Дискусія, яка більше нагадувала сварку, навколо висловлювання Володимира В’ятровича про «щупальці руского міра» змусила згадати ім’я кумира радянської епохи Владіміра Висоцького.

І виявилося, що до сьогоднішнього дня є чимало людей, які переконані, що він був борцем з радянською владою. Ще можу зрозуміти, коли ми жили за совка, не володіли всією інформацією, не знали контекстів – у це можна було б повірити. Але ж нині  у нас є всі можливості співставляти факти і загалом мислити критично.

Давайте ж згадаємо факти з його біографії. Він знявся у десятках фільмів. Він грав у найпрестижнішому радянському театрі «На Таганці». Зіграв понад двадцять ролей, в тому числі вершинну для театру роль Гамлета.

Виходили платівки з його піснями. За життя випустили сім його мільйонів і навіть диск-гігант

Йому дали квартиру в центрі Москви. Як ви думаєте, чи можливо було б таке, якби він реально боровся з комуністичною системою, яка контролювала кожен чих радянських громадян?

Він багато мотався по за кордонах. Писали, те, що він там заробляв (для радянських людей шалені гроші), він залишав собі. В той час як інші митці, побувавши з гастролями за кордоном, здавали все зароблене державі і отримували скромний гонорар.

Висоцький організовував не узгоджені з владою платні концерти і залишав всі прибутки собі. За радянськими мірками це було порушенням закону. Але його не карали.

Він у радянські часи їздив на «Мерседесі». У той час на «Мерсі» - це було щось неймовірне. Навіть члени політбюро ЦК КПСС  не їздили на таких машинах. В них були радянські урядові машини «Чайки», які в народі називали членовозами.

Нелегальні за радянськими законами заробітки і постійні й регулярні поїздки за кордон були б неможливі без дозволу влади. Чого раптом Висоцький мав такі привілеї від влади? Невже через те, що з цією владою нібито боровся?

Є  книжка колишнього працівника органів, який доводить, що Висоцький був агентом КГБ. Автор книжки розповідає про це тут.

Справу Висоцького не оприлюднено, тому нічого на стопроцентно стверджувати не можна. У автора книжки присутні вагомі аргументи на користь своєї версії.

Але в той же час там є суперечності, наприклад, він твердить, що Висоцький не пив так, як йому приписують, однак в той же час згадує історію, коли п’яний артист зірвав виставу в театрі.

Однак, був він агентом чи ні, але стосунки з КГБ точно якісь мав. Тоді їх мали всі, хто бував за кордоном.

Його дружина француженка Марина Владі була членом компартії Франції. Дуже тяжко зрозуміти, чому ця респектабельна типова буржуазна пані виспівує ґімн пролетарів «Вставай проклятьем заклеменный…».

Тут теж могла бути якась інтрига від СССР. Адже зарубіжні компартії або повністю утримувалися Москвою,  або отримували від неї солідну фінансову підтримку. Відповідно, в лавах компартій було повно радянських агентів. Тож хто знає, може, і вона належала до них. В усякому разі, справжньому борцю з радянською системою навряд чи дали б змогу регулярно їздити до Парижа.

Кажуть, йому так і не дали звання ні заслуженого, ні народного артиста – так, мовляв, влада мстилася. Я не знаю, чому так сталося. Можливо, справді десь там у верхах хтось був ним незадоволений. Але погодьтеся, що ставити знак рівності між не дали звання і піддавали гонінням не зовсім коректно.

Певно, чарівність  поезій  Висоцького не дозволяє деяким людям визнати, що не був він ні гнаним, ні голодним. Їм хочеться вірити у міф переслідування митця. Мабуть, це додає ореол романтичності до його образу. Вони хочуть його таким бачити.

Тим часом, не він один. Реальні особи митців дуже часто не співпадають з тими образами, які ми собі малюємо, прочитавши їхні твори. Наша ікона і страждалець за народ Тарас Шевченко, якого зображують переважно  у селянському одязі  смушевій шапці і кожусі, насправді був модником і не відмовляв собі, коли хотів добряче випити. Українські максималісти ухоплять себе за голову, мовляв, як же так? Невже великий Кобзар не весь свій час віддавав боротьбі за долю народу?

Авторка чарівних народних оповідань, від яких просто віє цнотливістю, була любителькою чоловіків. Мова про Марка Вовчка, яку в миру звали Марія Вілінська. Будучи красунею, вона почала дозволяти собі пустощі в зовсім юному віці. Серед її коханців були Пантелеймон Куліш й Іван Тургенєв.

А Пушкін!!! Ми в школі зобов’язані були вчити «Я помню чудное мгновенье». Такий трепетний любовний вірш, присвячений Анні Керн. Автор возносить цю жінку на романтичний п’єдестал такої висоти, що, здається, він буде вічно стояти біля її ніг і боятиметься підступитися до неї. Але в листі своєму приятелеві Соболевському пише, що він х божою допомогою виїбав Анну Керн. Ну як таке могло поєднуватися в одній людині?

Повертаючись до Висоцького. Йдеться не про те, щоб викрити його і заганьбити. Адже не можна від людей вимагати подвигів і самопожертв. Він жив собі так, як жив. Але оцей самий імідж, який виповз із Радянського Союзу і переповз у наші дні, розмиває критерії, створює фальшиві уявлення. Бо виходить поки Висоцький боровся у Парижі з радянською системою, Василь Стус, Валерій Марченко, Іван Світличний, Олекса Тихий десь там відпочивають відпочивали у таборах ГУЛАГу.