Журналістка Ферар Ольга поставила політику запитання і при цьому висловила власну думку. Риторика запитання не виходила за межі етичних норм, власна думка - була оціночним судженням, право на яке має кожен журналіст. Так, запитання було гострим. Але ставити політикам гострі запитання - наша, журналістів, робота. Бути готовими до таких запитань - обов'язок цивілізованого політика в демократичному суспільстві.

Реакція Саакашвілі на запитання рівненської журналістки була не зовсім адекватною його гостроті. Надміру емоційні звинувачення в «продажності» (на хвилинку, журналістка-громадська активістка з маленького райцентру на Рівненщині представляє ГО Антикорупційний моніторинг, яке займається розслідуваннями і тренінгами для активістів) не були виправданими. Подальші розмірковування про дві категорії журналістів - чесних і хабарників - так само не виглядали виправданими з точки зору довгострокової перспективи вибудовування стосунків новоствореної політичної сили з журналістським загалом. А реакція на сторінці політика у Фейсбук уже після ефіра - ще більш підсилила думку про те, що політтехнологам М.Саакашвілі варто було б попрацювати над виробленням більш стриманого стилю реагування свого лідера на гострі запитання преси.

Адже будь-яка людина, яка обирає політичну діяльність, має бути до них готова. Ставити гострі запитання - наша робота. І винятків у вигляді Президентів, навіть таких країн як Грузія, тут не повинно бути.
Окреме зауваження до колег-журналістів: давайте залишатись безсторонніми і критичними до всіх політиків, а не поспішати  «наїжджати» на колегу: мовляв, як ти посміла щось гостре запитати людину, яка є «останньою надією наці»? Колеги, не творімо собі кумірів. Проходили це спочатку з Ющенком. А цьогоріч чимало з тих, хто на початку року заповнював Фейсбук хештегами #свободусавченко, пишуть про Надію зовсім іншими словами... То, може, вистачить вже зачаровуватись? Давайте дивитись тверезо і реагувати спокійно. Адже критичне мислення - одна з ключових якостей у сучасному інформаційному суспільстві. 
Впевнений, якби так, як зреагував учора Саакашвілі на невинне, взагалі-то, запитання, зреагував, приміром, Вілкул чи ще хтось із вчорашніх регіоналів - ой, що б у Фейсбуці почалося! Тому давайте, панове, без подвійних стандартів.

Відверто, я чекав, що колеги разом зі мною встануть і вийдуть із залу на знак протесту проти образ на адресу журналістки на «Території Свободи». Адже завтра, будь-хто з тих, хто промовчав, сам може почути на свою адресу про «продажність», коли поставить гостре запитання. Якщо, звісно, поставить...

Наша справа - бути критичними і ставити гострі запитання. Справа політиків - гідно на них реагувати. Справа суспільства - так само залишаючись критичними, усвідомлювати важливість роботи журналістів і прискіпливо оцінювати слова та поведінку політиків, порівнювати і робити власні зважені висновки.

До слова, один із таких висновків лежить на поверхні: якщо Ви - працездатна людина, можливо, не варто творити собі кумірів-політиків, на яких покладати аж занадто багато «останніх надій». Вкалуйте на трьох роботах, упорядкуйте свій двір, не несіть в бюджетну установу 100 гривень «подяки». Не виходить вкалувати в Україні - їдьте за кордон. Учора в Шустера, до речі, про це теж багато говорили. Але робіть щось самі, а не тільки "покладайте надії". Принаймні тоді, якщо у Вас щось вийде, Ви будете знати, що це - Ваша заслуга, а якщо не вийде - знатимете, кого звинувачувати. Того, хто у дзеркалі, а не того, хто на екрані. Так важче, але надійніше.

Фото та текст: фейсбук-сторінка Віталія Голубєва