1. Елітаризм. Багато правильних речей зроблені правильними людьми, але не пояснені мовою, що доступна навіть людині, яка досі послуговується рублями, собєзом та іншими атавізмами совка.

2. Відсутність пояснень. Люди не розуміють економіки, не розуміють, що халява – це коли хтось заплатив у своїх інтересах.

3. Неприйняття. Люди не відчувають, що вони і тільки вони відповідальні за своє життя. Що проблеми України зараз – це наслідки голосу в 94-му.

4. Крос-секторальна розбалансованість. Машина не поїде, якщо в неї працює двигун, але заклинило передачу. Багато реформ буксують через проблеми в інших сферах.

5. Відсутність НАН. Дані, аналіз. Це не може робити ГО своїми обмеженими ресурсами. Наукові дані, прогнози, головомовці від науки, які би фахово і простою мовою могли пояснити важливі речі й спростувати теж.

6. Аналіз ризиків. Наприклад, що відкриття ринку землі при нинішньому стані кадастру та стану судів може призвести до численних зловживань. Не тому, що не треба відкривати, а тому, що той жах треба до ладу привести.

7. Відсутність ідей і дій щодо підвищення мобільності людей. Люди уявляють країну через ящик. І живуть, і голосують через уявлення. 

8. Ніхто ніколи нормально не пояснив, що таке держава, демократія, органи влади, місцеве самоврядування. «Демократія – це порьядок», недавно почув на вулиці... Коли нема розуміння, з'являється запит «розігнати всіх», «всі козли» і всіх розстріляти.

9. Ігнорування агресії. Запит розстріляти – не метафоричний. Так думають люди і так роблять люди на Донбасі. Згадайте прив'язану жінку до стовпа, її били звичайні люди. Бойовики – це вчорашні роботяги і прочий пролетаріат, який накопичив і знайшов вияв своїй агресії. 

10. У нового президента буде стояти непроста задача – знайти підтримку в адекватного прошарку своїх виборців і залучити до співпраці тих, хто був проти нього. Інакше йому доведеться ублажати виборців із несумісними поглядами і це уже запрограмований фейл. Або його приберуть, або він знайде винного «козлів, що заважають нам жити».

Те саме стосується і ради. Потакання найпримітивнішим бажанням – це шлях у прірву, а точніше в неофашизм, не метафоричний, а цілком з реальними жертвами. І нацжони, розгром паркану Музею майдану вам у приклад. Це уже закладені личинки.

Джерело: Фейсбук