Ця подія затьмарила навіть без перебільшення історичний візит «тоталітарного розумника» Н. Назарбаєва до країни, яку ЗМІ необачно та недалекоглядно готувалися зробити номером 1. Не вийшло. Піскун forever! У суботу деякі канали показали й те, як Піскун виконав рішення безпосередньо: прийшов на роботу в «рідну» Генпрокуратуру – щоправда, не задавши питання пану Святославу щодо того, наприклад, які піарники його консультують… Хоча особливої сенсації й не сталося, але самі того не розуміючи, медіа іще раз підкреслили те, що наша вітчизняна судова та й не лише система щільно знаходиться у великій, скажімо, … тузі. Разом, до речі, із тими ж медіа. Бо слово «занепад» чи, припустимо, м’якенькі «сваволя» чи «диктатура», які разів із 100-150 обурливо застосував європейський до блиску міністр юстиції Сергій Головатий в розмові у прямому ефірі 5 каналу того ж вечора, навіть на 10 відсотків не віддзеркалює того місця, де дійсно знаходиться вся наша правоохоронна, судочинна та правонаглядова царина наразі. Святослав Піскун стає символом цього стану й, боюся, надовго. Можливо, й назавжди.

Чому? А тому, що багато хто із громадян країни не розуміє: чому Піскун – це погано? Чому спочатку він був добре для нової влади та нового президента, а тепер – погано або, навіть, й дуже погано? Чому телебачення та інші ЗМІ за міцно заведеним у країні неписаним законом стосовно всіх звільнених новим Президентом, жваво, як після команди «Струнко!», роблять із нього опудало абсолютного зла, юридичної нікчемності та підозріло, хоч і бездоказово, корупціонером тільки тому, що десь мають бізнес його дружина та донька разом із родичами інших високих правоохоронців? Насправді наше суспільство зовсім не так поділилося, як це показали журналісти із погано прихованою, але очевидною іронією в репортажі 18 листопада у вечірньому випуску ТСН каналу «1+1» - одні із саморобними плакатами проти Піскуна, а інші із друкованими – за нього. Насправді люди всі із одного боку: вони всі проти такого порядку й закону взагалі. Заяви С. Головатого перед телекамерами в п’ятницю про те, що, мовляв, «він програв битву, але виграє війну», розтиражовані телеканалами, абсолютно не стосуються пересічного громадянина. Вони не є важливими для кожного українця. Вони просто іще раз підтвердили глибоку суспільну кризу: влада не може нічого вирішувати мирно й розсудливо. Влада звикла до війни, але тепер, вочевидь, воює сама із собою.

Ведучий 5 каналу Данило Яневський того ж вечора урочисто оголошує присутність у студії людини із «іншою», як він зазначив, точкою зору – Володимира Стретовича. Але так само, як Яневський не зміг спинити перед цим С. Головатого у власному якомусь лакованому обуренні, так він не зміг направити в цю «іншу» точку зору й цього гостя. Бо ця точка зору виявилася аналогічною: «руками української Феміди», «показовий тупік» тощо. Правда, пан Стретович, на відміну від невгамовного пана Головатого, намагався заспокоїти громадськість, яка, між тим, абсолютно спокійна: чого їй, власне, хвилюватися? Натомість «герой дня» пан Піскун від візиту до студії люб’язно відмовився. А будь-хто інший висловитися на захист чи на виправдання екс-генпрокурора не знайшовся.

В чому проблема? А в тому, що й Президент став у нас главою держави, як ми іще пам’ятаємо, також за судовим рішенням. Чому тоді воно було справедливим, а тепер – ні? Коли саме, говорячи словами чільного міністра юстиції, «було нанесено невиправного удару по авторитету судової влади в Україні», тоді чи тепер? Чому знову «підставили» Ющенка, ні підказавши, що Президент й Верховна Рада, аби не створювати колізію, мали б не призначати нового генерального прокурора до рішення суду із цього питання? Хіба це так важко здійснити, маючи такий блискучий європейський досвід юриспруденції?

На жаль, наші тележурналісти цього досвіду таки не мають. Як і політичного. Тому тиражують та тиражуватимуть заяви С. Головатого про те, що той не бажав би жодному громадянину України звертатися за захистом своїх прав до таких суддів. Що немає, мовляв, справедливості у цих суддів, і ніхто більше не зможе на неї розраховувати. Мало того, що він такими заявами, фактично, здійснював тиск на суддів (якими б вони не були!) ще до подання Піскуном скарги. Так вже і після судового рішення Головатий знову робить те ж саме.

На кого ж розраховувати нам? Куди звертатися? На що сподіватися?

Ні, Піскун як символ - таки надовго. Можливо, й назавжди…

Володимир Килинич, для «Детектор медіа»

Читайте також:

Головатий оскаржив поновлення Піскуна

Представники Президента в справі щодо відставки С. Піскуна готують апеляційну скаргу

Ющенко считает законным свое решение уволить Пискуна

Піскуна поновили на посаді

Піскуна звільнили за справу Гонгадзе?

Медведько став генпрокурором

Ющенко відкликав призначення Присяжнюка

Ющенко вибрав наступника Піскуна

С.Пискун обжаловал в суде свое освобождение от должности Генпрокурора

Справа Піскуна: на черзі – дубль третій?

Пискун счастлив, что его освободили от должности генпрокурора

Мать Гонгадзе знает, почему уволили Пискуна

Ющенко звільнив Піскуна і опублікував про це указ. Той сказав, що це нормально(оновлено)