Коли президент США Дональд Трамп опублікував у Twitter сумновідомий допис про те, що ЗМІ, які поширюють фейкові новини, є «ворогами народу», ліберальні демократи – як прихильники ліберальної демократії, так і представники прогресивного крила Демократичної партії – справедливо піддали його критиці. Особливо очевидним це було для експертів із посткомуністичного простору.

Однак чи має право президент Трамп підозрювати ЗМІ в упередженості до нього та в їхній зацікавленості змістити його з президентської посади завдяки оприлюдненню новин, які виставляють його в негативному світлі? Як не дивно, час показує, що такі підозри цілком обґрунтовані.

Два нещодавні випадки яскраво демонструють щораз більш виразне бажання деяких ЗМІ позбавити Трампа кабінету в Білому домі. 17 січня інтернет-таблоїд  «BuzzFeed News» оприлюднив сенсаційну новину про те, що президент Трамп змусив свого адвоката Майкла Коена збрехати Конгресу про проект Трамп-тауер у Москві, внаслідок чого деякі члени Конгресу закликали до імпічменту Трампа. Незабаром, утім, в офісі спеціального прокурора Роберта Мюллера заявили, що історія «BuzzFeed News» є неправдивою.

Кілька днів потому під час Маршу за життя у Вашингтоні кілька ЗМІ розмістили відео, на якому учні католицької школи в капелюхах «MAGA» (Make America Great Again – передвиборчий слоган Трампа) – яких порівняли з «підступним» суддею Верховного суду США Бреттом Кавано – глузували з корінних американців. Журналісти відразу ж закликали керівництво школи відрахувати переважно білих школярів, які брали участь у цьому інциденті, й назвали їх расистами. Тоді як американські ліві були роздратовані й «обурені» тим, що школярі-прихильники Трампа продемонстрували зневагу до корінного американця похилого віку, невдовзі з’явилося повне відео, яке свідчить, що саме останній спровокував інцидент.

Однак найсерйознішою «фейковою новиною», яка спричинила наслідки далеко за межами США, стали повідомлення у ЗМІ про те, що Білий дім украй мляво відреагував на кризу в Керченській потоці й не підтримав Україну в її боротьбі з російською військовою агресією. Намагаючись усіма способами пов’язати Трампа з Росією, деякі упереджені журналісти несправедливо применшують міцність американо-українських відносин і безпідставно нарікають, що адміністрація Трампа поводить себе з Москвою і Володимиром Путіним недостатньо жорстко.

«Насправді все навпаки», – сказав мені радник із зовнішньої політики, що працює в Конгресі й побажав залишитися анонімним. «Експерти у Вашингтоні, які дійсно спостерігають за Україною, розуміють, що відносини США й України ніколи не були кращими. Багато в чому це стало можливим завдяки невтомній роботі зовнішньополітичної команди, яку зібрав президент Трамп, а також зусиллям українського президента Петра Порошенка віддалити свою країну від Москви і спрямувати її на Захід».

Я лише нагадаю деякі деталі. Коли стало відомо, що радник з нацбезпеки Білого дому Майкл Флінн вів переговори з колишнім російським послом Сергеєм Кисляком,  він був звільнений з посади через три тижні після початку роботи Трампа у Білому домі. На його місце призначили Герберта МакМастера, який публічно називав Росію найбільшим ворогом США. Після звільнення МакМастера на посаду призначили взагалі з усіх яструбів антиросійського яструба Джона Болтона, який, працюючи в адміністрації президента Джорджа Буша молодшого, палко підтримував ідею вступу України до НАТО. Першого призначеного Трампом голову Державного департаменту Рекса Тілерсона підозрювали у проросійськості. Він був звільнений і на його посаду призначили чергового антиросійського яструба Майка Помпео. Міністр оборони Джеймс Меттіс також відзначався реалістичним ставленням до Росії як до ворога демократії. Його недавнє звільнення аж ніяк не пов’язане з Росією і його антиросійськими поглядами.

Під час президентської каденції Трампа США неодноразово демонстрували підтримку України, допомагаючи їй боротися з російською агресією, яка почалася у 2014 році. Нижче наведено деякі приклади такої підтримки:

• Активні дипломатичні зусилля представника Держдепу по Україні  Курта Волкера, спрямовані на мирне врегулювання конфлікту на Донбасі та притягнення Росії до відповідальності;
• Запровадження потужних санкцій проти Росії, що їх одностайно підтримали й республіканці, й демократи та за які проголосували обидві палати Конгресу;
• Домовленість Пентагону з «Raytheon-Lockheed Martin» щодо виробництва і продажу Україні протитанкових ракетних комплексів «Javelin»;
• Із 2014 року Вашингтон надав Києву військову допомогу обсягом у 1 млрд доларів, у тому числі виділивши в липні 2018 року 200 млн доларів на навчання, комунікацію та іншу нелетальну операційну підтримку;
• У липні 2018 року минулого року Державний секретар США Майк Помпео оприлюднив Кримську декларацію, в якій Сполучені Штати підтвердили своє невизнання претензій Кремля на Крим;
• У листопаді 2018 року Державний секретар Майк Помпео знову наголосив, що США підтримують суверенітет і територіальну цілісність України, а також засудив агресивні дії Росії проти українських кораблів;
• У жовтні 2018 року – до отримання Україною автокефалії для своєї православної церкви – Державний секретар Майк Помпео висловив підтримку релігійній свободі українців;
• Після оголошення автокефалії української православної церкви в січні цього року Державний секретар Помпео знову підкреслив, що США підтримують релігійну свободу в Україні, а також її суверенітет і територіальну цілісність.

«Вашингтон демонстрував підтримку суверенітету України й був залучений до врегулювання керченської кризи ще до того, як Москва захопила українські кораблі та взяла в полон українських моряків», – повідомив мені американський посадовець, який добре знає про здійснені в цьому напрямі дипломатичні зусилля. «Агресивні дії Москви проти України не стали несподіванкою ні для кого. Про закулісні дипломатичні зусилля Вашингтону не пишуть у ЗМІ, однак насправді адміністрація Трампа намагається врегулювати конфлікт, не покладаючи рук. Вашингтон дав Москві чітко зрозуміти, що вона зіткнеться з неприємними наслідками, якщо продовжить агресію проти України».

Багато експертів у Вашингтоні віддають належне президентській адміністрації Порошенка, який не дозволив азовській кризі вийти з-під контролю. Одразу після агресивних дій Росії на морі президент Порошенко оголосив воєнний стан у тих областях країни, які межують із Росією, й обмежив в’їзд до України російських чоловіків віком від 18 до 60 років.

«Президент Порошенко дуже вдало  підштовхнув західну спільноту до подальших кроків, спрямованих проти Москви», – сказав мені колишній американський дипломат. «Західні столиці, особливо Вашингтон, використовують закулісну дипломатію й каральні заходи проти Москви, аби змінити її поведінку. Ніхто не бажає ескалації бойових дій, однак Вашингтон допоміг Києву підготуватися до можливого загострення збройного конфлікту».

Із наближенням президентських виборів в Україні, що відбудуться в березні цього року, країни Заходу пожвавлюють закулісні переговори з Росією, аби посприяти якнайскорішому мирному врегулюванню конфлікту між Росією й Україною.

Чим ближче дата президентських виборів в Україні, тим частіше ми будемо бачити «фейкові новини» в українському інформаційному просторі. І ці фейкові новини будуть не лише російського чи українського авторства, але й, на жаль, американського. Неможливо цілком уникати упереджень у журналістській роботі, однак поширення неправдивої інформації про зовнішню політику Вашингтона щодо України створює небезпечний прецедент.