У повідомленні британського видання «The Independent» з посиланням на німецький таблоїд «Der Bild» про візит 93-річного колишнього держсекретаря США Генрі Кісінджера до обраного президента США Дональда Трампа згадується словосполучення «баланс сил». Це не просто слова. Це термін, яким називається певне явище. 

Треба нагадати, що Кісінджер пропонує визнати Крим російським в обмін на виведення з Донбасу російських військ.

Концепція балансу сил у міжнародних відносинах виникла у 18 столітті після концепції національних держав, яку сформулював відомий за «Трьома мушкетерами» кардинал Ришельє. У середньовіччі відбувався процес утворення національних держав і їх пропонувалося сприймати як одиницю відліку міжнародної політики.

Ідея балансу сил була наступним етапом, яку висунула і підтримувалася Великобританія. Точніше, обговорювалася вона і раніше, але практичне втілення знайшла у 18 столітті. Принцип балансу сил мав на увазі неможливість допустити в Європі домінування однієї держави або союзу держав над іншими. Коли якась держава починала посилюватися, то Великобританія встановлювала союз із її конкурентами.

Ясна річ, що послаблення тих чи інших державних утворень призводило або до поглинання їх іншими, або до встановлення контролю над ними більш сильними державами-хижаками. В політиці панувало право сильного.

Ситуація почала змінюватися, коли 1919 року американський президент Вудро Вільсон на Паризькій конференції за підсумками Першої світової війни запропонував керуватися принципом самовизначення націй. Він нібито подібний до національних держав, але існували суттєві відмінності. Вілсон наголошував на необхідності відмовитися від закритої міжнародної політики. Себто не укладати жодних секретних угод. Він вважав, що вся політика може бути відкрито обговорена.

Лише після Другої світової війни цей принцип був втілений у життя повністю. Додатково до ідей Вілсона наголошувалося на необхідності непорушності кордонів держав, себто поваги до національного суверенітету і територіальної цілісності. Цей принцип дозволив забезпечити спокій протягом кількох десятиліть. Звісно, траплялися війни, але їх не можна було порівняти з тими, що відбулися в першій половині двадцятого століття.

Тепер Кісінджер фактично пропонує повернутися до принципів, коли існувало право сильного. До яких це приведе наслідків – предмет аналізу для іншої статті.