22 січня на телеканалі «Україна» стартував проект «Різдвяні зустрічі з Президентом». На перших хвилинах здалося, що це буде типовий піар-хід команди Петра Олексійовича напередодні виборів – такі сюжети від різних політиків не рідкість на українському ТБ. Проте думка про адмінресурс, політичну замовність після переглянутого ефіру відпадає. Автори проекту знайшли вдалий хід: на перше місце поставили не президента, а запрошеного гостя та показали бачення ним розвитку держави. Президента ми чуємо щодня, тут же домінує думка рядових українців, одних із нас. Саме це в півгодинному ефірі досить добре наближує, тримає глядача.

Що для України найважливіше? Війна, окупація, анексія, внутрішні переселенці. Саме з цього розпочався проект. В ефірі слово надали людям з непересічною долею. Вадим Остапчук та Лариса Радкевич – переселенці з ОРДЛО, учасники Євромайдану, ветерани АТО (воювали у складі добровольчого батальйону «Дніпро 1») . Ця подружня пара професорів – частина Донецька, щодо якого в уяві пересічного глядача спливає стереотип «сепаратисти». Важливо, що різдвяні зустрічі почалися з важливої проблеми – проект дав можливість почути думку тих, хто покинув окуповані території. Попри масу негативу, яким сьогодні пронизано українське ТБ щодо мешканців по обидві сторони військового протистояння, він зосередив увагу на позитивному: показав донецьких як частину України. Вони гідно представили свій край: вигнані війною люди звели власний дім за волонтерською програмою, знайшли роботу, Лариса повернулася до викладання, допомагає таким, як вона, адаптуватися після травматичного синдрому. Це позитив: якщо одна людина піднімається – піднятися здатна і ціла держава. Ми побачили, як переселенці бачать її майбутнє: вони знаходять сили розпочати життя з нуля, підтримувати полишених на окупованій території, переконані, що найпершою потребою після деокупації стане запит на психолога. Майже репортажні акценти відчуваються у детальній розповіді про те, як Донбас робили сепаратистським: на площі міста збиралося 200-300 донеччан, за якийсь час вже нараховували до 80 машини в день з ростовськими, курськими, білгородськими номерами, тисячі завезених створювали необхідну для окупантів картину, чужі топтали прапор донецького «Шахтаря», чого ніколи б не зробили місцеві… Родина вірить у повернення і згадує свою землю частиною України.

Перший ефір різдвяних зустрічей наблизив до нас Донбас. Озвучив думки, як повернути окуповані території: попереду багаторічна боротьба за світогляд кожного, хто там живе. Але перший крок у справі повернення довіри мають зробити переселенці: важливо, щоб вони повернулися додому, стали містком між Україною та Донбасом. Нині дві третини Донбасу звільнені, життя відрізняється по обидва боки: Україна стала сильнішою – і це приклад, країна енергетично не залежна від загарбника, економно планує щорічне енергоспоживання, ініціює розробку власних родовищ, збудувала 207 заводів та працевлаштувала півмільйона людей, збільшила експорт в ЄС на 40 %, наростила золотовалютні резерви та забезпечила стабільність національної валюти, зробила армію першим пріоритетом, зрозумівши, що гарант національної безпеки – український воїн. Ці тези, озвучені на аудиторію телеканалу «Україна», сподіваємось, привернуть увагу людей по обидва боки конфлікту, адже всім якнайбільше хочеться закінчення війни та вирішення напруги.

У мирний час ефір президента у передвиборчий період викликав би запитання, але в умовах гібридної війни інформаційна політика держави, вочевидь, має будуватися на сильних українських меседжах – особливо для аудиторії, яка світоглядно роз’єднана, дезорієнтована війною, дестабілізована економічно та соціально. Якими будуть ці меседжі, зрозуміємо з наступних ефірів.