09:20
Вівторок, 15 Грудня 2020

Про яку небезпеку виборів у США нам не розповідали. А точніше, як прохлопали найтривожніший момент

2 616
Про яку небезпеку виборів у США нам не розповідали. А точніше, як прохлопали найтривожніший момент

Пронесло! Голосування колегії виборників у Сполучених Штатах Америки принесло перемогу Джо Байденові. А щодо цього була неабияка тривога.

Так, дозволю собі бути суб'єктивним. Бо Доналд Трамп — він, звісно, веселий дядько, і спостерігати за його кульбітами думки — було саме лише задоволення. Але як задля президента Сполучених Штатів Америки цього не лише замало — це просто небезпечно для всього світу, зважаючи хоча б на частку світового ВВП, яку складає ВВП США. Нагадаю, ще 1980-х років Сполучені Штати Америки створювали понад половину світового ВВП (СРСР — менш ніж 10% світового ВВП).

Як відомо, президентські вибори у США є непрямими — я би сказав, дуже непрямими. У цьому є свій резон — зважаючи на федеративний устрій країни. Кожен штат обирає свого “кандидата у президенти”, й потім уже між штатами відбувається остаточне голосування, де кожен штат має кількість голосів, пропорційну чисельності населення, з відхиленнями на користь маленьких штатів.

На практиці це виглядає так: у кожному штаті кожен кандидат у президенти створює свій список виборників. Й у листопаді громадяни США обирають список виборників того кандидата, якого вони хотіли б бачити президентом.

Після підрахунку голосів спрацьовує принцип “переможець забирає все” - тобто список виборників того кандидата, який набрав у даному штаті більшість, надалі й голосує від цього штату — тільки він. Винятків лише два — штати Мен та Небраска, там переможець забирає не все, а лише переважну більшість, і у тамтешніх списках виборників може виявитися по одному від кандидата, що програв у даному штаті ці вибори. У Мені це 1 з 4, у Небрасці 1 з 5.

А от далі бувають несподіванки. Відпочатково інститут виборників було створено ще й як захист від, скажімо так, некваліфікованого голосування громадян. І якщо з'ясовувалося, що кандидат є негідником, а чи має інші несумісні з посадою президента гріхи, виборники, за задумом, могли проголосувати по-своєму. Адже в конституції США записано, що виборники голосують за власним сумлінням.

В історії США не було жодного разу, щоби голосування виборників змінило результат голосування громадян. Але випадків, коли виборники голосували не так, як мали б, дуже чимало. Таких виборників звуть “ненадійними” (“faithless”).

Нині далеко не в усіх штатах місцеве законодавство зобов'язує виборників голосувати за того кандидата, у списку від якого він ішов на вибори. У деяких штатах місцеве законодавство зобов'язує, але покарань не передбачено. У деяких голосування виборників є таємним, тож і знайти “ненадійного” неможливо. Зрештою, були випадки, коли виборники голосували “ненадійно”, а потім спокійно собі сплачували штраф в 1 тисячу доларів. У деяких штатах голоси ненадійних виборників не зараховують, а натомість обирають іншого, правильного виборника зі списку, у деяких зараховують, у більшості взагалі це питання законодавчо не врегульовано.

Так от, на минулих, 2016 року, виборах президента США кількість ненадійних виборників була найбільшою за багато останніх десятиліть. Зверніть увагу: за Доналда Трампа мали би проголосувати 306 виборників, а проголосували 304. За Хіларі Клінтон мусили би проголосувати 232 виборники, а проголосували всього 227. Семеро виборників — двоє від Трампа й аж п'ятеро від Клінтон — виявилися ненадійними.

У штаті Техас, що проголосував тоді за Трампа, замість 38 виборників за нього проголосували 36. Один проголосував за Рона Пола — від тієї ж, що й Трамп, Республіканської партії, але відомого опозиціонера в ній. Пол часто виступав проти “лінії партії”, а на виборах 2008 року, висунувши свою кандидатуру, заявив, що в разі, коли не стане кандидатом від республіканців, закличе своїх прихильників голосувати проти Джона Маккейна, який тоді був конкурентом і в підсумку став кандидатом від республіканців, а підтримає кандидатів від міноритарних партій. Підтримував представників інших партій неодноразово.

На виборах 2016 року кандидатуру не висував, бо мав 81 рік — а от один голос виборника отримав.

