Кримських татар Ільмі Умерова і Ахтема Чийгоза звільнили після того, як так зване російське правосуддя дало їм реальні строки. Нагадаю, що Чийгоз отримав 8 років за нібито організацію масових зворушень під Верховною радою автономії 26 лютого 2014 року, коли Крим, як де юре, так і де факто перебував у складі Україні. І судити його за російськими законами є політичною сваволею.

Умеров отримав два роки за нібито публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії з використанням ЗМІ. Судили його за статтею 280.1 Кримінального кодексу РФ, яку Державна дума ухвалили незабаром після анексії Криму. Навіть російські експерти назвали її «кримською». Вона апріорі була спрямована проти  тих, хто поставить під сумнів анексію Криму.  

Отож, обидва вироки були політично мотивовані.

Народний депутат Рефат Чубаров заявив, що політв’язнів звільнили під тиском західних політиків. Він згадав також президента Петра Порошенка і президента Туреччини Реджепа Ердогана, які брали участь у процесі.

Той факт, що їх звільнених везуть саме до Анкари свідчить про те, що Туреччина взяла найактивнішу участь у цій справі. Турки зацікавлені долею кримських татар. Анкара сьогодні перебуває з Москвою в непоганих стосунках, хоча і не визнає анексію Криму. Навіть дала дозвіл на спорудження на своїй території російського газопроводу, який має на меті зменшити залежність Росії від української ГТС.

Думаю, що саме хороші стосунки Анкари з Москвою і зіграли ключову роль у звільненні двох кримськотатарських політв'язнів. Не применшую при цьому роль правозахисних організацій, які постійно порушують питання політв'язнів. Припускаю, що Туреччина і далі домовлятиметься з Москвою про це. 

Що стосується політв'язнів українців Олега Сенцова, Миколи Семени, який має умовний термін, Романа Сущенка та багатьох інших, треба шукати інші шляхи. Продовжувати тиск із допомогою міжнародної спільноти. Зокрема, мабуть, зв'язуватися з представником Держдепу по Україні Куртом Волкером і говорити про те, щоб він порушував це питання. Певна річ, не тільки він.