12 тез про державну інформаційну політику і боротьбу з дезінформацією
Чому "боротьба з дезінформацією" шляхом централізованого спростування фейків на рівні держави — це марна справа і чим держава у цій сфері має займатися замість цього.
Дісклеймер: це мої роздуми за підсумками сьогоднішнього експертного обговорення інформаційної політики держави (https://fbook.cc/4JcB). Але це мої роздуми, а не summary загального обговорення.
1. Ми живемо і будемо жити надалі в океані інформації. Обсяг доступної будь-якій людині інформації в мільярди разів перевищує її здатність сприймати і обробляти цю інформацію.
2. Відповідно, кожна людина в сьогоднішньому світі жорстко фільтрує потік інформації "на вході". Як вона це робить? Виходячи з власного світогляду. Інформація, яка зміцнює цей світогляд чи уточнює його, приймається, решта відкидається. Світогляд людини — це основний індивідуальний вхідний фільтр інформаційних потоків. Винятком з цього правила є лише ситуація, коли непереборний потік вхідної інформації руйнує наявний світогляд і людина мусить формувати новий з уламків.
3. Звідси вже зрозуміло, що держава не може і не повинна ганятися за кожним потенційним фейком "на вході", щоби причепити до нього "антифейк". Їх просто надто багато — на порядки більше, ніж може обробити будь-яка централізована система. Держава тупо "не вженеться" ні за кожним фейком, ні за кожним потенційним споживачем цих фейків.
4. Тому боротьбу з конкретними фейками можна і потрібно робити, але виключно децентралізовано, на "низовому" рівні. Лише тут це можна робити ефективно. Саме тому, наприклад, найефективнішим "центром протидії дезінформації" на рівні розвінчання російських фейків я вважаю не центр з такою назвою при РНБО, а програму "Русскій фейк, іди на…", яку веде на Українському радіо Вадим Міський.
5. Вести цю роботу централізовано на рівні ЦОВВ так само неможливо, як неможливо людині свідомо наказати кожному окремому лейкоциту в своєму тілі, як йому боротися з яким конкретно чужорідним мікроорганізмом з тих, що потрапили в це тіло. Витрачати на це бюджетні гроші на рівні ЦОВВ — це викидати їх на вітер, або хіба що для створення "імітації бурхливої діяльності" та чийогось працевлаштування.
6. Продовжуючи аналогію: замість ганятися за окремими чужорідними мікроорганізмами, держава має вирішувати завдання зовсім іншого рівня — образно кажучи, має оздоровлювати організм, який виробляє лейкоцити. Тобто зміцнювати імунну систему. Тобто — відкидаючи метафору — працювати на рівні налаштувань вхідного світоглядного фільтру. Тобто впливати на світогляд.
7. Звісно, держава не може (і не повинна намагатися) викоренити наявний в людей світогляд і замінити його новим. Але вона може — і повинна — запропонувати нації світоглядну "точку збирання". В нашій конкретній ситуації це досить проста, наочна і чітка відповідь на питання: "За яку майбутню Україну ми воюємо?". Якщо ця відповідь в людей є і вона приймається як засада світогляду, далі фільтр вхідної інформації вже працюватиме сам собою — і сам, мірою потреби, скористається доступними програмами "антифейків" та медіаграмотності.
8. Іншими словами, в "боротьбі з дезінформацією" держава мусить перейти від мікроменеджменту до справді стратегічного макроменеджменту.
9. Але з цим наразі велика проблема. Бо все, що чітко зрозуміло з наявних меседжів від різних державних органів, це:
а) ми будемо відбудовувати Україну в суто матеріальному сенсі на російські гроші, які нам дасть Захід;
б) ми прагнемо вступити в ЄС;
в) Зеленський має переобратися на другий термін (під що планомірно формується медіаполе).
Оце, власне, і все.
А _якою_ ми бачимо цю нашу повоєнну Україну — жодної пропозиції об'єднавчої візії на сьогодні від держави немає.
10. Для порівняння: у Франції від 1944-45 років нову інформаційну політику держави розкрутив особисто генерал де Голль. Меседж, який він запропонував французам, був простий і чіткий; я б описав його формулою "Rendre la France grande à nouveau" ("Зробимо Францію знову великою" — за 35 років до того, як аналогічним гаслом — "Make America great again" — скористався Рейган, і за 70 років до того, як це саме гасло використав Трамп). Як "точка збирання" цей меседж чудово спрацював, хоч і не одразу на повну силу.
11. За відсутності таких пропозицій з боку держави, поступово таку візію повоєнної України намагається сформувати "знизу" громадянське суспільство. Проявами цих намагань є і сьогоднішнє обговорення, і післязавтрашня презентація нового та, як на мене, дуже потужного візійного документу, яка запланована в Укрінформі — про що сьогодні оголосив Yevhen Bystrytsky (https://fbook.cc/4JcL).
12. Чи може ця робота громадянського суспільства замінити собою відповідну функцію держави?
Однозначно ні.
Чи може вона її полегшити?
Однозначно так.
Чи скористаються нинішні очільники держави цією потенційною підтримкою з боку громадянського суспільства?
Contra spem spero.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
