Іноді єдине, що лишається, коли маєш справу із людожером, просто стати поряд із його жертвою. Під людожером я маю на увазі Путіна та його режим. Він викрутив нам руки та поставив у таку ситуацію, якої в принципі не мало би бути.

Я щойно повернулася із апеляційного суду, який відпустив беркутівців під особисте зобов’язання. Усі розуміли, яким буде рішення колегії судів. Але коли його оголосили, то по залу прокотилася хвиля ненависті. Я на хвилину закрила очі, бо відчула її на фізичному рівні.

Я не буду коментувати обміни. У мене надто мало інформації про зміст перемовин, а на кону - людські життя. Будь-які абстрактні розмірковування на цю тему завдають реального болю як людям, які втратили на Майдані найрідніших, так і людям, які вже кілька років живуть між надією та відчаєм побачити своїх рідних вдома.

Я не буду коментувати саму процедуру. Вона просто поза межами права.

Але одну річ я точно скажу. Мова про комунікацію. За обміни відповідає офіс президента, і дуже ймовірно, що завтра, коли люди повернуться із полону (на що я дуже сподіваюся), то Володимир Зеленський знову як тоді у вересні буде першим, хто їх зустрічатиме.

Але сьогодні він мав знайти сміливість та зустрітися із родинами загиблих Небесної сотні та постраждалими, які тільки вранці дізналися про розгляд апеляції, і бодай у закритому форматі, але чесно пояснити їм ситуацію, яка склалася. Вони мають на це право. А він мусив взяти на себе таку відповідальність.

Натомість президент поїхав на відкриття моста в селі Довге-Калуське. І ось це явно не по-людськи.

Джерело: Facebook