що продукуються українськими митцями, та потребами суспільства у доступі до різноманітних музичних здобутків європейської культури. При цьому ми виходили із того, що чинні квоти:

1) перешкоджають урізноманітненню форматів радіо, зокрема, взагалі не передбачають можливості створення такого суспільно важливого формату як розмовне суспільно-політичне радіо;

2) примушують радіокомпанії до зниження якості програмного продукту в тих форматах, в яких немає достатньої кількості якісних творів українських авторів чи виконавців, зокрема, в форматах, зорієнтованих на класичну музику, джаз тощо;

3) створюють підвищені ризики роботи радіокомпаній через неможливість достовірно встановити національність та громадянство авторів та виконавців музичних творів без їх згоди та допомоги;

4) створюють умови для тиску на радіокомпанії з боку контролюючих органів шляхом різного тлумачення зазначених норм закону. Зокрема, під час перевірок деяких радіокомпанії Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення всі твори, вироблені на території СРСР до 24 серпня 1991 року, були визнані творами українських авторів чи виконавців і зараховані як виконання квоти. Натомість, в інших випадках Національна рада застосовувала інший підхід і не вважала ці твори українськими, а до радіокомпаній відповідно застосовувала санкції за порушення квоти.

За вісім років, що минули з моменту набрання чинності цими положеннями Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення так і не змогла визначити чіткі критерії віднесення музичних творів до категорії «музичні твори українських авторів чи виконавців», на сьогодні незрозуміло навіть чи йдеться про національну приналежність музикантів, чи їх громадянство.

Так само залишається відкритим питання скільки учасників творчого колективу мають бути українцями для того, щоб результат їх спільної праці міг вважатися «музичним твором українських авторів, чи виконавців».

І, нарешті, ще раз підкреслимо, що радіокомпанія не має ані права, ані можливості вимагати від авторів, чи виконавців музичних творів надання інформації та документів на підтвердження їх національності, чи громадянства. 

На сьогодні українські квоти - це вже чи не найвищі квоти національного продукту в Європі, проте весь досвід їх застосування свідчить про те, що вони не мають позитивних наслідків для виробників, але надзвичайно негативно впливають на розвиток радіомовлення в Україні.

Таким чином, з огляду на викладене вище, чинне законодавство потребує дерегулювання та лібералізації вимог до програмного наповнення радіокомпаній, а не його подальшого погіршення, яке пропонується Міністерством культури України.

Виконавчий директор ВГО «Незалежна Асоціація телерадіомовників» М'ясникова  К.А».

«Детектор медіа»