Я працювала чорною піарницею
У 2015 році я працювала чорною піарницею. Чорною як смола, як півень аям чемані, як колір лайна після 10 пігулок активованого вугілля. Мені платили досить пристойну суму і мене все влаштовувало, адже я не хотіла фінансово залежати від свого тодішнього хлопця, який мені міг дорікнути за 10 грн витрачених на вишні при тому, що заробляв три тищі баксів на місяць. Бачите, я така людина, що готова продати навіть совість, аби не залежати ні від якого мужика.
Моїм завданням було надзвонювати потрібним людям із естонського номера і втиратися в довіру. Зазвичай мені це вдавалося, бо в мене ніжний наївний дитячий голосочок. І люди видавали мені конфіденційну інфу, яку я записувала на диктофон і подавала потім як офіційні інтерв'ю. Це робилося з метою завалити конкурентів фірми, на яку я працювала. Це було пов'язано не з політикою, а з медициною, але до політики я теж мало не дійшла. Чорні статейки на політичну тему перекладала на англійську пачками. Якраз тоді я вивчила, як працює чорний ринок української преси: замовна політична стаття на одному дууже відомому ресурсі коштувала тоді близько тисячі доларів. Не знаю, як зараз.
Ох, які то були часи! Я харчувалася винятково в ресторанах і їздила винятково на таксі. Та щоб я тоді колись зайшла в срану маршрутку? Та фіг з два! А як я пишалася тим, що могла собі дозволити люксову їжу і бухло! Один мій друг і досі з мене рже на цю тему. Каже такий: "Оксанша, а пригадуєш, як ти писала десь у коментарях, що хочеш з кимсь зустрітися попити нормального пива в нормальному місці? То там фігурували такі цифри, що я падав. От, думаю, коза малолітня!" З висоти досвіду я згадую про це і думаю: а й справді коза.
Лавочка закрилася в вересні чи жовтні 2015 року. Слід моєї контори зловила СБУ. В офіс вломилося з десяток величезних мужиків у чорних формах і не випускали нас аж до пів на десяту вечора. Декого допитували, в усіх до одного конфіскували гаджети на перевірку. Коли мене відпустили - я вже не пригадую, як стрибнула в таксі і помчала додому. Мене трусило від страху.
І відтоді я ніколи, жодного разу, не наважилася заробляти нечесним шляхом. Тому й бідна. Але може це й на краще.
Джерело: Фейсбук