У жовтні 2021 року в ЗМІ вийшло два матеріали на тему проєкту закону «Про державний екологічний контроль» № 3091: мій блог з критикою проєкту на Liga.net та стаття з моїм коментарем на цю тему на «Цензор.нет».

Згодом я отримав порцію критики за свої висловлювання про цей проєкт і, що більш дивно, критику за те, що взагалі вирішив коментувати конкретний законопроєкт. Спочатку до мене звернулася людина, яка працює в команді підтримки реформ при Міндовкілля, і почала звинувачувати мене в лобізмі та непрофесійності. Ще через деякий час вийшов матеріал на «Детекторі медіа», де авторка Олена Кравченко звинувачує мене у «вигадуванні», нездатності читати тощо. В обох випадках мав місце перехід на особистості. Я до цього опускатися не буду, а перейду до суті питання.

У лютому 2020 року в парламенті зареєстрували проєкт №3091. Це комплексний законопроєкт, який врегульовує/змінює низку правовідносин, зокрема і у першу чергу в сфері екології. Крім прийняття «Закону про державний екологічний контроль» та низки змін у профільні закони, які регулюють відповідні суспільні відносини, проєктом 3091 пропонується внести зміни до таких діючих законодавчих актів: Земельний кодекс, Господарський кодекс, Лісовий кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кодекс України про надра, Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», Закон України «Про меліорацію земель», Закон України «Про металобрухт», Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Закон України «Про ринок електричної енергії», Закон України «Про транспорт», Закон України «Про Національну поліцію»… і це ще неповний список.

В особистому спілкуванні мені намагалися пояснити, що я не маю права коментувати даний законопроєкт. Не знаю, чи ця «заборона» поширюється на можливість говорити про те, в які закони пропонують внести зміни.

Пояснювальна записка до проєкту, яка була подана разом з ним в лютому 2020 року, визначає наступну його мету: «…захист довкілля, життя та здоров’я людини, а також покращення стану довкілля, гарантування екологічної безпеки та збереження природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні». Основним органом центральної виконавчої влади, який буде цю мету реалізовувати, є Державна екологічна інспекція (ДЕІ): «Законопроект об’єднує контролюючі функції усіх діючих на сьогодні державних органів у сфері охорони довкілля та його компонентів в один орган державного екологічного контролю, що діє на центральному та регіональному рівнях».

До чого в цій історії контроль Інспекції за дотриманням законодавства при наданні у користування і власність земельних ділянок та деяких інших, скажімо так, не на 100% функцій екологічного контролю, – це окрема розмова, до якої ще повернемося. Поки що все по порядку.

Враховуючи складність та комплексний характер проєкту, він очікувано отримав свою порцію критики. Не обійшлося і без критики з боку великого бізнесу. Судячи з усього, звинувачення в «лобізмі» у мій бік як раз натякають на те, що я на цей бізнес працюю. Щоправда, поки ніхто не наважується про це прямо заявити публічно, адже ця інформація неправдива й залишається на рівні беззмістовних закидів і натяків. Більше того, об’єктивно варто мати на увазі, які олігархічні підприємства виступають проти закону та яка в них мотивація. Не дозволити їм «вбити» позитивні сторони документу.

Також є питання до цього проєкту з боку Асоціації міст України. Про це теж окремо.

Національне агентство з питань запобігання корупції оприлюднило свій висновок що законопроєкту №3091. У ньому було описано ряд недоліків документу, як-от: «У ч. 4 ст. 15 проєкту Закону запропоновано встановити, що у разі виявлення під час планової чи позапланової перевірки суб’єкта господарювання понаднормативних або таких, що не передбачені дозвільними документами, викидів, скидів чи відходів, інших ознак порушення вимог природоохоронного законодавства, що спричиняють шкоду довкіллю чи його компонентам, як запобіжний захід до моменту завершення перевірки посадова особа органу державного екологічного контролю виносить рішення про зупинення діяльності суб’єкта господарювання в цілому чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання строком до 3 робочих днів.

На противагу зазначеному в ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Запровадження такого механізму реагування є елементом додаткового тиску на суб’єктів господарювання з боку органів екологічного контролю, що створює умови для виникнення корупційних ризиків».

Це пряма цитата з висновку НАЗК. Використання висновку НАЗК авторка статті, в якій мене згадано, називає маніпуляцією. Що ж, запам’ятайте цей допис, як то кажуть.

Далі, у своєму коментарі щодо версії проєкту, яка була першочерговою і подана в лютому 2020 року, я зазначив, що 15-та стаття законопроєкту давала можливість інспекторам ДЕІ самостійно зупиняти роботу підприємств на три дні. У випадку ухвалення закону в такому вигляді звісно. Частина 4, статті 15 (версія від лютого 2020 року): «В разі виявлення під час планової чи позапланової перевірки суб'єкта господарювання понаднормативних або таких, що не передбачені дозвільними документами, викидів, скидів чи відходів, інших ознак порушення вимог природоохоронного законодавства, що спричиняють шкоду довкіллю чи його компонентам, в якості запобіжного заходу до моменту завершення перевірки посадова особа органу державного екологічного контролю виносить рішення про зупинення діяльності суб'єкта господарювання в цілому чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання строком до 3 робочих днів. Рішення про зупинення діяльності суб'єкта господарювання може стосуватися лише того аспекту діяльності, що спричиняє шкоду довкіллю».

Можливо, це теж невігластво і маніпуляція? Чи можливо маніпуляція це те, що авторка переконує, що аби коментувати такий проєкт треба працювати в сфері екології? Підкреслю, що це питання, а не твердження про те, що хтось невіглас, як собі це дозволяє авторка матеріалу. Тільки вона і деякі її колеги забувають, що законопроєкт передбачає зміни в нормативно-правові акти, що регулюють відносини в багатьох інших сферах. А деякі його норми так взагалі, скажімо, не такі вже й суто і лише «екологічні».

Також дуже дивно чути від людей, які всіляко виступають за громадське обговорення законів, що впливають і впливатимуть на життя мільйонів українців, закиди в свій бік, що я на таке обговорення не маю права.

Я лише почав розбирати цю ситуацію, цей проєкт і спроби тиснути не мене деяких людей. В наступному матеріалі я розповім про те, якою була доля цього проєкту, його нову версію та деякі інші аспекти діяльності осіб, які вирішили, що можуть приймати рішення, що я можу і не можу коментувати, який мій професійний рівень тощо. Знову ж таки, без особистих образ. Ну, і закиди в мій бік не залишаться без відповідей. Частину з них я вже озвучив.