І завважте, яка гірка іронія: Джон Маккейн — той самий Маккейн, що прилітав до Києва підтримати Євромайдан, той самий, що назвав Росію “бензоколонкою, яка тільки робить вигляд країни” - він представляв ту саму Республіканську партію, яку нині представляє Трамп.

Ще один виборник із Техаса замість Трампа проголосував за Джона Кейсича — теж республіканця, який на тих виборах зняв свою кандидатуру під час праймериз і заявив, що ніколи не підтримає Трампа.

Отакі виявилися двоє виборників зі списку Трампа в Техасі.

Ще цікавіше з виборниками Клінтон. У загалом “клінтонівському” штаті Мен один із чотирьох виборників проголосував за Трампа — але так і належало бути, Мен — один з двох штатів, де переможець не забирає все, й це відпочатово був виборник Трампа.

А от у штаті Гаваї з чотирьох виборників за Клінтон проголосували лише троє: один підтримав Берні Сандерса, який теж мав наміри балотуватися від Демократичної партії, був основним конкурентом Клінтон, а на Гаваях переміг її на праймериз, але зрештою зняв свою кандидатуру на її користь.

Драма сталася у штаті Вашингтон (це зовсім не там, де столиця США): з 8 виборників за Клінтон проголосували лише 4, тобто рівно половина. Аж троє виборників проголосували за Коліна Пауелла — дуже авторитетного політика, афроамериканця, що був держсекретарем США (посада, аналогічна до міністра закордонних справ в інших країнах) під час президентства Джорджа Буша-молодшого, радником президента з питань національної безпеки (свого часу саме цю посаду обіймав Збігнєв Бжезинський) під час президентства Роналда Рейгана (!) і головою об'єднаного комітету начальників штабів за президентства Джорджа Буша-старшого.

Виняткова політична кар'єра, а ще титули “перший в історії афроамериканець на посаді...” (лише на посаді держскретаря він був першим афроамериканцем-чоловіком, бо перша афроамериканка-жінка Кондолізза Райс була його попередницею) — але й це ще не все. Цю карколомну політичну кар'єру він зробив, перебуваючи в лавах Республіканської партії. Але 2008 року він підтримав Барака Обаму й відтоді був у Демократичній партії, її ж представляв і 2016 року, підтримуючи Клінтон. От і віддали троє виборників свої голоси не їй, а йому — хоча на тих виборах він не намагався балотуватися.

З іще одним виборником — узагалі цікава історія. Чи чули ви коли-небудь ім'я Фейт Споттед Ігл? А Віра Плямистий Орел? От саме їй випав голос іще одного виборника. Сіу за походженням, вона стала першим в історії представником корінних народів США, за якого було віддано голос виборника. Активістка боротьби за права та інтереси корінних народів, афілійована з Демократичною партією, вона навіть гадки не мала брати участь у президентських виборах, під час кампанії підтримувала Берні Сандерса. А голос виборника отримала.

У наших ЗМІ не доводилося зустрічати про це нічого. Принаймні так, як це заслуговувало. Бо ця інформація — не лише з розряду цікавинок. Вона — дуже тривожна.

Ніхто не знав і не міг знати, чи не перетвориться неправильне голосування виборників на тенденцію, яка тільки поширюватиметься. А цього разу Доналд Трамп звинуватив Джо Байдена у фальсифікації виборів. У привласненні голосів, у крадіжці перемоги, яка буцімто Байденові не надежить. Ці звинувачення лунали дуже довго й дуже наполегливо — так, що вже стали схожі на тиск.

 

Зрештою Трамп заявив, що погодиться залишити Білий дім і визнає поразку, якщо за Байдена проголосують виборники. Зміст цієї заяви не потребує додаткових тлумачень: Доналд Трамп розраховував, що виборники відвернуться від Байдена й проголосують за чортзна-кого, але тільки не за нього. Та що там, Трамп відверто спонукав виборників Байдена не голосувати за того.

Цього разу саме голосування виборників було найбільшою інтригою — більшою, ніж голосування громадян у листопаді. Саме голосування виборників викликало найбільшу тривогу.

А в наших ЗМІ — тиша.

Голосування виборників відбулося 14 грудня. Ненадійних виборників цього разу не було. Джо Байден уже точно виграв вибори. А в наших ЗМІ — два слова, без подробиць, ніби йшлося про просту формальність. То хіба ж до переліку журналістських стандартів не входить адекватність інформування?



Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2616
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2021 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду