Газета «Громада СХІД» видавалася на папері з 2019 року для мешканців прифронтових сіл і містечок. Зараз ми робимо телеграм-канал ГромадаСХІД now. 

Ми запустилися на четвертий, здається, день війни. До минулого четверга я телеграмом практично не користувалася: в мене там було кілька чатів, книги-фільми, і двійко каналів з політотою. Але ТИМ ранком я полізла саме туди, бо добрий ламповий фейсбук видавав лише срачі від 22—23 лютого.

У четвер ми зазвичай закінчуємо верстку газети, і якби в мене не було досвіду 2014 року, я б за інерцією продовжувала це робити, аби робити бодай щось і не збожеволіти — саме так ми тоді реагували на війну у Донецьку. Але ж тепер одразу було зрозуміло, що у тій реальності, у якій ми прокинулися 24 лютого, видання друкованої газети ще довго буде неможливим.

Найнеприємнішим у перші дні було бачити інформацію, що «у Маріуполі вуличні бої», або «Маріуполь взятий під контроль», ніби ми той контроль втрачали. Тоді виникла ідея створити свій канал інформації зі Сходу, спираючись на громадських кореспондентів, які у нас були у багатьох населених пунктах Донеччини та Луганщини.

На жаль, Луганщина майже одразу залишилася без зв’язку і ми вирішили, що будемо інформувати хоча б про Донеччину.

Команда в нас була що треба — дві бойові одиниці менеджерок «на всі руки», дизайнерка плюс її чоловік-журналіст. Шукали редактора соціальних мереж у Києві, бо не знали, як і що у цьому телеграмі — знайшли у Маріуполі. За один день увійшли у тестовий режим, напрацювали шаблони текстових підводок, навчилися відео качати, і наступного дня відкрили доступ до контенту.

Важливо, що ми отримали підтримку донорів газети: вони, здається, заздалегідь знали, що ми захочемо закривати більш нагальні інформаційні потреби і погодилися миттєво. Тобто теоретично у нас є певні гроші, щоб залучити ще редакторів на стрічку і навіть невеличкий бюджет на просування. Але сталося так, що на другий день, як ми запустилися, Маріуполь залишився буз зв’язку, а ми — без координаторок саме цих напрямків.

Чекаємо на них дуже, але ж зупинятися не збираємося. Телеграм-канал став першим із медійних майданчиків, які ми запланували при координаційному центрі Опору у Маріуполі, створеному у вільному просторі «Халабуда». Зараз переробляємо ще сайт видання під новинний формат, десь за три дні і його запустимо; там будуть також новини англійською. Як вийде на зв’язок наша СММ-ниця, підтягнемо фейсбук.

Зараз чатуємо на стрічці вдвох. Засмучує передусім те, що нас не вистачає на будь-яке промо. Сьогодні як було зранку 1300 підписників, так і залишилося наразі. Авторки наші з газети або не на зв’язку, або виїхали з небезпечних районів і ще не облаштувалися, тож навіть розкидати по місцевих пабліках досі немає можливості. Хоча у нас дійсно гідний і місцями унікальний контент – і новини перевірені, і свіжі фото-відео, і антифейки, і чудові русофобські картинки власного виробництва.

Тому дуже вдячна я за розголос – от впевнена, що багато людей нашої інформації потребують, не лише зі сходу.

«Детектор медіа» збирає історії про медіа, які працюють під час війни. Якщо ви хочете розповісти свою, пишіть info@detector.media