Щопонеділка о 19-й на Українському радіо (1-ий канал радіо Суспільного мовника) виходить політичне сатиричне радіошоу «А серйозно» з ведучими Наталкою Соколенко і Богданом Буткевичем, сценарій якого пише український сатирик Юрко Космина. Кожного разу ведучі гостро й дотепно аналізують головні політичні події тижня, що минув.

Я не пам'ятаю, щоб хоч якийсь випуск цієї передачі не супроводжувався дзвінками-скаргами чи навіть образами політиків та критикою з боку медіаоглядачів.

Розберімося – чи має бути політична сатира на Суспільному радіо? Яка етична межа жартів про політику? І чи справді політична сатира сприяє формуванню критичного мислення?

Не чіпайте «Першу особу», або Політична сатира як ознака вільного суспільства

У 2012 році у Франції чутки про закриття найвідомішого сатиричного політичного шоу Guignols («Ляльки») сколихнуло медіаспільноту та навіть увесь політичний клас. Низка французьких ЗМІ повідомили про наміри власника телеканалу Canal+, мільярдера Венсана Долоре закрити шоу. Цікаво, що першими на захист сатиричного шоу стали «жертви» інколи безжальних пародій «гіньолей». Тодішній президент країни Франсуа Олланд, уточнивши, що «минули часи, коли президент коментував телепередачі», все ж підтримав проект словами: «Карикатура і насмішка – спадщина Франції». А прем'єр Манюель Вальс тоді зазначив: «Ми живемо в країні, де потрібен гумор, карикатура і насмішка. Я поважаю незалежність медіа». А експрем'єр Ален Жюппе взагалі змінив аватарку у твіттері на своє карикатурне зображення з «Ляльок», написавши: «Мені подобається бачити себе в "Ляльках". Вони нам потрібні!»

Підкреслю, що на захист цього сатиричного політичного шоу карикатур виступили його ж «жертви» – політики.

Зворотній приклад – путінська Росія. Політичний сатирик Віктор Шендерович, передачу котрого закрили на НТВ, в інтерв'ю «Голосу Америки» в 2015 році розповів про «традицію страху перед владою», яку культивує Путін, знищуючи незалежні медіа та проекти, де критикують владу. Політичної сатири на федеральних телеканалах і радіостанціях РФ вже немає, але навіть політичні стенд-ап-проєкти для інтернету теж довго не існують: досить швидко майданчики для зйомок чомусь (ну, збіг?) закриває санепідстанція, податкова чи пожежники. Російська диктатура панічно боїться вільної політичної сатири. До речі, на думку Шендеровича, поштовхом для гонінь НТВ та його власника Володимира Гусинського на початку 2000-х став його випуск «Ляльок» під назвою «Крихітка Цахес», де перебування Путіна при владі обігрується за сюжетом казки Гофмана: Путіна, що в передачі постає в образі потворного карлика, чарами «телевізійної феї» (Березовського) усі сприймають як красеня. З Кремля були чіткі сигнали: «Ми не прикриємо передачу, але критикуйте кого завгодно, тільки не чіпайте Першу Особу».

Інтерес до сатиричних радіошоу не згасає

Практично немає жодного великого розмовного радіо, де б не було авторських сатиричних радіошоу. А лідери жанру саме суспільні розмовні радіостанції.

Почнімо з Радіо BBC: мені легше дати лінк на передачі з політичною сатирою, які звучать на одному з найстаріших радіомовників світу, бо їх декілька.

Зверніть увагу на сатиричний сітком Стівена Фрая і Джона Бьорда «Абсолютна влада». Ви, певно, бачили сам телесеріал і навряд знаєте про те, що він розпочався у 2000 році з радіопостановок ВВС (за 4 роки до появи телеверсії). Сатиричний радіосітком дозволяє собі висміювати не лише британських політиків та зірок шоу-бізнесу, а й церкву Англії, викриваючи такі вади як марнославство, політичну корупцію, надуживання (чорним) піаром та нечесну конкуренцію.

На Першому каналі Шведського радіо SRP1 політична сатирична передача виходить щонеділі прямо посеред 3-годинного новинного радіошоу Godmorgon Världen.

На Першому каналі Радіо Словенії (теж суспільний мовник) уже протягом 30 років щоп'ятниці о 10-й виходить політичне сатиричне шоу Radio GaGa. Шоу викликає критику і пересічних слухачів, і політиків, політичні кар'єри яких це радіошоу-старожил пережило і переживе.

