Завжди приємно дізнаватись про себе нове. Я, наприклад, прочитав сьогодні на сайті 112.ua: «Представник моніторингу українських ЗМІ Detector Media Отар Довженко заявив, що Порошенко не купував конкретних матеріалів, він укладав довгострокові контракти. Така практика досить популярна».

Пасаж цей з’явився в публікації під заголовком «Порошенко платив ЗМІ та блогерам за позитивні матеріали про себе, - журналісти», яка є переказом матеріалу Kyiv Post про те, як команда експрезидента начебто підкуповувала медіа. Я справді фігурую в цьому матеріалі як експерт. Але є кілька але.

Для початку: я нічого не «заявляв». Я відповідав на запитання автора матеріалу — журналіста Олексія Сорокіна. Якщо різниця між заявою та відповіддю на запитання не цілком зрозуміла, вона докладно пояснюється тут.

Означення «представник моніторингу» також звучить для мене приблизно як кози барабанщик, але Бог з ним. Головне — це зміст моєї гаданої «заяви». Я, звісно, чув від різних людей, що іноді говорю уві сні, але така маячня мені б навіть не наснилася.

Отже, журналісту KyivPost я сказав дослівно таке:

«Влада (Порошенко і команда) не займались підкупом медіа поза виборчою кампанією, а домовлялися з власниками — із Порошенком у олігархів був пакт про ненапад, який хіба що під кінець каденції порушили Коломойський, Фірташ і Медведчук». Далі були посилання на публікації, в яких існування цього пакту про ненапад багато разів проілюстроване дослідженнями телеконтенту.

Англомовне видання виклало зміст мого коментаря так: «Otar Dovzhenko, a media observer at Detector Media, a non-profit monitoring Ukraine’s media market, told the Kyiv Post that Poroshenko didn’t pay for favorable coverage outside election campaigns, instead making direct deals with media owners».

Вочевидь слово deals двозначне, бо може означати не лише неформальні домовленості (про які, власне, йшлося), а й комерційні угоди.

Але сенс все одно той самий: Порошенко не платив за позитивне висвітлення, натомість прямо домовляючись із медіавласниками.

Проте «переклад» 112.ua змінює зміст сказаного на протилежний: «Порошенко не купував окремі матеріали, а укладав довгострокові контракти». Інакше кажучи, він купував матеріали гуртом.

Поясню різницю: якщо мій коментар якщо не суперечить знахідкам журналістів Kyiv Post, то, принаймні, доповнює їх іншою інформацією, то інтерпретація 112.ua підтверджує: Порошенко, мовляв, купував новини, і то великими партіями. 

Слова про «популярну практику» не є продовженням моїх слів, хоча сприймаються як такі. Якщо серйозно, то практика пактів про ненапад із олігархічними телеканалами апріорі не може бути популярною, оскільки в державі дуже мало настільки впливових і багатих людей, які можуть таке собі дозволити. Наші дослідження, окрім Порошенка, підтверджують існування такого пакту про ненапад (який проявляється у повній відсутності критики та щоденному висвітленні в паркетно-офіційному, зрідка хвалебному форматі) у центральних каналів лише з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом.

Можливо, приписка про популярну практику — це трактування моєї цитати «“In the last 10 years, ‘jeansa,’ especially in large media holdings, became endemic,” said Dovzhenko. “During the local elections in 2015, it reached extraordinary levels.». Однак у ній ідеться саме про передвиборну джинсу — зовсім інша тема.

 Словом, хоч би хто був той анонімний інтерпретатор, що породив публікацію 112.ua, я рекомендую йому пройти два онлайн-курси — цей і який-небудь із цих.