Мені хотілося стояти на сцені «Честі Професії», щоб вкотре розповісти про Ванду Горчинську
Сиділи ми вчора в аеропорту, чекали на літак, Бодя включив інтернет після 8 днів тиші.
- Нас Danylo Mokryk вітає.
- З чим?
- Ну, з Днем народження Ніни.
- А, може, з перемогою на «Честі професії»? Якраз нагородження йде.
- Зараз гляну. О, точно! Христя, так. Ти виграла!!!
Я пустила скупу сльозу. На 10 День народження доньки подарунок, про який тихо мріяла, отримала!)
А тепер трохи пафосу)
Мені хотілося стояти на сцені під час нагородження. Щоб вкотре розповісти про Ванду Горчинську. Про те, що навряд чи вона 75 років тому!!!, побита, скривджена, стікаючи кров‘ю на холодній підлозі тюрми, думала, що в далекому 2020 до неї приїде парочка. Вона розпитуватиме, він фотографуватиме і зніматиме відео. Щоб розповісти її історію людям. Що ця історія буде не про смерть, а про життя. Про віру: в себе, в Бога, Україну, українську мову. Що її ім‘я звучатиме зі сцени.
Що її ім‘я та її історія будуть запобіжниками того, щоб кати не били і не калічили людей за інакшість думки, за прагнення бачити свою країну вільною і успішною, бо, виявляється, це абсолютно можливо в наш час в наших найближчих сусідів.
Поки такі люди як Ванда Горчинська живі, їх треба розпитувати, про них треба писати, їхні історії треба вставляти у вуха ностальгуючим за совком і дешевою ковбасою.
5 липня, дай Бог, Ванді Горчинській буде 97!
Дякую журі Конкурс «Честь Професії» за увагу до цієї теми і за відзнаку!
P.S. Фотографував нас Oleksandr Khomenko спеціально для Честі професії, бо, організатори конкурсу попросили знимку, а в нас, як виявилось, нема професійної з часу, коли я була вагітна Ніною.
Тут Бодя мене, наче, заспокоює - не переймайся і не надійся, через мене ти цього разу не виграєш. Але я сподівалася)))
Джерело: Фейсбук