У США з їхнім дуже розвиненим радіобізнесом авторські сатиричні радіошоу – запитаний жанр на розмовних радіо. Федеральні радіомережі купують такі шоу протягом десятиліть, оскільки, не зважаючи на скандальність радіосатириків, такі проєкти значно підіймають рейтинг та заповнюють рекламні слоти. Коли я підпрацьовував на радіостанціях Чикаго, то від власника однієї радіомережі постійно чув про Раша Лімбо – автора високорейтингового сатиричного радіошоу загальнонаціонального масштабу. Купити радіошоу Раша Лімбо означало гарантовано одержати 2 речі: рейтинги з рекламними прибутками та протести слухачів із судовими позовами. У 2008 році компанія Clear Channel Communications викупила права на радіошоу Лімбо за 400 млн доларів. Проте це лише один приклад, він просто яскравий і скандальний, та й не підходить для суспільних (публічних) радіостанцій, оскільки Раш Лімбо – не лише радіоведучий, а й політичний діяч із чітко вираженими консервативними республіканськими поглядами. Це лише підкреслює запитаність політичної сатири як жанру на висококонкурентному радіоринку Штатів.

Навіщо Українському радіо політична сатира?

Політична сатира сприяє формуванню критичного мислення, вона у глузливій насмішкуватій формі викриває різні вади політичного життя країни: корупцію, кумівство, марнославство, нещирість, брехню – за допомогою шістьох комічних прийомів: сарказму, пародії, іронії, алегорії, гіперболи та гротеску. Сатира потрібна суспільству і такі передачі потрібно робити, тим паче тому, що суспільству й політикуму в минулому від найголовнішого радіо нашої країни подібного чути не доводилося.

На сучасному розмовному суспільно-політичному радіо має бути гостра (чи навіть різка?) політична сатира.

Чому інколи лунає критика від слухачів? Бо не звикли до такого формату на Українському радіо. Сорі, але «Школяди» та «Дзвінкого перевесла» у прайм-тайм уже не буде. Радіо змінилося, воно планує сітку мовлення відповідно до маркетингових досліджень та просто суголосне з тенденціями таких же перших суспільних радіокнопок європейських країн. Як результат: на час реформи з 2017 року охоплення слухачів Українського радіо зросло вдвічі, а за рейтингом серед розмовних ми – не останні, а перші.

Чому такою передачею не задоволені політики? Це зрозуміло.

Чому з'являються негативні медіакритичні матеріали про «А серйозно»? Чомусь авторську політичну саркастичну передачу аналізують за вимогами для новин і лінійних суспільно-політичних ток-шоу. Поза сумнівом, жанр сатири не передбачає відстороненості ведучого і відсутності його власної думки. Адже саме власна авторська думка і є основою жанру. Застосування алегорії, гіперболи та інших комічних прийомів не передбачають математичної «точності» передачі фактів, все це робиться у новинах. Разом з тим, сатира спонукає людину замислитися над порушеною проблемою і сформувати власну думку.

Над чим працювати?

Та над усім! Політична сатира на Українському радіо тільки з'явилась, цій передачі не 30 років, як Radio GaGa на Першому каналі Радіо Словенії. Та й саме 95-річне Українське радіо стало суспільним лише 3 роки тому. Нам потрібно формувати традиції, прописувати рекомендації, адаптувати європейський досвід до українських реалій, працювати з авторами і готувати журналістів.

У передачі «А серйозно» є недоліки, але ми їх виявляємо, ідентифікуємо і виправляємо у процесі.

Після минулої передачі ми дійшли кількох висновків:

1). Більше маркувати ефір. Радіо – світ звуків, зображення немає, тому аби слухачі розуміли, що саме зараз в ефірі не серйозна за всіма стандартами передача, а політична сатира, ми збільшимо частоту звучання джинглів із нагадуванням про жанр проекту.

2). Продовжувати, як і раніше, дотримуватись балансу навіть в сатирі. Якщо в центрі уваги влада, то розглядаємо і опозиціонерів теж.

3). Уникати низьких жартів. Я звернусь до редради компанії з проханням дати рекомендації щодо етичної сторони жартів. Так, ми не маємо опускатися до жовтизни, але й Українське радіо не має бути пуританським.

Нарешті, чи багато є в Україні політичної сатири, замовники якої – самі громадяни, на податки яких працює суспільний мовник? Комедійні політичні формати можуть вплинути на суспільну думку значно сильніше, ніж новини та токшоу. Глядач і слухач сатиричних програм на Суспільному мовленні може бути впевненим, що тут сміятимуться з усіх по-чесному, коли є привід. Жоден політик чи бізнесмен не зможе «замовити» нашим сценаристам «лояльність» чи «нелояльність» до будь-якого героя жартів. Незалежність редакційної політики є гарантією неупередженості нашої сатири.

Відкритий до дискусії, друзі!

Пишіть, але, якщо критикуєте, то послухайте усю передачу, а не фрагмент. Запис тут.

Ілюстрація – кадр із французьких «Ляльок».

Джерело: Фейсбук