Неочікувано, але приємно.

Коли ми на замовлення «Детектора медіа» зі Світланою Остапою та Ігорем Розкладаєм писали цю книгу три роки тому, підсумовуючи історію створення та перші два роки роботи Суспільного мовлення, мені дістався розділ про «виклики». Тепер його перечитую, і — о, диво! — якщо писати про виклики не «у стіл», а працювати над їхнім подоланням, то через три роки вони перетворюються на історії успіху.

Наприклад, ще три роки тому в нас була катастрофічна ситуація з FM-частотами. Українське радіо не чули в Харкові, Одесі та ІваноФранківську. А «Промінь» і «Культура» станом на кінець 2018 року мовили на FM-хвилях у єдиному обласному центрі — Луцьку.

Сьогодні цю ситуацію забуваємо як страшний сон, адже є пристойне покриття усіх радіоканалів, а їхня аудиторія продовжує зростати. Зараз мережа Українського радіо охоплює 192 населених пункти у 24 областях, зокрема усі обласні центри. Мережа УР-2 Радіо «Промінь» охоплює 64 населених пункти у 24 областях України, серед них 19 — обласні центри. Мережа УР-3 Радіо «Культура» охоплює 49 населених пунктів у 23 областях України, серед яких 13 — обласні центри. І триває подальша робота з Нацрадою щодо заповнення білих плям.

За ці роки ми також перегорнули повністю сторінку з «20 депутатськими хвилинами» в ефірі обласних телеканалів НСТУ, до яких так звикли депутати минулих скликань і вимагали їх зберегти після реформи. Доходило до смішного, деякі депутати лінувалися приходити особисто, а надсилали ролики з вимогою їх транслювати. Наполегливо намагалися нам вписати такий обов'язок в закон. Але зміна політичних еліт призвела до зміни звичок, таке нинішнім депутатам уже нецікаво. Разом з тим, відстоювати редакційну та інституційну незалежність НСТУ доводиться продовжувати, адже вже озвучуються нові ідеї, як зробити Суспільне мовлення більш «слухняним».

І, нарешті, про цінність в очах суспільства. У 2017 році ми запитували в споживачів, чи вони готові платити за контент Суспільного мовлення. Наприкінці 2020 року повторили запитання, щоб побачити динаміку. І ця цифра зросла удвічі: з 9 до 18%.

Ще залишилися виклики, звісно, які треба здолати. Але дорогу осилить той, хто йде. А за ці роки життя підсипало і нових викликів. Дійдуть руки — і про них напишемо. Дякую Комітету Премії за таку високу честь. Також колегам по Наглядовій раді та Правлінню Суспільного мовлення, і всім працівникам компанії у різних куточках країни — за важливу та невтомну, і водночас помітну роботу! Окрема подяка ГО «Детектор медіа» та Наталії Лигачовій — за підтримку ідеї створення книги та її публікацію.

***

У номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері» члени Комітету премії одноголосно проголосували за книгу «Суспільне мовлення в Україні: історія створення та виклики» (ТОВ «Друкарня Віол», м. Київ, 2019). Автори — Світлана Остапа, голова Наглядової ради НСТУ; Вадим Міський, секретар Наглядової ради НСТУ; Ігор Розкладай, медіаюрист, заступник директора ГО «Центр демократії та верховенства права». Експерти з питань медіа, безпосередньо долучені до створення Суспільного мовлення в Україні, розкривають історію реформування державних телерадіомовників у НСТУ.