Чергова 9-та всеукраїнська конференція журналістів-розслідувачів відмітила нові тенденції. Ні, корупціі в світі, а не тільки в Украіні - не поменшало. До українських медіа рівень довіри трохи піднявся і складає 7.5%, що значно вище за основні державні інститути. По-перше, через підвищення якості матеріалів, які "видає" журналістській цех про корупцію. З'явилось вже 10 регіональних центрів журналіськіх розслідувань як в Миколаєві та Рівно.  Їх продукти - про місцевих "крутеликів", які громадські гроші "тянуть до своєї нори" мають широкий резонанс. Українських розслідувачів жваво запрошують до міжнародних команд транскордонного розшуку поцуплених активів. І все це на фоні військових дій на Сході держави. Нелегке випробування. Правопорушень проти журналістів побільшало. Що робити?

Широко залучати іноземний досвід. Але зрозуміло, що вже професіоналізм в пошуку у відкритих базах молодих українців - вище за деяких досвідчених європейців-журналістів.

Цілком зрозуміло що сьогодні розслідування потребують багато менеджерських зусиль. Коли в останній раз був такий масовий запит на "проблемну журналістику", під час перебудови - ці зусилля координували з партійних комітетів. Іншої преси та телебачення тоді не було. Потім, коли "розбіглись" по національних квартирах - на перші шпальти вийшли питання "державотворення". А корупція, так сталось, наприклад в Украіні, як і в Молдові, стала таким собі "цементом". Вона як не дивно, скріпила відносини і відтворилась у побудованих національних державних апаратах, які були створені в колишніх радянських республіках. Не хочете порахувати всіх кумів у ВРУ, чи ГПУ? Створення силових органів по боротьбі проти корупціі не дасть очікуваного ефекту, бо дуже сильно вкорінено кумовство та інші види конформізму в нашому народі. А до чого журналістика?

Ця суспільна діяльність у протестантському світі, демократичних держав справді виконує роль громадського контролю. Подекуди, й в католицьких державах спрацьовує. Висвітлює пороки. Але вже які вибори в  центральноєвропейських країнах до влади приходять цілком корумповані політики (Чехія, Угорщина, Румунія). Тобто одних фахових антикорупційних журналістів, навіть вкупі з спеціальними службами типу НАБУ - замало! Потрібна горизонтальна співпраця й культурно-філософська дискусія серед представників всіх регіонів держави: чим замінити корупцію? Бо як розповідали під час конференції колеги з Чехії (до виборів президента), скільки б вони не "розгрібали" корупційни історії політиків, якщо земляками толерується це, то вони під час виборів ім це вибачають. Ну зовсім як в Украіні, коли "колеровані" шахраї банально купують голоси виборців...

Журналістиці цього разу знову треба пройти по лезу: не втратити незалежність, та запобігти диктатурі, а при цьому суттєво знизити рівень корупціі. І зробити це не тільки у "Фейсбуці"! Те, що завдання надскладне стало зрозуміло вже під час першого місяцю року. Здається, зараз важливо потроху нарощувати кількість людей, які зайняті в громадськіх проектах на користь суспільству. Навіть, якщо молоді більше довподоби працювати у віртуальній реальності - це не гріх. Утворення команд можливо на військовому, волонтерському досвіді, наприклад, а не тільки з партійних та владних пірамід. Якщо ця парадигма розвитку суспільства - горизонтальна, мережева, запанує можливо чергова революція Украіні буде не до чого. В той час, як журналісти-розслідувачі щось шукають, пишуть, знімають на сусідних вулицях громадські активісти на гроші амеріканців, чи європейців навчаються "розпізнавати" корупційні прояви. А хто заважає налагодити співпрацю?