Зараз почнеться загальне збудження. Пропоную контр-тезу існуючій догмі. Українські медіа, насправді, виграли інформаційну війну з російською а, яка штампує дезінформацію конвеєрним способом.

Світ побачив війну завдяки українським журналістам, які, ризикуючи життям, в зоні бойових дій – з першого дня війни. Світ визнав факт, що Росія є країною-агресором, підтримує тероризм і окупувала українські території, включно з Кримом. Проти країни-агресора цивілізований світ застосував санкції. Спроба перетворити війну на "громадянський конфлікт" не пройшла. І залишилась лише в наративі російських телеканалів й підконтрольних Козаку-Медведчуку пропагандистських організацій. Майже весь інформаційний план кремлівської машини зірвано. Це перемога української дипломатії, громадян, політиків і, звісно, медіа.

Інформаційний «програш» українських медіа російським ресурсам – така ж сама дезінформація, як й історія з розіп`ятим хлопчиком. Кісільовим і соловйовим потрібно виправдовувати поразку, в яку Кремль вклав мільярди доларів. Вони максимально будуть поширювати це лайно і ніколи не визнають, що, насправді, програли інформаційну війну. Але чому у нас репродукують цей фейк? Ми ж ніби не мазохісти...

Якби українські медіа програли війну, ситуація була б значно гіршою. Наведу історичний приклад. Геноцид українського народу під час голодомору 30-х й 40-х років минулого століття став можливим ще й тому, що світ нічого не знав про масштабне вбивство мільйонів людей. Журналісти не вели репортажі з місць і полів (як це було у 2014-му й після), а кількох західних медійників сталінський режим підгодував грошима й можливістю брати інтерв`ю у вождя всіх часів і всіх народів. Тож вони співали те, що замовляли у Москві.

Так, у нас існують серйозні проблеми в медіа-секторі. В нашому тилу працюють організовані і добре проплачені групи медіа-зрадників, які діють спільно з російськими колегами, за їхніми шаблонами, й контролюються російськими медіа-менеджерами. Це правда. Але зрада і саботаж не свідчать про те, що українські медіа програли війну.

Наступною величезною проблемою є брак інформації про Україну за кордоном. Чудово це побачив, перебуваючи в Німеччині. І, навіть почав діяти у справі ліквідації цієї пробоїни в корпусі. Хочу налагодити поширення новин про Україну в німецьких соцмережах. В планах - поширення інформації не лише німецькою, а й англійською, португальською, французькою, іспанською, польською і російською мовами. Розумію, що це - мінімум мінімумів, але чомусь згадую сюжет книги Герберта Уелса "Війна світів". Нагадаю, там на біологічному мікрорівні було знищено ворожу цивілізацію, яка здійснювала агресію проти землян.

Підсумок: інформаційну війну ми не програли. Я вважаю, що ми її виграли. Не зважаючи на величезну диспропорцію у засобах і ресурсах. Але війна триває й набуває нових форм, і потребує нових рішень, ідей. Потрібно аналізувати і враховувати помилки, яких справді багато.

Це має надихнути на подальшу результативну протидію навалі фейків, брехні й маніпуляцій, підкріплену мільярдними бюджетами. Здоровий азарт і розуміння того, що треба робити - нам у допомогу.

Джерело: Фейсбук