Коли службовий злочин стає громадянським подвигом?
До річниці Помаранчевої революції продюсерська агенція „Закрита зона” підготувала кілька кінопрем’єр. Одна з них – фільм „Нота протесту” – відбулася вчора, 24 листопада, на 5 каналі.
Маркіян Лубківський: „Ввечері, 22 числа, ми з братом Данилом вперше фактично потрапили на Майдан Незалежності. Вражень було маса, від дуже неприємних і болючих, бо люди по-різному сприймали появу, деякі впізнавали, деякі перешіптувалися і одні казали: „Так дипломати з нами?”, а інші в спину кричали: ”Дипломати, коли ви визначитися, що і як вам робити?!”
Отже, 23 листопада працівники міністерства - брати Маркіян та Данило Лубківські, Володимир Бевза, Леся Божко, Олександр Нечитайло, Олексій Макєєв, Сергій Круглик - склали заяву від імені МЗС на підтримку опозиції, розмножили її і пішли по поверхах збирати підписи своїх колег. Не всі виявили одностайну рішучість. Були такі, хто спочатку запитували: а хто вже підписався? Були такі, що вагалися: а що, мовляв, нам за це буде? Мабуть, внутрішню боротьбу, свій остаточний вибір, з ким і як бути, пережив у ті хвилини кожний, хто підписав або ні цю заяву. Адже на карту була поставлена кар’єра, право на професію. Таких сміливців з 3000 працівників відомства, якщо рахувати і працівників українських посольств, і консульств у інших країнах, виявилося 500. Чесно кажучи, цікаво було б почути думки цих людей, які вагалися між службовим обов’язком бути вірними владі, яка уособлює державу, і між громадянським почуттям і прагненням до справедливості. Цікаво було б почути думку тих, хто обрав вірність, і тих, хто пішов у революцію…
Але автори фільму зосередили свою увагу на ініціативній групі, на їхніх діях, внутрішньому стані. Тому недостатньо, на мою думку, навіть на прикладі цих сміливців у фільмі показаний конфлікт між службовим обов’язком і обов’язком громадянським, психологізм вчинку дипломатів. Адже у законі про дипломатичну службу є параграф, який зазначає, що в разі незгоди працівника МЗС з політикою держави, він мусить написати заяву про звільнення. І вже тоді, як цивільна людина, має оприлюднювати свою особисту думку.
У нашій історії заява була підписана працюючими дипломатами. Поставивши підпис, ніхто з них у відставку не подав. Принаймні, такий висновок напрошується після перегляду фільму.
Про унікальність ситуації, що трапилася з українським МЗС, коли вперше в історії світової дипломатії зовнішньополітичне відомство перейшло на бік опозиції і, фактично, виступило проти існуючої влади, говорить в фільмі Президент України В. Ющенко, екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко, закордонні дипломати. Вони констатують факт і не наважуються його оцінювати.
Не роблять цієї спроби, на жаль, і автори фільму. Хоча, можливо, вже настав час від захоплення вчинками тих чи інших героїв революції перейти до їхнього аналізу і осмислення. Думаю, суспільству не завадила б розмова про обов’язок і моральність, про те, чи має право лейтенант знехтувати приказом генерала і не стріляти в неозброєних людей або чи повинна була сурдопрекладачка Наталя Дмитрук, порушуючи службову інструкцію, замість точного перекладу тексту ведучої новин повідомити нечуючих глядачів Першого каналу: „Не вірте, вибори сфальсифіковані”. У переліку цих вчинків – і позиція 500 дипломатів та працівників МЗС, які підтримали опозицію і тим самим відмовилися служити діючому Президенту Кучмі.
Коли і як можна поступитися службовими правилами, які для кожної професії такі ж важливі, як клятва Гіппократа в медицині? Коли моральність переважує над професійним обов’язком, а службовий злочин стає громадянським подвигом? Відповіді на ці запитання або, принаймні, її пошуків ми в цьому фільмі так і не побачили.
Що, втім, не применшує значення та цінності проекту – завдяки якому ми дізналися ще про одну сторінку Помаранчевої революції, ще про кількох людей, які своєю сміливістю і громадянською активністю допомогли подолати брехню. Саме цей аспект подій – більш інформаційний, ніж аналітичний – був актуальним для творців фільму - автора сценарію Федора Сидорука, режисера Дмитра Середіна, оператора Анатолія Кузьменка та інших. І, мабуть, вони в чомусь і мають рацію: справжній аналіз може відбутися лише на ґрунті доброго знання фактів. «Закрита зона» та 5 канал до першої річниці Помаранчевої революції великою кількістю документальних проектів нам, глядачам, це знання намагалися дати. Осмислення тих подій – мабуть, ще попереду.
Світлана Божко, „Детектор медіа”
Говорить і показує Помаранчеве свято
„Рік свободи” у форматі документального кіно
Володимир Ар'єв: “Я щасливий, що Помаранчева революція припала на моє життя”
Очередная помаранчевая сага будет о любви Запитання „Детектор медіа”: Які ваші враження від телекартинки Дня свободи? Чи вдалося телеканалам адекватно відобразити і емоції, і події, і політичну суть того, що відбувалося в країні протягом "помаранчевого марафону" 19-22 листопада?
Річниця Помаранчевої революції очима телевізійників(оновлено)
Революція помаранчева чи радянська?
Переведіть мене через Майдан
Луканово посміхаючись Як Ющенко і Тимошенко спаплюжили мій виступ на телебаченні
Закордонна преса про річницю Помаранчевої революції
Річниця революції на телебаченні: фанфари й мовчанка
В Українському домі розпочався фестиваль "Рік Свободи"
На Першому каналі - телемарафон з нагоди річниці Помаранчевої революції
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
„Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