Позавчора помер мій близький друг Юрко Досяк. Він — людина, про яку неможливо говорити в минулому часі: світлий, гарячий, пронизаний почуттям гумору та любов’ю до життя, вічний непосидющий мрійник. Йому було тридцять сім років.

Багато медіа повідомили про смерть Юрка, бо для них він — передусім герой, ветеран російсько-української війни, доброволець, який пройшов Іловайськ і 119 днів був у полоні. Логічно, що для них важливо було про це повідомити.

Якесь із джерел — тепер уже не важливо, яке — з якоїсь причини додало в це повідомлення слово «коронавірус». Інші ще дофантазували, і ось уже десятки всеукраїнських медіа, беручи інформацію одне в одного, повідомляють, що Юрко помер від ускладнень коронавірусної хвороби. Перевіркою інформації вони себе не обтяжували.

Юрко згорів за кілька днів від пневмонії, але в нього не було коронавірусної хвороби. Його лікували антибіотиками від бактеріальної пневмонії. За інших обставин це було б зовсім неважливо, адже людини вже нема.

Але знайшлося чимало людців, яким байдужий сам Юрко, почуття його друзів і близьких, його дружини, мами, брата, дочки. Їм цікаві лише ключові слова «коронавірус» і «вакцинація». Вони вхопились за інформацію, що Юрко був вакцинований від коронавірусу (це правда) і начебто помер від цієї хвороби (це брехня), і тепер у соцмережах без кінця паплюжать його пам’ять, брехливо використовуючи його як «доказ» їхніх безумних теорій.

Не тільки в соцмережах — вчора я почув уривок пасталакання базарних бабок про «справжню причину смерті» навіть біля церкви, куди щойно занесли труну. Це було дуже боляче; навіть не уявляю, як воно зараз найближчим людям, які щойно втратили Юрка, бачити поруч з його ім’ям срачі з усім спектром нелюдських реакцій.

Друзі й рідні намагаються ліквідувати хоча б частину наслідків цього безглуздя — пишуть у редакції, просять прибрати неправдиву причину смерті, видаляють коментарі і скаржаться на них. Але всього цього могло би не бути, якби медіа, які писали про причину смерті, звернулись людей, які в курсі цієї причини. Або (і так теж можна) не уточнювали причини, поки вона офіційно не оголошена.

Півтора року тому, коли епідемія щойно починалась, ми писали про застосування стандартів у ситуаціях, коли йдеться про хворих на коронавірусну хворобу. І пропонували взяти за правило, що про коронавірусну хворобу як причину смерті можна повідомляти «з дозволу або ініціативи рідних померлої людини. В італійських медіа бачимо приклади, коли рідні людей, померлих від COVID-19, розповідають про них у медіа та соцмережах, аби увічнити їхню пам’ять і допомогти іншим людям пережити спільну трагедію. Однак рідні та близькі завжди мають право зберегти причину смерті в таємниці».

Якби це правило спрацювало, цієї жорстокої, нелюдяної ситуації не сталося б, адже медіа ще до публікації дізналися б, що це не коронавірусна хвороба. Навряд чи це запобігло б усім спекуляціям, але їх точно було б менше. Чимало потворних коментарів у соцмережах з’явилось саме під постами медіа зі словом «коронавірус» у заголовку.

Я сподіваюся, що медіа, які помилково написали про коронавірус як причину смерті Юрка, виправлять свою помилку (поки що це зробили не всі). І наступного разу в аналогічній ситуації діятимуть розумно — й не поранять ще дужче почуття людей, які й без того зазнали невимовної втрати.