Декілька днів тому телеграм-канал #черговийпокраїні, за результатами аналізу новин мережі Фейсбук про "видалення сторінок, що, ймовірно, керувалися російською стороною", повідомив: до видаленого контенту потрапили і пости щодо заяв Руді Джуліані про змову між Україною та Демократичною партією США. 

Очевидно, що такі пости підігрують Республіканській партії, яка останнім часом добряче насолила компанії Фейсбук.

Реліз ФБ про видалення сторінок тут.

А вчора я ознайомився з дуже цікавим дослідженням, яке провели науковці School of Communication Northwestern University (Глазго, Британія) Деніел Тріелі та Ніколас Діакопулос. Вони дослідили 6302 статті, що з'являлися в сервісі Google Top Stories, та порахували, які медіа там найчастіше опиняються.

Як виявилося, близько 86% усього контенту в Top Stories, які найшвидше потрапляють на очі англомовним споживачам інформації, походять лише від 20 джерел, 62% з яких мають ліво-ліберальний ухил.

Дослідники виявили, що тільки CNN має 24-відсотковий бонус у трафіку на їх сайт, через прихильність інструменту Google Top Stories.

Таким чином, ліво-ліберальна інтерпретація будь-якої події сприймається читачами у 2,2 рази частіше/більше ніж право-консервативна інтерпретація тієї самої події.

Раніше також була оприлюднена інформація про те, що Фейсбук банив ультра-праві спільноти, які в мережі були спрямовані на підтримку Дональда Трампа, в ході передвиборччої кампанії 2016-го року.

Днями на сторінках журналу Тиждень з'явилися мої коментарі, в тому числі про те, що соцмережі і світові сервіси - це ефемерна ілюзія демократії і плюралізму думок (дякую Yuri Ezhov за можливість висловитися).

Усі ці факти дуже турбують... Так само як Путін, під виглядом свободи слова, просуває брехню RT та Sputnik, західні транснаціональні корпорації заробляють шалені гроші, запевняючи аудиторію, що вони "продемократичні".

Ще більшу стурбованість викликає той факт, що окремі українські громадські організації, за допомогою донорських інструментів, отримують кошти для того, щоб стояти на сторожі статус-кво інтересів приватних транснаціональних корпоративних гігантів, під гаслами "свободи інтернету".

Ще раз наголошую:

Немає ніякої демократії в тому, що менеджмент приватних компаній визначає те, який контент вам споживати, а який - не споживати.

Я є послідовним супротивником того, щоб таке рішення могли робити державні органи або влада. Однак влада в країні, принаймні, обирається на чесних і прозорих виборах і є наслідком демократичного процесу.

А хто обирав Цукерберга чи Сергія Бріна?

Джерело: Фейсбук