Тут могло би бути фото, як мене вакцинують, і підпис із закликом не боятися і щепитися від ковіду. Але буде цей пост.

Ще 1 березня я, як і багато хто з вас, записалася в чергу на залишкові вакцини через додаток Дія. Але потім виявилося, що цей запис – лише формальність, адже додаток не показує ані вашого місця в черзі, ані скільки часу доведеться чекати, щоб зробити щеплення.

Далі я записалася у чергу на залишкові дози через спеціальну форму від КМДА для лідерів думок та видатних діячів - так вони спозиціонували такі категорії як митці, артисти, письменники, журналісти та інші публічні особи. І ще жартувала про те, що, мабуть, мене не запросять, бо я не надто "видатна". Спойлер: дожартувалася, бо ніхто мене не запросив.

При цьому, щодня бачила у свїй фб-стрічці пости про те, що людей з цього списку таки щеплять: журналісти, артисти, громадські діячі виставляли свої фото в лікарнях із мотивуючим підписом вакцинуватися.

Наступний мій крок - вирішила звернутися з цим питанням напряму до КМДА. Запитала, чи можу щепитися як журналістка - інших колег же якось щеплять. Ну і написати про це щось, звісно. Але мені відмовили ... через мій вік.

Мовляв, тепер навіть лідерів думок - і журналістів, і громадських діячів - щеплять тільки якщо це люди старше 60 років. Такі норми встановлює Наказ МОЗ від 11 березня 2021 року.

І все б нічого, але при цьому тільки за вчора я побачила у своїй стрічці два пости від молодих людей з інших областей, які щепилися саме за цим списком для лідерів думок вже після 11 березня і яким явно менше 60-ти років. Про успішну вакцинацію в своїх соцмережах також повідомляють артисти, яким явно немає 60-ти.

Тобто виходить, що Наказ МОЗ, який мав би діяти на всю Україну, чомусь діє вибірково. Комусь відмовляють, бо "нема 60 років", а когось спокійно щеплять в цей же день - бо ну і шо, дози ж лишилися.

Виходить, що в публічному просторі активно обговорюють необхідність залучати ЗМІ до висвітлення перебігу вакцинації, аби розвінчувати міфи щодо щеплення і спонукати людей вакцинуватися. Але журналістів при цьому не вакцинують, бо ну, як-то кажуть, "вам шашечки или ехать"?

Виходить, що а давайте журналісти будуть і далі знімати репортажі з лікарень, військових госпіталів та дитбудинків, але щепити ми їх не будемо, бо ну нашо?

Виходить, що як завжди всі рівні, але хтось - рівніший. Наприклад, приватна компанія з Тернополя, яка десь просто взяла і "намутила" 40 доз для своїх працівників. Просто так, тому що змогла.

Виходить, що зараз активно обговорюють ймовірне впровадження паспортів вакцинації для виїзду за кордон. Але як це, якщо щеплення нема, а паспорт є? Чи мається на увазі, шо ці паспорти в Україні видаватимуть людям 60+? Ох, я була би дуже за, якби українські пенсіонери мали змогу активно подорожувати світом, і тому як провакцинована вже група ризику дуже потребували би таких паспортів. Але ми всі знаємо, що це - не про Україну.

Виходить, що у США станом на зараз третина населення вже отримала щонайменше одну дозу вакцини від ковіду. А в Україні лише двоє людей на всю країну отримали дві дози.

Виходить, що все знов виходить як попало.

І справа не в щепленні як такому. І не в вакцині. А в самому підході. У ставленні. Змінюється влада, змінюються політичні меседжі, змінюються люди в кабінетах міністерств, управлінь і департаментів.

Але одна річ залишається стабільною – це вибірковість. В усьому.

Одних садять, інших – ні. Для одних закони діють, для інших – ні. Для одних правила ПДД діють, для інших - не діють. І питання тільки в тому, який з цих двох боків займаєш ти.

п.с. Додатково поясню, що цей пост не про моє бажання претендувати поза чергою на дозу, яка призначається для когось із групи ризику. Це пост про те, що правила або однакові для всіх і виконуються на 100%, або нащо взагалі такі правила.

І так, якби була опція щепитися платно, я була би готова заплатити, щоб не претендувати на безкоштовні дози, призначені для груп ризику.

Джерело: Фейсбук