Якщо ви хочете подивитися, що таке справжнє знущання над дитиною, увімкніть програму «Говорить Україна» на ТРК «Україна». Там психотерапевт, адвокат, телеведуча і ведучий програми знущаються з дівчинки. Забивають з усіх своїх інтелектуальних сил її рідного тата - просту людину, яка не може відповісти на складні запитання з підвепедвертом. Знущаються з її мачухи, простої жінки, в якої, крім цієї, нерідної, ще шестеро своїх дітей... Усі «експерти» - на стороні біологічної мами, яка доводить, що дев’ять  років тому не залишала дитину на бабусю-дідуся, звідки й забрав її рідний батько, і рвуть на шматки тата й мачуху. Ті сидять. прості люди. дівчинка плаче. Каже, що любить тата. Любить мачуху - маму Люду, а психотерапевт їй каже, що вона не має нікого вибирати. Що тато їй казав неправду. Що рідна мама її не кидала. Що дівчинка має ще любити, крім тата і мами Люди, і свою біологічну маму. Біологічна мати мелодраматично ридає в кадрі і стає на коліна перед дитиною. Адвокат звинувачує тата в суперпідступі: наче той придумав трюк з міграційною службою: «То ви не такий простий чоловік! Ви дуууже розумний!» . Він і правда недурний. Хоча й не схоже, що цей сільський чоловік знає, що таке міграційна служба і які в неї повноваження. Він просто сидить і мовчить. Мама Люда теж. Вони не вміють так гарно загортати лайно у фольгу, як ці маленькі звірятка - психотерапевт, адвокат і телеведуча. Дівчинка плаче і горнеться до мами Люди, а та обнімає її і не знає, як захистити. Колись я називала ці ток-шоу - ось це на «Україні», і ще аналогічне на «Інтері» – «ситі судять чаморошних» («Нащо ви закопали своє немовля під грушею? Це ж аморально!»). Але цього разу ситі і багаті судили просто простих. І не жаліли нікого - ні їх, ні їхню дитину.

Там ще тата і маму Люду чмирили за те, що діти після школи ходять «бити сємочки» на поле і що вони залишають на 13-річну дівчинку менших дітей! Особливо налягала психотерапевт: одна справа мама по хліб сходила, а інша - коли дівчинку використовують як няньку. Думаю, моїх би батьків вона розіп’яла. Бо я з 7-річного віку забирала брата з садка. Тобто ще з ясел. Йому і 2-х тоді не було. А потім ще і його двох друзів Кость - їхні батьки теж не встигали доїхати з роботи до закриття садка.

Джерело: фейсбук-сторінка Лесі Ганжи