«Вигнані на степи». Написав цю книгу, про вигнаних зі своїх хат, а тепер маю ситуацію, коли маю бути вигнаним з моєї хати. Історик за освітою, журналіст за роботою.

Ситуація не патова, бо типова для багатьох людей. У Польщі їх називали «франковіче», бо зазвичай кредитори в Польщі видавали кредити у швейцарських франках. У нас називали лохами, бо ж хто нормальний захоче купляти квартиру у Києві за 130-150 тис. дол., а в Бучі за 83. Але кому поясниш, що ти втомився від переїздів, перетягування купи книжок, посуду і велосипедів.

У нас ситуація в Україні за принципом «сам винуватий», «добре, що в сусіда хата згоріла», чи «навіщо різати усю свиню на холодець, коли можна тільки одну ногу».

10 років ти живеш із думкою про 8 число. Тоді ти, як і кільканадцять тисяч позичальників несуть свої гроші у банк. Ти звикаєш до імені касирки, вона каже, «да, це наш клієнт», але суть та сама: ти несеш, бо маєш що, в касу, касирка задоволена, бо з тих грошей вона має зарплату.

Ти маєш своїх 28 тис., позичаєш в російському ВБТ, бо французький тобі не дає, 55 тис., за 10 років платиш 73 тис. і лишаєшся винним 35. З урахуванням пені 42. Як каже український анекдот, «і чого ми, куме, гівна наїлись»?

Те, що це величезна мильна бульбашка, ми будемо дізнаватися кілька разів: у серпні 2008 р., після Революції Гідності, і позичальникам, як і мені, було невтямки, що цьому кінця немає. Що можна півжиття витратити на сплачування кредиту, який не закінчиться, а на його місце прийде приватно ідейно на гроші орієнтоване чувирло, яке скаже, що хата не твоя, мені до біса те що там всохнуть усі квіти, здохне кіт, все покриється пилом, допоки я не заплачу йому за шось 10 тис. дол. вище, ніж він викупив мою квартиру за 1/10 її проплаченої вартості.

Думаючи виїхати з країни, бо є ж Нова Зеландія, думаєш про Бучу, про те що як ФОП ти сплачував на це місто податки, і куди. Щоб в якийсь день тобі зламали замки.

В’ячеслав Миколайович Макаренко (ФОП), дякую за цей блог, маю надію, він твоїм майбутнім (нездійсненним) клієнтам пригодиться.