Путін, який нібито «всіх переграє», сьогодні не має не лише жодної підтримки, а й нейтрального ставлення. Навіть за напівконформістської позиції Франції й Німеччини весь Захід єдиний в готовності протистояти війні, й обіцяє найжорсткіші заходи. І вже навіть інтенсивно постачають Україні зброю. У кращий бік змінюється поведінка Джо Байдена: спершу він намагався організувати «стабільні й передбачувані» стосунки з Москвою, але побачив, що з Путіним розмовляти немає сенсу, бо він сприймає готовність розмовляти як слабкість. Тепер США зайняли найжорсткішу публічну позицію. Також Сполучені Штати разом з іншими союзниками постачають нам зброю — безпрецедентну кількість.

Путін приїжджав до керівника Китаю Сі Цзіньпіна — мабуть, шукав підтримки. Не знайшов. Була декларація, в якій не згадувалась Україна, й не було жодних зобов’язань із боку Пекіна. Китай не визнав анексію Криму. Він може хіба що підтримувати Росії в Організації об’єднаних націй. Але резолюції цієї організації не мають великого практичного значення.

В Росії сталася небачена подія, яка показує, що влада Путіна не є твердою. Генерал-полковник у відставці Леонід Івашов, голова Офіцерських зборів, зробив звернення, в якому описав можливість війни як катастрофу для Росії. Він не просто закликав зупинити війну, а зажадав відставки Путіна як творця політики, яка призвела до плачевної ситуації в Росії. Навряд чи такий демарш міг статися сам по собі. Це голос частини російської політичної еліти, яка раніше підтримувала Путіна або мовчала.

Навіть близький до Кремля політик Сергій Марков написав пост, у якому доводить, що війна успішною не буде, бо російська еліта належить Заходу і їй не потрібно втрачати свої активи у разі запровадження санкцій. Це теж показник того, що російська еліта не просто  розкололася, а й не боїться подавати голос проти політики Путіна.

Демонстративна ескалація — це спроба Путіна налякати Захід і змусити його піти на поступки. Сьогоднішній Захід уже не той, що був ще пару років тому. Він послав Путіна к бісу з його ультиматумами. Путін лишився сам.

У Росії організована така система влади, що рішення залежить від однієї людини — Путіна. Гіпотетично, якщо він остаточно з’їхав з глузду, він може дати команду наступати. Ризик існує. Але, скоріш за все, Москва буде далі капостити локально — найімовірніше, на окупованих територіях, а також намагатиметься блокувати наші порти у Чорному й Азовському морях.

Ілюстрація з https://anime.goodfon.com/